ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 27/129
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 15 лютого 2005 року
у справі N 27/129 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
В серпні 2004 року Відкрите акціонерне товариство
"Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського"
звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з
позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про
визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Дніпропетровську від
15.07.2004 року N 0000970814/0/20122, яким позивачу згідно
підпункту "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, статей 1,
2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, статей 9, 10 Декрету Кабінету Міністрів
України від 19.02.1993 року N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему
валютного регулювання та валютного контролю", пункту 1 Указу
Президента України від 18.06.1994 року N 319/94 ( 319/94 ) (319/94)
та
відповідно до статті 4 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" визначено суму податкового
зобов'язання у вигляді пені за порушення термінів розрахунків в
сфері зовнішньоекономічної діяльності у вигляді штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 380 233 979,70 грн. - в частині
нарахування пені в сумі - 380 151 492,63 грн.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на
підставі акта від 14.07.2004 року N 191-02/3-39-05393056 про
результати документальної перевірки Відкритого акціонерного
товариства "Дніпропетровський металургійний завод
ім. Петровського" з питань дотримання вимог податкового та
валютного законодавства за період з 01.04.2003 року по
31.12.2003 року.
Позовні вимоги мотивовані безпідставністю нарахування пені за
порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної
діяльності по контрактам N РЕ 522-99/830 від 31.12.1999 року,
N КІ 384-99/196 від 16.11.1999 року, N КІ 146-2001/156-П від
13.04.2001 року. Зокрема, між позивачем та фірмою-нерезидентом
"St. John Limited" були укладені 16.11.1999 року імпортний
контракт N КІ 384-99/196 та 31.12.1999 року експортний контракт
N РЕ 522-99/830. В період з листопада 1999 року по квітень
2001 року позивач та КБ "ПриватБанк" уклали ряд кредитних
договорів на забезпечення виконання яких, між вказаними сторонами
та фірмою-нерезидентом "St. John Limited" укладені договори
поруки. Зазначена фірма-нерезидент погасила заборгованість
позивача перед банком і набула права вимоги щодо товариства на
суму 86 006 037,69 доларів США. На виконання імпортного контракту
позивач перерахував нерезиденту передплату в сумі
16 400 000,00 доларів США. Товар зазначеною фірмою поставлено не
було, а зобов'язання сторін по поверненню передплати, а також
погашенню заборгованості, що виникла у зв'язку з виконанням
договорів поруки, припинені на підставі статті 217 Цивільного
кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
шляхом зарахування зустрічних
однорідних вимог. Згідно з експортним контрактом позивачем
відвантажено фірмі "St. John Limited" металопродукцію на суму
122 731 695,00 доларів США з отриманням коштів в розмірі
35 638852,00 доларів США. Зобов'язання нерезидента щодо оплати
69 606 037,69 доларів США та зобов'язання позивача з погашення
заборгованості за договорам припинені на підставі статті 217
Цивільного кодексу Української РСР шляхом зарахування зустрічних
однорідних вимог. Імпортний та експортний контракти з контролю
комерційного банку зняті. Крім того, рішенням господарського суду
Дніпропетровської області від 11.09.2003 року по справі N 27/122
визнані неправомірними висновки акта перевірки за попередній
період від 04.09.2002 року N 114 щодо нарахування пені. Також, між
позивачем та фірмою-нерезидентом "Changhong Fireproof Material
Limited Company Dashigiao" було укладено 13.04.2001 року імпортний
контракт N КІ 146-2001/156П, на виконання умов якого позивач
здійснив оплату товару та у 90-денний термін на територію України
був ввезений товар. Але оформлення вантажної митної декларації
ІМ-40 на імпорт цього товару у 90-денний термін здійснено не було,
оскільки митниця відмовила в оформленні вказаної декларації у
зв'язку з відсутністю радіологічного контролю. Рішенням
господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2004 року
по справі N 18/226(А12/79) визнано недійсним рішення про відмову у
митному оформленні товару. Крім того, 19.03.2001 року порушено
провадження у справі про банкрутство товариства з введенням
мораторію, що унеможливлює нарахування пені за порушення термінів
розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
07.10.2004 року (судді: [...]), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 року (судді: [...]), позов задоволено. Визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної
податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську від 15.07.2004 року N 0000970814/0/20122 в
частині нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері
зовнішньоекономічної діяльності в сумі 380 151 492,63 грн.
