ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.06.2005 Справа N 03/177-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
- Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова
- Відділення Державного казначейства у Ленінському районі
м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 29.11.2004 року
у справі N 03/177-04 господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми
"КОНЕКС, ЛТД"
до
I) - Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова
II) - Відділення державного казначейства у Ленінському районі
м. Харкова
про стягнення 6 298,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
В травні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю
фірма "КОНЕКС, ЛТД" звернулося до господарського суду Харківської
області з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова про стягнення з державного бюджету завданих
Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Харкова
збитків Товариству з обмеженою відповідальністю фірма
"КОНЕКС, ЛТД" у розмірі 6 298,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що незаконними діями посадових
осіб Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова позивачу заподіяно шкоду, розмір якої становить суму
6 298,00 грн. та є прямими збитками підприємства, відшкодування
яких передбачено статтею 13 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та статтею 1166 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, позивач зазначає, що вина
відповідача полягає в тому, що у відповідності до статей 3, 13
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
відповідач повинен здійснювати свої функції, а саме контроль за
додержанням законодавства про податки та інші збори, у чіткій
відповідності до норм чинного законодавства, а у зв'язку з
невідповідністю винесеного відповідачем рішення вимогам чинного
законодавства воно було визнано судом недійсним рішенням
господарського суду Харківської області від 22.03.2004 року по
справі N А27/67-04.
Рішенням господарського суду Харківської області від
14.09.2004 року (суддя [...]), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2004 року
(судді: [...]) позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"КОНЕКС, ЛТД" суму збитків у розмірі 6 298,00 грн. Стягнуто з
Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на
користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма
"КОНЕКС, ЛТД" витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Мотивуючи судові рішення, господарські суди з посиланням на
статті 3, 13 Закону України "Про державну податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статті 1166, 1167 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зазначають, що суд дійшов висновку, що між діями
державного органу і збитками, заподіяними позивачу є безпосередній
зв'язок. Незаконні дії державного органу - цей факт встановлений
судом і відповідно до частини 2 статті 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не доводиться знову,
виражається через вину службових осіб цього органу, які вчинили
неправомірні службові дії, невірно застосували норми матеріального
права, а саме: частину 2 підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
прийняли відповідно неправомірні податкові повідомлення-рішення
про визначення зобов'язань і саме це спричинило звернення позивача
до суду, для чого він вимушений був звернутися за юридичною
допомогою до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи
[...], тобто суд встановлює наявність протиправної дії, наявність
наслідків цієї дії (збитків) та безпосереднього причинного зв'язку
між ними.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
Ленінському районі м. Харкова звернулася до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 29.11.2004 року, в якій
просить постанову та рішення у даній справі скасувати, прийняти
нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог
повністю, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судом норм матеріального та процесуального права, а
саме: статей 440, 442 Цивільного кодексу Української РСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статей 1166, 1167 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, статті 13 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, статей 4-3, 23 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник
зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що послуги по захисту
інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "КОНЕКС,
ЛТД" надавалися суб'єктом підприємницької діяльності на підставі
договору, сплата за виконані послуги проводилась суб'єкту
підприємницької діяльності, що свідчить про самостійне
волевиявлення позивача та ніяким чином такі затрати не повинні
відшкодовуватися з Державного бюджету.
Не погоджуючись з постановою, Відділення Державного
казначейства у Ленінському районі м. Харкова звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою на постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 29.11.2004 року,
в якій просить постанову та рішення у даній справі скасувати,
прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні
позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, а саме: Закону України "Про Державний бюджет
України на 2004 рік" ( 1344-15 ) (1344-15)
, статей 23, 43, частини 5
статті 49 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
. Зокрема, заявник зазначає, що перерахування коштів з
Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою
відповідальністю фірма "КОНЕКС, ЛТД" збитків, які понесені у
зв'язку зі сплатою за надану юридичну послугу у сумі 6 298,00 грн.
розглядається як нецільове використання бюджетних коштів
(стаття 119 Бюджетного кодексу України).
