ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.06.2005 Справа N 38/274
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 19.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28.02.2005 р.
у справі N 38/274
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційної фірми "СААВ"
до Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
Дніпропетровської області
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 р. Товариство з обмеженою відповідальністю
виробничо-комерційна фірма "СААВ" (далі - Товариство) звернулось
до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до
Державної податкової інспекції у м. Дніпродзержинську
Дніпропетровської області (далі - Інспекція) про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 0001052301/0 від
11.02.2004 р., яким йому визначено суму податкового зобов'язання у
розмірі 377 762,53 грн. (0,00 грн. - основний платіж,
377 762,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Вказане податкове
повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за результатами
перевірки Товариства з питання дотримання вимог валютного
законодавства по договору консигнації N 44 від 10.08.1998 р., які
викладені в акті перевірки N 45т/23-20198553 від 11.02.2004 р.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що Інспекція, в
порушення норм Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, нарахувала йому пеню за
порушення терміну зарахування виручки у іноземній валюті на
валютний рахунок. Заявою б/н від 06.10.2004 р. Товариство
доповнило обґрунтування позовних вимог, зазначивши, що пеня,
нарахована за порушення термінів зарахування виручки у іноземній
валюті на валютний рахунок, не є податковим зобов'язанням і не
може бути стягнена шляхом прийнятті податкових повідомлень та
вимог.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.10.2004 р. позовні вимоги Товариства задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28.02.2005 р. рішення господарського суду
Дніпропетровської області від 12.10.2004 р. залишено без змін.
Вказані судові акти мотивовані тим, що господарським судам не
надано доказів настання подій, з якими ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
пов'язує поновлення термінів нарахування пені за порушення терміну
зарахування виручки у іноземній валюті на валютний рахунок. Крім
того, прийняття Інспекцією податкового повідомлення-рішення, яке є
предметом спору, здійснено з порушенням норм Законів України "Про
систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки пеня,
нарахована за порушення термінів зарахування виручки у іноземній
валюті на валютний рахунок, не є податковим зобов'язанням.
Інспекція звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.02.2005 р. з вимогою зазначену
постанову та рішення господарського суду Дніпропетровської області
від 12.10.2004 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким
відмовити Товариству у задоволенні позовних вимог. Касаційна
скарга мотивована тим, що господарськими судами попередніх
інстанцій при вирішенні спору невірно застосовано норми Законів
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
.
Товариство не скористалось правом, наданим ст. 111-2 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу не надіслало,
що не перешкоджає перегляду постанови апеляційного господарського
суду, яка оскаржується.
У зв'язку з значною завантаженістю судді за розпорядженням
заступника Голови Вищого господарського суд України від
08.06.2005 р. справа розглядається Вищим господарським судом
України у складі колегії суддів
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю
представників Інспекції матеріали справи, доводи та вимоги
Інспекції, викладені у касаційній скарзі, перевіривши правильність
юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи,
застосування господарськими судами апеляційної та першої інстанцій
норм матеріального та процесуального права при прийнятті ними
рішень, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,
що касаційна скарга Інспекції не підлягає задоволенню, враховуючи
наступне.
Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх
валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати
заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше
90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної
вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі
експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з
моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує
виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної
власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної
ліцензії Національного банку України.
Згідно з частинами першою та другою ст. 4 зазначеного Закону
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
порушення резидентами термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за
кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми
неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в
іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за
валютним курсом Національного банку України на день виникнення
заборгованості. У разі прийняття судом, Міжнародним комерційним
арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при
Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про
стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок
недотримання нерезидентом термінів, передбачених
експортно-імпортними контрактами, терміни, передбачені статтями 1
і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період
не сплачується.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та
матеріалами справи підтверджується, що як доказ дотримання вимог
частини другої ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
Товариством надано:
- засвідчену належним чином копію його позовної заяви
(вих. N 014 від 22.03.1999 р.) до Товариства з обмеженою
відповідальністю "Содружество-92" (м. Єреван) про стягнення
28 535,04 доларів США, підставою якої стало порушення останнім
умов договору консигнації N 44 від 10.08.1998 р. щодо оплати
продукції, що, в свою чергу, стало підставою нарахування
Інспекцією пені, за порушення термінів зарахування виручки у
іноземній валюті на валютний рахунок;
- довідку судді [...] від 29.03.1999 р., згідно якої позовна
заява (вих. N 014 від 22.03.1999 р.) поступила до суду першої
інстанції Аван і Нор-Норк м. Єревана та призначена до розгляду;
- ухвалу про прийняття позовної заяви (вих. N 014 від
22.03.1999 р.) до провадження та призначення до розгляду судом
першої інстанції Аван і Нор-Норк м. Єревана (справжність підпису
перекладача з вірменської на російську мову засвідчено нотаріусом
К[...] Дніпропетровської сьомої державної нотаріальної контори
19.05.2004 р. за реєстровим N 1-5038).
