ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                          ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 08.06.2005                                        Справа N 11/630
 
         (ухвалою Судової палати у господарських справах
              Верховного Суду України від 18.08.2005
         відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
 
 
     Вищий господарський  суд  України  у  складі  колегії суддів:
[...]
     розглянувши у   відкритому  судовому  засіданні  в  м.  Києві
касаційну скаргу Запорізького обласного відділення  Фонду  України
соціального захисту інвалідів
     на рішення  господарського  суду  Запорізької   області   від
26.11.2004   р.   по   справі   N   11/630  за  позовом  прокурора
Веселівського району Запорізької області  в  інтересах  держави  в
особі  Запорізького обласного відділення Фонду України соціального
захисту   інвалідів   до   Відкритого   акціонерного    товариства
"Веселівський елеватор" 
 
про   стягнення 10185,87 грн.
 
     В С Т А Н О В И В:
 
     Позивач - Запорізьке  обласне  відділення  Фонду  соціального
захисту інвалідів 27.09.2004 р. звернувся з позовом до суду до ВАТ
"Веселівський  елеватор"  про  стягнення  10185,87  грн.  штрафних
санкцій за незайняті інвалідами робочі місця в 2003 р.
 
     Рішенням господарського    суду   Запорізької   області   від
26 листопада 2004 р.  по справі N 11/630  в  задоволенні  позовних
вимог було відмовлено.
 
     В касаційній  скарзі  позивач - Запорізьке обласне відділення
Фонду соціального  захисту  інвалідів  просить  скасувати  рішення
господарського суду Запорізької області 26.11.2004 р., посилаючись
на те,  що воно постановлено з порушенням  норм  матеріального  та
процесуального  права,  та  прийняти нове рішення по справі,  яким
позов задовольнити.
 
     Заслухавши доповідь  судді  [...],   пояснення   представника
позивача,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши  доводи
касаційної  скарги,  колегія  суддів  прийшла  до   висновку,   що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
     Відповідно до  ст.  19  Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів  в  Україні"  ( 875-12  ) (875-12)
          для  підприємств
(об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і
господарювання   встановлюється   норматив   робочих   місць   для
забезпечення   працевлаштування   інвалідів   у  розмірі  чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих,  а якщо працює  від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
 
     Відповідно до ст.  20 Закону України "Про  основи  соціальної
захищеності  інвалідів"  ( 875-12 ) (875-12)
        ,  передбачено сплату штрафних
санкцій підприємствами /об'єднаннями/, установами і організаціями,
відповідним   відділенням   Фонду   України   соціального  захисту
інвалідів, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено
нормативом.
 
     Як було встановлено судом першої інстанції,  норматив робочих
місць на 2003 р.  для забезпечення працевлаштування інвалідів  для
відповідача  становив  15 робочих місця,  фактично на підприємстві
відповідача у 2003 р.  працювало 4 інваліди і ці робочі місця були
атестовані відповідно до положення про робоче місце інваліда.
 
     Вакантні робочі   місця  для  інвалідів  атестуються,  згідно
інструкції,   при    надходженні    заяв    інвалідів    про    їх
працевлаштування, з урахуванням стану здоров'я і рекомендації МСЕК
про те, які види робіт може виконувати працівник - інвалід.
 
     Пунктами 5,  10-14 Положення про робоче місце інваліда і  про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) (314-95-п)
        ,  передбачено,  що
підприємства  інформують  центри   зайнятості,   державні   органи
соціального  захисту  населення та відділення Фондів про створення
робочих місць для працевлаштування інвалідів,  а  працевлаштування
інвалідів  здійснюється  державною  службою  зайнятості,  органами
Міністерств  соціального  захисту,   місцевими   радами   народних
депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів,  з урахуванням
рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їхніх професійних навичок і
знань відповідно до висновків МСЕК.
 
     Відповідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в  Україні"  ( 875-12  ) (875-12)
        ,  працевлаштування
інвалідів  здійснюється  центральним  органом  виконавчої  влади з
питань  праці   та   соціальної   політики,   органами   місцевого
самоврядування,   громадськими  організаціями  інвалідів  (далі  -
органи працевлаштування інвалідів).
 
     Аналіз зазначених  положень  Закону  про   захист   інвалідів
( 875-12  ) (875-12)
          дає  підстави  для  висновку  про  те,  що  обов'язок
підприємства  щодо  створення  робочих  місць  для  інвалідів   не
супроводжується  його  обов'язком  підбирати  і  працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця.  Такий обов'язок  покладається
на органи   працевлаштування,   що  перелічені  в  частині  першій
статті 18  цього  Закону.  Це  підтверджується  і  змістом  абзацу
другого  пункту  третього  Положення  про Фонд соціального захисту
інвалідів (затверджений  Постановою  Кабінету  Міністрів   України
N 1434  ( 1434-2000-п ) (1434-2000-п)
         від 26 вересня 2002 року),  згідно з яким,
завданням   Фонду   є   здійснення   контролю    за    додержанням
підприємствами   нормативів   робочих   місць   для   забезпечення
працевлаштування інвалідів,  а  також  підпункту  3  пункту  4  та
підпункту  3  пункту  5 цього Положення,  якими Фонду надано право
здійснювати контроль за своєчасним  перерахуванням  підприємствами
штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
 
     Відповідач належним чином виконав всі обов'язки,  передбачені
законом  по  створенню  робочих  місць  для інвалідів,  інформував
відповідні органи про наявні вакантні робочі місця для  інвалідів,
і  суд  першої  інстанції  прийшов  до  правильного  висновку,  що
відповідач   не   може   нести   відповідальність   за   неналежне
працевлаштування інвалідів.
 
     Таким чином, господарський суд Запорізької області, дійшов до
обґрунтованого висновку,  що позовні вимоги Запорізького обласного
відділення  Фонду  соціального  захисту  інвалідів  задоволенню не
підлягають.
 
     За таких обставин,  колегія суддів приходить до висновку,  що
рішення  господарського суду Запорізької області від 26.11.2004 р.
по  справі  N  11/630  відповідає  вимогам  закону  та   фактичним
обставинам справи і підстав для його скасування не вбачається.
 
     Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду,  які
викладені в оскаржуваному рішенні.
 
     На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  111-5,  111-7  -
111-11, Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,
Вищий господарський суд України, - П О С Т А Н О В И В:
 
     Касаційну скаргу  Запорізького  обласного  відділення   Фонду
України соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
 
     Рішення господарського    суду    Запорізької   області   від
26.11.2004 р. по справі N 11/630 залишити без змін.