Позивач надав заперечення на касаційні скарги відповідачів, в
якому зазначає, що касаційні скарги ґрунтуються на невірному
розумінні норм чинного законодавства України та просить у
задоволенні касаційних скарг відмовити, постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 29.11.2004 року по справі
N 03/177-04 залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
позивача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково
з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України переглядає за
касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського
суду та постанови апеляційного господарського суду.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, рішенням господарського суду Харківської області від
22.03.2004 року по справі N А-27/67-04, залишеним без змін
постановою Харківського апеляційного господарського суду від
18.05.2004 року, задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Конекс ЛТД": визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова від 16.02.2004 року N 0000962620/3.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до
господарського суду Харківської області з позовом до Державної
податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про стягнення
на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
Державного бюджету завданих Державною податковою інспекцією у
Ленінському районі м. Харкова збитків Товариству з обмеженою
відповідальністю фірма "КОНЕКС, ЛТД" у розмірі 6 298,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що незаконними діями посадових
осіб Державної податкової інспекції у Ленінському районі
м. Харкова позивачу заподіяно шкоду, розмір якої становить суму
6 298,00 грн. та є прямими збитками підприємства, відшкодування
яких передбачено статтею 13 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
та статтею 1166 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
. Крім того, позивач зазначає, що вина
відповідача полягає в тому, що у відповідності до статей 3, 13
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
відповідач повинен здійснювати свої функції, а саме контроль за
додержанням законодавства про податки та інші збори, у чіткій
відповідності до норм чинного законодавства, а у зв'язку з
невідповідністю винесеного відповідачем рішення вимогам чинного
законодавства воно було визнано судом недійсним рішенням
господарського суду Харківської області від 22.03.2004 року по
справі N А-27/67-04.
У даний час немає загального закону про порядок відшкодування
шкоди, завданої юридичним особам незаконними діями у галузі
адміністративного управління. Проте така відповідальність
встановлена в окремих законах, зокрема частиною третьою статті 13
Закону України "Про державну податкову службу в Україні"
( 509-12 ) (509-12)
збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб
органів державної податкової служби, підлягають відшкодуванню за
рахунок коштів Державного бюджету.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
справи юридичних осіб в господарському суді
ведуть їх органи, що діють у межах повноважень наданих їм законом
та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи,
повноваження яких визначені законодавством або установчими
документами, подають господарському суду документи, що посвідчують
їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи,
повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені
підприємства, організації. Довіреність видається за підписом
керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується
печаткою підприємства, організації.
Повноваження сторони або третьої особи, від імені юридичної
особи, може здійснювати відособлений підрозділ, якщо таке право
йому надано установчими або іншими документами.
Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді
особисто або через представників, повноваження яких
підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю. Тобто,
вказана норма не обмежує юридичних осіб чи громадян у виборі осіб,
котрі будуть здійснювати їх представництво в господарському суді,
що знайшло своє підтвердження в рішенні Конституційного Суду
України від 16 листопада 2000 року за номером 13-рп/2000
( v013p710-00 ) (v013p710-00)
.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
витрати, що підлягають
сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому
Законом України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
. Дія вказаного закону
поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону
України "Про адвокатуру" ( 2887-12 ) (2887-12)
, котра зазначає, що адвокатом
може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж
роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше
двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про
право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу
адвоката України.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що до складу судових витрат входить
оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за
участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому
випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги
надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими
документами.
Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає відшкодування сум в якості судових
витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише
адвокатам, а не будь-яким представником.
Господарські суди першої та апеляційної інстанцій на вказані
вимоги закону уваги не звернули і зробили помилковий висновок про
те, що сума, визначена до сплати у договорі доручення, відноситься
до заподіяної шкоди і підлягає стягненню з Державного бюджету
України.
Крім того, неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій статей 440, 442 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, статті 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
призвело до неправильного висновку щодо прав і обов'язків сторін у
справі та відповідно до частини першої статті 111-10
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.
Оскільки, передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до господарського суду Харківської області.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення",
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини
справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до вимог чинного законодавства України.
Керуючись статтею 43, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
14.09.2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 29.11.2004 року у справі N 03/177-04
господарського суду Харківської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Касаційні скарги Державної податкової інспекції у Ленінському
районі м. Харкова та Відділення Державного казначейства у
Ленінському районі м. Харкова задовольнити частково.