ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 14/135а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Г. Кравчука - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача - Суліма М.В. дов. від 09.12.04 р.
відповідачів - Мірошніченко Н.О. дов. від 06.06.05 р.
Гладковської О.С. дов. від 20.10.04 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову від 13.01.2005 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі N 14/135а господарського суду Кіровоградської
області
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
N 00038817/30/0 від 05.08.04 р. та стягнення збитків у сумі
31455,51 грн.
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23 березня
2005 року у NN 14/135а господарського суду Кіровоградської області
касаційна скарга Кіровоградської об'єднаної державної податкової
інспекції на постанову від 13.01.2005 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у зазначеній справі прийнята до
провадження колегією суддів у складі головуючого - Т. Дроботової,
суддів - Н. Волковицької, Г. Фролової.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського Суду
України Осетинського А.Й. від 07.06.05 р. склад колегії суддів
замінено та призначено колегію у складі головуючого - Г. Кравчука,
суддів - Н. Волковицької, Г. Фролової.
Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк" звернувся до
господарського суду Кіровоградської області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення N 00038817/30/0 від
05.08.04 р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з
прибуткового податку в сумі 62911,02 грн., з яких основний
платіж - 20970,34 грн. та застосовані штрафні (фінансові)
санкції - 41940,68 грн., а також про стягнення з відповідача на
користь банку збитків в розмірі 31455,51 грн. за надання юридичної
допомоги.
Зазначене податкове повідомлення-рішення N 00038817/30/0 від
05.08.04 р., прийняте на підстав акта від 03.08.2004 року
N 24/23-5/2415123 про результати документальної перевірки
дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.04.2001 року по 01.10.2003 рік.
В акті зазначено, що при перевірці правильності утримання
прибуткового податку за 2001-2003 роки встановлено порушення
пункту 1 статті 6, статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, статті 2 Указу
Президента України "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та
ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
та
Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої
наказом ДПА України від 21.04.1993 р. N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
та
зареєстрованої в Мін'юсті України 09.06.1993 р. за N 64
(із змінами та доповненнями) - підприємством не вірно застосовані
ставки при нарахуванні податку з доходів громадян, замість
встановленого мінімуму доходів громадян, що не обкладається
прибутковим податком (17 грн. починаючи з вересня 1996 року)
підприємством не обкладалась прибутковим податком сума доходу у
розмірі мінімальної заробітної плати.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
3.11.2004 року у задоволені позовних відмовлено.
Мотивуючи рішення суд вказав, що в період нарахування та
сплати прибуткового податку Кіровоградської філією АКБ
"Правекс-Банк", який перевірявся податковим органом, діяв розмір
неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановлений Указом
Президента України від 21.11.1995 р. N 1082/95 ( 1082/95 ) (1082/95)
"Про
внесення змін до Указу Президента України від 13.09.1994 року
N 519/94 "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставку
прогресивного оподаткування доходів громадян" з урахуванням
положень Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні"
( 762/96 ) (762/96)
, розмір якого починаючи з вересня 1996 року становить
17 грн. на місяць.
Стосовно вимоги позивача про стягнення збитків в сумі
31 445,51 грн. з посиланням на статтю 22 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
, суд зазначив, що в судовому засідання не
встановлено факту порушення Кіровоградською ОДПІ будь-яких
цивільних прав позивача, оскільки спір, що виник між ними, витікає
із податкового законодавства і саме цим законодавством регулюються
правовідносини між сторонами.
За апеляційною скаргою Акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк" Дніпропетровський апеляційний господарський суд
постановою від 13.01.2005 року рішення господарського суду
Дніпропетровської області скасував. Визнав недійсним податкове
повідомлення-рішення N 00038817/30/0 від 05.08.04 р. та стягнув
збитків у сумі 31455,51 грн., виходячи з того, що якщо положення
різних правових актів суперечать одне одному, необхідно керуватися
нормативно-правовим актом, що має більшу юридичну силу. З огляду
на це, при обчисленні прибуткового податку з громадян слід
керуватися Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 року
N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
, який має силу Закону, згідно із Законом України
від 18.11.92 року "Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів
України повноважень видавати Декрети в сфері законодавчого
регулювання" ( 2796-12 ) (2796-12)
.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у
розмірі 31455,51 грн., колегія зазначила, що юридичні послуги,
отриманні "Правекс-Банк" прямо пов'язанні з правовим захистом
позивача щодо неправомірності донарахування податковою інспекцією
прибуткового податку з громадян, а тому підлягають задоволенню.
