ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
08.06.2005 Справа N 10/306
(Відмовлено у порушенні провадження з перегляду
ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 18 серпня 2005 року)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: [Е],
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу ВАТ "Дніпроенегро" на рішення господарського суду м. Києва
від 08.10.2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 20.12.2004 року у справі N 10/305 за
позовом ВАТ "Дніпроегнерго" (далі - Товариство) до державного
підприємства "Енергоринок" (далі - Підприємство) 3-я особа:
Національна комісія регулювання електроенергетики
про стягнення 2712310005,72 грн., за участю представників
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 08.10.2004 року у
справі N 10/306, залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 20.12.2004 року в задоволенні
позову Товариства до Підприємства про стягнення 1799849210,78 грн.
заборгованості за договором купівлі-продажу електроенергії від
30.08.99 року, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
прийняті у справі рішення та постанову скасувати, позов
задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані
норми матеріального права та порушені норми процесуального права,
що призвело до прийняття незаконних судових актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд
визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди першої
та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
повно, всебічно, об'єктивно розглянули в судових
процесах всі обставини справи, дослідили наявні докази, зокрема,
укладений між сторонами договір N 69/01-ЕР купівлі-продажу
електроенергії (далі - Договір), пунктом 4.2 якого сторони
встановили, що платежі за фактично продану електроенергію
здійснюються кожного робочого дня відповідно до Інструкції про
порядок використання коштів Оптового ринку електричної енергії
України, яка є додатком до Договору між членами оптового ринку
електричної енергії України ( n0001227-96 ) (n0001227-96)
.
Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений
строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а
при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно
ставляться.
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до
пункту 5 частини 1 статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначаються законом, яким є Закон України від 16.10.97 року
N 575/97-ВР ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
"Про електроенергетику". Статтею 15
зазначеного Закону передбачено, що купівля всієї електричної
енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг
відпуску яких більші за граничні показники, та весь її оптовий
продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України,
який створюється на підставі договору. Основні питання
функціонування комплексу підприємств, що здійснюють діяльність на
енергоринку, врегульовані Договором між членами оптового ринку
електричної енергії України від 15 листопада 1996 року
( n0001227-96 ) (n0001227-96)
(далі - ДЧОРЕ), за якими сторони зобов'язані
укласти двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії з
ДПЕ (п. 2.3.2) та купувати електричну енергію у ДПЕ, згідно з цим
договором та двосторонніми договорами, укладеними відповідно до
нього.
Стаття 151 Закону України "Про електроенергетику"
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, якою встановлено порядок проведення розрахунків на
оптовому ринку електричної енергії, передбачено, що для проведення
розрахунків за закуплену на оптовому ринку електричної енергії
України та спожиту електричну енергію енергопостачальники, які
здійснюють підприємницьку діяльність з постачання електричної
енергії на закріпленій території, їх відокремлені підрозділи та
оптовий постачальник електричної енергії, яким є державне
підприємство "Енергоринок", відкривають в установах уповноваженого
банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання (раніше
вони називалися розподільчі рахунки). Такі рахунки призначені для
накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від
споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної
енергії. Зокрема, перерахування коштів енергогенеруючим компаніям
та іншим суб'єктам підприємницької діяльності, які провадять
продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється
уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом
використання оптового постачальника електричної енергії відповідно
до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого
Національною комісією регулювання електроенергетики України. На
оптового постачальника електричної енергії покладено обов'язок
забезпечити щоденне інформування учасників оптового ринку
електричної енергії про стан проведення розрахунків.
Враховуючи наведене, а також те, що позивачем не доведено
факту порушення з боку відповідача алгоритму розподілу коштів,
затвердженого на спірний період, суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність
заявлених позовних вимог.
Відтак, судова колегія прийшла до висновку про правомірність
та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які
відповідають положенням ст. ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України
від 29.12.76 р. N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" зі
змінами та доповненнями.
Водночас, відповідно до ст. ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з
чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих
судових актів колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Дніпроенерго" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 08.10.2004 року та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
20.12.2004 року у справі N 10/306 залишити без змін.