ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 7/33-38
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого), Вовка І.В., Гончарука П.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємця Б.Л.В. на постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 2 лютого 2005 року у справі N 7/33-38 за
позовом підприємства "Пік" Пошук Ініціатива Контакт" Волинської
обласної організації інвалідів Всеукраїнської громадської
організації "Союзу організації інвалідів України" до приватного
підприємця Б.Л.В.
про стягнення суми,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2004 року підприємство "Пік" Пошук Ініціатива
Контакт" Волинської обласної організації інвалідів Всеукраїнської
громадської організації "Союзу організації інвалідів України"
звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до
приватного підприємця Б.Л.В. про стягнення 65875 грн. збитків,
9171,50 грн. неустойки, 6970 грн. моральної шкоди, посилаючись на
часткове невиконання відповідачем умов договору N 67 від 4 грудня
2002 року щодо оплати виконаних робіт.
Заявою від 23 лютого 2004 року позивач збільшив розмір
позовних вимог та просив суд, окрім вказаних сум, стягнути з
відповідача 4609,65 грн. збитків.
Рішенням господарського суду Волинської області від 5 квітня
2004 року (суддя Шум М.С.) в позові відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
2 лютого 2005 року (судді Зданкевич З.І., Дух Я.В.,
Скрутовський П.Д.) рішення місцевого суду скасовано частково.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 45000 грн. основного
боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. річних, 6233 грн.
неустойки, 193 грн. витрат по експертизі та судові витрати.
В решті рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що апеляційним
судом порушені норми матеріального і процесуального права, та
прийняти нове рішення про відмову в позові.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної
скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
таких підстав.
Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з
того, що позивачем ремонтні роботи за договором підряду N 76 від
4 грудня 2002 року виконані не в повному обсязі, не у встановлені
строки та з допущенням недоліків, внаслідок чого відповідач
відмовився від виконання договірних зобов'язань, уклав договір на
виконання будівельно-монтажних робіт з іншими будівельними
організаціями і на усунення недоліків та завершення невиконаних
робіт сплатив 65826,65 грн.
Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції,
апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність
часткового скасування рішення місцевого суду та задоволення
позовних вимог в частині стягнення з відповідача 45000 грн.
основного боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. річних,
6233 грн. неустойки, 193 грн. витрат по експертизі, посилаючись на
те, що матеріалами справи, а саме, Актом державної технічної
комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом
об'єкта від 28 травня 2003 року та Висновком N 0203
будівельно-технічної експертизи від 29 жовтня 2004 року,
підтверджено факт несвоєчасного розроблення та передачі
відповідачем проектно-кошторисної документації, не встановлено
факту виконання малим приватним підприємством "Лілея" згідно
контракту від 1 квітня 2003 року робіт по виправленню недоліків у
виконаних позивачем будівельних роботах, як і понесених
відповідачем затратах на придбання для усунення дефектів
матеріалів, оскільки вказані ним в наданих накладних матеріали
використані тільки на облаштування тераси.
Зважаючи на уточнення позивачем розміру суми позовних вимог -
45000 грн. боргу, 900 грн. індексу інфляції, 680,20 грн. 3%
річних, 6233 грн. неустойки, 6970 грн. неотриманого прибутку,
4609 грн. збитків внаслідок розірвання відносин з партнерами і
звільнення працівників та 5000 грн. витрат на юридичні послуги
адвоката, та враховуючи висновок будівельно-технічної експертизи,
яким підтверджено фактичне виконання в березні-квітні 2003 року
будівельних робіт на спірному об'єкті, непогодження сторонами за
договором вартості робіт понад обумовлену угодою суму, апеляційна
інстанція дійшла правомірного висновку щодо задоволення позовних
вимог в частині стягнення суми основного боргу та, згідно р.р. 4,
6 договору підряду N 67, ст. 214 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
індексу інфляції, 3% річних і неустойки.
Разом з тим, суд другої інстанції дійшов правильних висновків
щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення суми
неотриманого прибутку, оскільки позивачем не надано доказів, які
обґрунтовують розмір неодержаних доходів, та не доведено вжиття
ним заходів щодо їх одержання, а також в частині стягнення збитків
внаслідок розірвання відносин з партнерами і звільнення
працівників та витрат на юридичні послуги адвоката, в зв'язку з
недоведеністю підставності вказаних вимог.
Вказані висновки апеляційного господарського суду є
законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і
процесуального права, фактичним обставинами та наявним матеріалам
справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови апеляційної інстанції у справі не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України - П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу приватного підприємця Б.Л.В. залишити без
задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 2 лютого 2005 року у справі N 7/33-38 - без змін.