ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2005                                      Справа N 71/11-05

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого                 Остапенка М.І.

суддів :                    Борденюк Є.М.

                            Харченка В.М.

розглянувши касаційну       Дніпровсько –Терерівського

скаргу                      лісопромислового господарства

на рішення                  господарського суду Київської області

                            від 23.03.2005 року

у справі за позовом         АЕК “Київенерго”

до                          Дніпровсько –Терерівського

                            лісопромислового господарства

Про   стягнення коштів

                       В С Т А Н О В И В:

у  листопаді  2004  року, Акціонерна енергопостачальна  компанія

“Київенерго”  звернулась  до суду  з  позовом  про  стягнення  з

Дніпровсько    –Терерівського   лісопромислового    господарства

300955,20 грн. заборгованості, за виконані роботи відповідно  до

умов договору № 909/12 від 02.07.2003 року.

Рішенням  господарського суду Київської області  від  23.03.2005

року позов задоволено.

Постановлено  стягнути з відповідача 300 955,20  грн.  боргу  та

1818 грн. на відшкодування понесених позивачем судових витрат.

У  касаційній  скарзі відповідач посилається на  неправомірність

стягнення з нього спірної суми, неправильну правову оцінку судом

обставин   справи  і  просить  рішення  суду  скасувати,   а   у

задоволенні позову відмовити.

Заслухавши  суддю  –доповідача, пояснення представників  сторін,

перевіривши  матеріали справи та обговоривши  доводи  касаційної

скарги,  судова колегія вважає, що постановлене у справі  судове

рішення  не  може залишатись без змін і підлягає  скасуванню,  з

направленням   матеріалів  справи  на  новий  судовий   розгляд,

виходячи із наступного.

Постановляючи про задоволення позову місцевий господарський  суд

послався  на  порушення  відповідачем  своїх  зобов‘язань   щодо

розрахунків  по договору № 909/12 від 02.07.2003  року,  а  тому

зазначена  у  акті  №  1 сума, на яку виконана  робота  підлягає

стягненню на користь позивача у примусовому порядку.

Проте   повністю  погодитись  з  наведеним  не  можна,  оскільки

висновки  суду  зроблені  без повного та  всебічного  з’ясування

обставин справи і їх належної правової оцінки.

Як  вбачається з довідки Єдиного державного реєстру  підприємств

та  організацій України № 4965/2004 (а.с. 45) та  Положення  про

Дніпровсько  –Терерівське державне лісомисливське  господарство,

затвердженого  Кабінетом  Міністрів  України  09.12.2003   року,

відповідач  є  бюджетною організацією, створено у  встановленому

порядку  органом  державної влади, яка має  право  на  отримання

державних  коштів,  взяття  за ними  зобов‘язань  та  здійснення

платежів,   що  відповідно  до  Закону  України  “Про  закупівлю

товарів, робіт і послуг  за  державні кошти” від 22.02.2000 року

( 1490-14  ) (1490-14)
          надає  їй  право  бути  замовником,  та  покладає

обов‘язок  здійснювати  закупівлю  товарів,  робіт  і  послуг  в

порядку, визначеному цим Законом.

Але  розглядаючи спір, суд на зазначене уваги не  звернув  і  не

перевірив  дотримання визначеного Законом України “Про закупівлю

товарів,  робіт і послуг за державні кошти” ( 1490-14 ) (1490-14)
          порядку

при  закупівлі  товарів, робіт і послуг за  бюджетні  кошти  при

укладанні  договору  №  909/12  від  02.07.2003  року,  всупереч

покладеному  на  нього ст. ст. 83, 84 ГПК України  ( 1798-12  ) (1798-12)
        

обов‘язку,   висновків  щодо  відповідності  спірного   договору

законодавству  та доводів, за якими господарський  суд  відхиляє

твердження представника відповідача щодо недійсності договору  у

судовому рішенні не навів, а тому постановлене судове рішення не

можна визнати законним і обґрунтованим.

При  новому  розгляді справи суду необхідно врахувати  наведене,

повно  та  всебічно  з‘ясувати обставини  справи,  зокрема  щодо

правомірності   укладення   спірного   договору,    попереднього

узгодження   з   відповідачем  кошторису  робіт,   відповідність

ціноутворення, прийняття робіт відповідачем, оскільки акт  №  1,

на  який послався суд складено на прийняття робіт позивачем  від

субпідрядника  по  договору № 113-П  від  30.07.2003  року  і  в

залежності   від  встановленого  дати  належну  правову   оцінку

матеріалам  справи  та постановити рішення,  яке  б  відповідало

вимогам ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .

Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України,  керуючись

ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення  господарського  суду Київської області  від  23.03.2005

року  скасувати, а справу направити на новий судовий  розгляд  у

іншому складі суддів.

Головуючий    М.Остапенко

Судді         Є.Борденюк

              В.Харченко