Стягнуто з Спеціалізованої державної податкової інспекції по
роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську на
користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпропетровський
металургійний завод ім. Петровського" 85,00 грн. витрат по сплаті
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
частину 1 статті 217 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"
( 959-12 ) (959-12)
, статтю 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, пункти 1, 3
статті 15, статті 21, 24 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
,
пункт 3 статті 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, пункт 2 "Положення про вантажну митну декларацію",
затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
09.06.1997 року N 574 ( 574-97-п ) (574-97-п)
, зазначають, що застосування
санкцій у вигляді пені за порушення термінів розрахунків у сфері
зовнішньоекономічної діяльності є в будь-якому випадку похідним
від дій сторін господарської операції. Саме ці дії безпосередньо
впливають на підстави нарахування чи не нарахування такої пені. У
зв'язку з чим не можна вести мову про необхідність застосування
санкцій у вигляді пені без врахування заліку між сторонами
контракту. Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи
містяться копії товаросупроводжувальних документів: інвойсів,
провізних відомостей, товарно-транспортних накладних щодо
виконання контракту від 13.04.2001 року N КІ 146-2001/156-П з
відтиском штампу митного органу з вказівкою дати перебування
товарів під митним контролем. На думку суду вказаних документів
цілком достатньо для підтвердження дати фактичного ввезення товару
на митну територію України. Суд також зазначає, що ухвалою суду
від 19.03.2001 року порушено провадження у справі про банкрутство
позивача з введенням мораторію, а відповідно до пункту 3 статті 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), інші
фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів).
Не погоджуючись з постановою, Спеціалізована державна
податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 15.02.2005 року, в якій
просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти
нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог
повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального права, а саме: статей 1, 2
Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
, пункту 3.3 "Інструкції про порядок
здійснення контролю і отримання ліцензії за експортними,
імпортними операціями та лізинговими операціями", затвердженої
постановою Правління Національного банку України від
24.03.1999 року N 136 ( z0338-99 ) (z0338-99)
. Зокрема, заявник зазначає, що
банк зняв з контролю імпортну операцію тільки після надання
підприємством вантажно митної декларації, тому застосування пені є
правомірним; судом неправильно застосована стаття 12 Закону
України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначає
про обґрунтованість висновків суду та просить в задоволенні
касаційної скарги відмовити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін та представника Генеральної Прокуратури України, присутніх
у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти
їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при
проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
експортно-імпортних операцій встановлено Законом України "Про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
з
внесеними змінами та доповненнями.
Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків
в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
встановлено, що порушення
резидентами термінів передбачених статтями 1 і 2 цього Закону,
тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення в
розмірі 0,3 відсотка від суми не одержаної виручки (митної
вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті,
перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом
Національного банку України на день виникнення заборгованості.
За змістом статті 2 Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
імпортні операції
резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки,
повинні бути виконані не пізніше 90 календарних днів з моменту
здійснення авансового платежу, а в разі перевищення цього терміну
потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Згідно з вимогами статті 1 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
моментом експорту
(імпорту) є момент перетину товаром митного кордону України або
переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи
імпортується від продавця до покупця, а моментом здійснення
експортного (імпортного) контракту є момент, на який здійснено всі
обов'язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів
(тратт) або укладення кредитних угод.
Переміщення через митний кордон (момент перетину кордону) у
відповідності до статті 15 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
визначається як ввезення на митну територію України, вивезення або
транзит через митну територію України, фактичне переміщення через
митний кордон України товарів та інших предметів.