Частинами третьою та четвертою ст. 4 Закону України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
передбачено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в
позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження
у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені
статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення
сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який
ці терміни було зупинено. У разі прийняття судом рішення про
задоволення позову пеня за порушення термінів, передбачених
статтями 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття
позову до розгляду судом.
Доказів настання однієї з наведених у частинах третій та
четвертій ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
подій господарським судам
попередніх інстанцій не надано. Проте Товариством неодноразово
здійснювались заходи, направлені на отримання результатів розгляду
позовної заяви (вих. N 014 від 22.03.1999 р.) судом першої
інстанції Аван і Нор-Норк м. Єревана (про що також зазначено
Інспекцією і в акті перевірки N 45т/23-20198553 від
11.02.2004 р.).
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновками місцевого та апеляційного
господарського судів про те, що у Інспекції відсутні правові
підстави для нарахування Товариству пені за порушення термінів
зарахування виручки у іноземній валюті на валютний рахунок.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не
погоджується з висновком місцевого та апеляційного господарських
судів про те, що ще однією підставою для скасування податкового
повідомлення-рішення N 0001052301/0 від 11.02.2004 р. є порушення
Інспекцією при його прийнятті норм Законів України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
та України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
(оскільки пеня, нарахована за
порушення термінів зарахування виручки у іноземній валюті на
валютний рахунок, не є податковим зобов'язанням у розумінні
зазначених законів). Щодо цього колегія суддів Вищого
господарського суду України зазначає таке.
Відповідно до п. 2.6 Порядку направлення органами державної
податкової служби України податкових повідомлень платникам
податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації
України від 21.06.2001 р. N 253 ( z0567-01 ) (z0567-01)
(у редакції наказу
Державної податкової адміністрації України від 27.05.2003 р. N 247
( z0467-03 ) (z0467-03)
податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника
податкового органу (його заступника) щодо виявленого завищення
бюджетного відшкодування, а також обов'язку платника податків,
зокрема, сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій
(у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності) за порушення податкового законодавства та інших
нормативно-правових актів, що приймаються за результатами
перевірок платника податків (у т. ч. камеральних).
З наведеного визначення випливає, що керівники (їх
заступники) податкового органу мають право приймати податкові
повідомлення-рішення щодо обов'язку платника податку сплатити суму
застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення не
лише податкового законодавства, а і інших нормативно-правових
актів.
Проте визначення у податковому повідомленні-рішенні, яке є
предметом спору, штрафних санкцій Товариству на підставі норм
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
як податкового зобов'язання дійсно є
порушенням Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки відповідно до п. 1.2 ст. 1
вказаного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Штрафні санкції, нараховані на підставі норм Закону України
"Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті"
( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
не є податковим зобов'язанням в розумінні п. 1.2
ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду
України зазначає, що у випадку, коли податковим
повідомленням-рішенням платнику податку визначено як податкове
зобов'язання суми, які не є податковим зобов'язанням, таке
податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню недійсним лише в
частині визначення таких сум як податкового зобов'язання
(за умови, що такі суми були визначені (нараховані) у
відповідності з вимогами законодавства), а тому рішення місцевого
та постанова апеляційного господарських судів у цій частині не
відповідають вимогам законодавства, а доводи Інспекції, викладені
у касаційній скарзі щодо цього, є обґрунтованими.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України відмічає, що хоча окремі мотиви постанови
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.02.2005 р. не відповідають вимогам матеріального права, проте
це не призвело до прийняття незаконного судового рішення, доводи
касаційної скарги не спростовують інших висновків господарського
суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для її
скасування не вбачається.
За згодою представників відповідача, відповідно до частини
другої ст. 85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 та 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
28.02.2005 р. у справі N 38/274 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без задоволення, а зазначену
постанову - без змін.