Кіровоградська ОДПІ подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу, в якій просить постанову у справі
скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом
норм матеріального та процесуального права.
Скаржник зазначає, що в період який перевірявся, діяв розмір
неоподаткованого мінімуму доходів громадян, встановлений Указом
Президента України від 21.11.1995 р. N 1082/95 ( 1082/95 ) (1082/95)
"Про
внесення змін до Указу Президента України від 13.09.1994 року
N 519/94 "Про збільшення неоподаткованого мінімуму та ставку
прогресивного оподаткування доходів громадян" з урахуванням
положень Указу Президента України "Про грошову реформу в Україні"
( 762/96 ) (762/96)
, розмір якого починаючи з вересня 1996 року становить
17 грн. на місяць, що не було враховано Дніпропетровським
апеляційним господарським судом та неправомірно застосовано Декрет
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача збитків у
розмірі 31455,51 грн. скаржник зазначив, що відповідно частині 1
статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
особа має право на
відшкодування збитків, завданих порушенням її цивільних права, а у
даному випадку спір виник із податкового законодавства. Згідно
статті 2 Цивільного кодексу України цивільне законодавство до
податкових відносин не застосовується.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини
в даному випадку виникли між сторонами стосовно визначення
правомірності застосування відповідачем приписів статті 7 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
при визначенні розміру місячного сукупного
оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних заробітних платах)
без врахування Указу Президента України "Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Ухвалюючи судове рішення, господарський суд Кіровоградської
дійшов висновку, що в даному випадку при визначенні ставки
прибуткового податку повинен застосовуватися мінімум доходів
громадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі
17 грн. на місяць, який визначено Указом Президента України "Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Дніпропетровський апеляційний суд, скасовуючи рішення такий
висновок визнав помилковим та таким, що не ґрунтується на приписах
діючого податкового законодавства.
Касаційна інстанція вважає такий висновок правильним з огляду
на таке:
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в імперативній
формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори
у порядку та розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(з подальшими змінами) встановлено, що
ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України
від 24.12.1998 р. N 363-XIV ( 363-14 ) (363-14)
"Про застосування
нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні" та
Закон України від 14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок
встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів),
інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування."
Як випливає зі статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(із змінами та доповненнями), податок
на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
А відповідно до статті 1 вказаного Закону України від
14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок встановлення
ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування", ставки
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України з питань
оподаткування.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних
осіб, якій діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про
прибутковий податок з громадян" прийнятий на підставі Закону
України від 18.11.1992 р. N 2796-XII ( 2796-12 ) (2796-12)
"Про тимчасове
делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати
декрети в сфері законодавчого регулювання".
На підставі статті 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, об'єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її
межами.
У статті 6 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що сукупний
оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за
кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого
чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної
плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум
введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у
статті 7 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, у пунктом 1 якої встановлено шкалу
обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної
роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
у
законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписів
Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного
мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян"
( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним
Декретом, в зв'язку з чим постанова Дніпропетровського
апеляційного господарського суду від 13.01.05 року в цій частині
підлягає залишенню без змін.
Одночасно, колегія зазначає, що відповідно до вимог
статті 105 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
апеляційний суд приймаючи постанову повинен зазначати
закони та інші нормативно-правові акти, які він застосовую, доводи
за якими він не погоджується з висновками господарського суду
першої інстанції.
Оспорюваною постановою Дніпропетровський апеляційний
господарський суд скасовуючи рішення господарського суду
Кіровоградської області задовольнив вимоги про стягнення
31455,51 грн. збитків, понесених позивачем при сплаті юридичних
послуг.
При цьому апеляційний суд не тільки не зазначив за яких
підстав він не погоджається з висновками господарського суду
першої інстанції з цього приводу, а навіть не зазначив норму
права, на підставі якої задовольняє вимоги в цій частині.
За таких обставин, судова колегія вважає постанову в цій
частині прийнятою з порушенням норм процесуального права та такою
що підлягає скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 3 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 13.01.2005 р. у справі N 14/135а господарського суду
Кіровоградської області скасувати в частині стягнення
31455,51 грн.
Справу в цій частині направити на новий розгляд до
Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
В решті постанову залишити без змін.
Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної
податкової інспекції задовольнити частково.