На виконання умов Закону України "Про порядок здійснення
розрахунків в іноземній валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
щодо здійснення
контролю за розрахунками резидентів за експортними, імпортними та
лізинговими договорами Національний банк України постановою N 136
( z0338-99 ) (z0338-99)
від 24.03.1999 року затвердив Інструкцію "Про порядок
здійснення розрахунків в іноземній валюті за експортними,
імпортними та лізинговими операціями", в якій визначені наступні
терміни:
Поставка - поставка продавцем-нерезидентом товару відповідно
до умов імпортного договору (відповідно до Указу Президента
України від 04.10.1994 року N 567/94 ( 567/94 ) (567/94)
"Про застосування
Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів" (зі змінами
та доповненнями) при укладенні резидентами договорів
застосовуються правила ІНКОТЕРМС ( 988_007 ) (988_007)
, підготовлені
Міжнародною торговою палатою);
Здійснення поставки - дата виконання нерезидентом усіх
зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.
Відповідно до пункту 3.3 цієї Інструкції ( z0338-99 ) (z0338-99)
банк
знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення
останнім документа, який згідно з умовами договору засвідчує
здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт,
надання послуг. Якщо цим документом є вантажно-митна декларація,
то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю
операцію у реєстрі вантажно-митної декларації.
Таким чином, наявність вантажно-митної декларації є
обов'язковим документом для зняття з контролю імпортної операції у
випадку, якщо вантажно-митна декларація за умовами контракту є
обов'язковим документом, який підтверджує факт виконання імпортної
операції.
Як встановлено судом першої та апеляційної інстанції,
розрахунки між позивачем та його контрагентами за експортними та
імпортними контрактами були проведені шляхом взаємозаліку.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про
зовнішньоекономічну діяльність" ( 959-12 ) (959-12)
суб'єкти
зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види
зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо та у виключній
формі заборонені законами України.
Згідно частини 1 статті 14 вказаного Закону ( 959-12 ) (959-12)
, всі
суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно
визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з -
поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають
міжнародним правилам.
Статтею 217 Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної
однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений
чи визначений моментом витребування.
При цьому, стаття 218 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
містить положення про неприпустимість зарахування у
випадках, передбачених даною нормою, та в інших випадках,
передбачених законом.
Спеціальним законодавством не забороняється припинення
зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за
зовнішньоекономічними договорами.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що
ухвалюючи судові рішення, суди першої та апеляційної інстанції
зобов'язані були, насамперед, з'ясувати дату фактичного перетину
товаром митного кордону України та наявність однорідних вимог при
проведенні взаємозаліку за експортними та імпортними контрактами з
урахуванням договорів, укладених між позивачем, його
контрагентами, а також банком.
Крім того, ні господарським судом першої ні господарським
судом апеляційної інстанції не надано оцінку тому факту, що спірне
податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі також статей
9, 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року
N 15-93 ( 15-93 ) (15-93)
"Про систему валютного регулювання і валютного
контролю".
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що зі
змісту статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
випливає, що
заборона щодо нарахування перелічених санкцій стосується лише
зобов'язань боржника.
Заборгованість за зовнішньоекономічними контрактами є
дебіторською заборгованістю, тобто заборгованістю на користь
боржника і своєчасно вжиті заходи щодо її погашення поліпшують
(а не погіршують) фінансове становище банкрута.
Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній
валюті" ( 185/94-ВР ) (185/94-ВР)
призваний забезпечити своєчасне повернення
валютних цінностей із-за кордону, і одним із стимулюючих факторів
цього закону щодо експортерів вітчизняної продукції, які з
невідомих причин ухиляються від стягнення боргу зі своїх
контрагентів за зовнішньоекономічним договором, є встановлена ним
пеня.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що
господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді
справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано
належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності,
що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх
обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення
господарського спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
07.10.2004 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 15.02.2005 року у справі N 27/129
господарського суду Дніпропетровської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Дніпропетровської області.
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової
інспекції по роботі з великими платниками податків у
м. Дніпропетровську задовольнити частково.