ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 8/403-о
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: [...]
розглянув касаційну скаргу суб'єкта підприємницької
діяльності - фізичної особи [...]
на рішення господарського суду Херсонської області від
29.11.2004
та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 22.02.2005
зі справи N 8/403-о
за позовом СПД [...]
до Херсонського обласного управління у справах захисту прав
споживачів, м. Херсон (далі - Управління)
про визнання акта недійсним
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
СПД [...] звернулася з позовом про визнання недійсною
постанови Управління від 29.06.2004 N 192 про накладення стягнень,
передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
(далі - Закон).
Рішенням господарського суду Херсонської області від
29.11.2004 [...], залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного господарського суду від 22.02.2005 [...], у
задоволенні позову відмовлено. Названі судові акти мотивовано
правомірністю застосування до СПД [...] штрафних санкцій за
порушення статті 18 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
та пункту 6 Правил
роздрібної торгівлі примірниками аудіовізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп'ютерних програм, баз даних, затверджених
постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1997 N 1209
( 1209-97-п ) (1209-97-п)
(далі - Правила), шляхом реалізації аудіовізуальних
творів без надання необхідної, повної, достовірної та своєчасної
інформації споживачам.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України СПД
[...] просить скасувати рішення місцевого та апеляційного
господарських судів та припинити провадження у справі, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права.
Зокрема, скаржник зазначає про неправомірність винесення
відповідачем оспорюваного акта, оскільки відповідно до Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
застосування заходів юридичної
відповідальності належить виключно до компетенції органів судової
влади.
У відзиві на касаційну скаргу Управління зазначає про
необґрунтованість тверджень скаржника, оскільки Законом
відповідачеві як спеціально уповноваженому органу у сфері захисту
прав споживачів надано право застосовувати до суб'єктів
господарювання штрафні санкції за порушення вимог цього Закону
( 1023-12 ) (1023-12)
, та просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явились.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав
для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- в ході проведеної перевірки дотримання СПД [...]
законодавства про захист прав споживачів Управлінням було
виявлено, зокрема, факт реалізації позивачем аудіовізуальних
творів без наявності необхідної інформації для споживачів на
примірниках названої продукції, а саме, адреси виробника,
інформації про гарантійні зобов'язання виробника аудіовізуального
твору, а також найменування та місцезнаходження підприємства, що
здійснює такі функції;
- виявлене порушення зафіксовано в акті від 12.05.2004
N 000637;
- за наслідками перевірки на підставі статті 23 Закону
( 1023-12 ) (1023-12)
Управлінням було винесено постанову від 29.06.2004
N 192 про застосування до позивача штрафних санкцій у сумі
595 грн.;
- матеріалами справи підтверджується правильність розрахунку
розміру накладених відповідачем стягнень.
Причиною виникнення спору з даної справи стало питання щодо
правомірності стягнення з позивача штрафних санкцій в порядку
статті 23 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
за порушення законодавства у сфері
захисту прав споживачів під час роздрібної реалізації
аудіовізуальних творів.
Відповідно до статті 3 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
споживачі, які
перебувають на території України, під час придбання, замовлення
або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх
побутових потреб мають право на необхідну, доступну, достовірну та
своєчасну інформацію про товари (роботи, послуги), їх кількість,
якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця,
продавця).
Статтею 18 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
визначено, що споживач має
право на одержання необхідної, доступної, достовірної та
своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує
можливість їх свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна
бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення
роботи (послуги). Інформація про товари (роботи, послуги) повинна
містити, зокрема, гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);
найменування та адресу виробника (виконавця, продавця) і
підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій
від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Крім того, за змістом пункту 6 Правил ( 1209-97-п ) (1209-97-п)
до всіх
примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм,
комп'ютерних програм, баз даних додається інформація українською
мовою про назву товару (вид носія); гарантійні зобов'язання
виробника примірника аудіовізуального твору, фонограми,
відеограми, комп'ютерної програми, бази даних, його найменування
та адресу (або місцезнаходження), а також найменування і
місцезнаходження підприємства, яке здійснює його функції щодо
прийняття претензій від споживачів, а також проводить ремонт і
технічне обслуговування зазначених примірників. Довідка з такою
інформацією наклеюється на упаковку примірника аудіовізуального
твору, фонограми, відеограми, комп'ютерної програми, бази даних
або додається до цієї упаковки.
Частиною першою статті 23 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
передбачено, що
у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти
господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і
послуг несуть відповідальність за відсутність необхідної,
доступної, достовірної та своєчасної інформації про товар, роботу,
послугу - у розмірі 30 відсотків вартості одержаної для реалізації
партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше
п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі якщо
законодавством суб'єкт господарської діяльності звільнений від
ведення обов'язкового обліку доходів і витрат, - у розмірі п'яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ж зі статтею 5 Закону ( 1023-12 ) (1023-12)
накладення на
суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського
харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців,
стягнень, передбачених статтею 23 цього Закону, належить до
компетенції спеціально уповноваженого центрального органу
виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його
територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях,
містах Києві та Севастополі.
Таким чином, з огляду на наведені приписи чинного
законодавства України господарські суди з урахуванням встановлених
ними обставин справи дійшли вірного висновку про правомірність
стягнення з позивача штрафу в сумі 595 грн. та прийняття
Управлінням оспорюваного акта в межах наданих йому повноважень.
Твердження скаржника про присвоєння Управлінням функції
застосування заходів юридичної відповідальності, притаманної
органам судової влади, не може бути взято до уваги Вищим
господарським судом України, оскільки за приписами статті 124
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та статті 2 Закону України "Про
судоустрій України" ( 3018-14 ) (3018-14)
завданням суду є саме здійснення
правосуддя, а не застосування відповідальності до суб'єктів
господарювання за порушення вимог чинного законодавства. Тобто в
даному разі за результатами дослідження обставин даної справи
господарський суд лише вирішує питання про правомірність
накладення уповноваженим органом стягнень щодо суб'єкта
господарювання.
За таких обставин, на думку Вищого господарського суду
України, правових підстав для скасування оскаржуваних рішень
місцевого та апеляційного господарських судів з даної справи не
вбачається.
Керуючись статтями 111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Херсонської області від
29.11.2004 та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 22.02.2005 зі справи N 8/403-о залишити без змін, а
касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи [...] - без задоволення.