ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2005 Справа N 33/268-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Стратієнко Л.В.,
Чабана В.В.
за участю представників:
позивача - Левченка О.Є., Насвіщука С.В.
відповідача - Гончар О.П.
розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України"
НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Харківської
області від 4 листопада 2004 року та постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 19 січня 2005 року у справі
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ТзОВ "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла"
про стягнення 779446,80 грн.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від
4 листопада 2004 року позов задоволений частково. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 561377,47 грн. основного боргу,
72853,33 грн. інфляційних, 26330,85 грн. 3% річних, судові
витрати.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
19 січня 2005 року рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, дочірня компанія "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" просить їх скасувати, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 525 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння відмова від
зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається,
якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має
виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог
цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за
відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як правильно встановлено судами, 20 грудня 2000 року Дочірня
компанія "Торговий дім Газ України" НАК "Нафтогаз України",
правонаступником якої є позивач та Товариство з обмеженою
відповідальністю "Теплоенергетичний центр Роганського промвузла",
правонаступником якого є відповідач, уклали договір N 806/200ТЕ
купівлі-продажу природного газу.
За умовами укладеного договору, позивач зобов'язався
поставити відповідачу в 2001 році природний газ в обсязі до
3750000 куб. м., а відповідач - прийняти природний газ та оплатити
його на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 5.1 вказаного договору оплата за газ мала
бути здійснена грошовими коштами, шляхом перерахування на рахунок
позивача 100% вартості місячного обсягу газу, який запланований
для поставки не пізніше, ніж за 10 календарних днів до початку
поставки газу.
Згідно п.6.1 додаткової угоди N ТЕ-31-00000003 до договору,
оплата за газ повинна була проводитись грошовими коштами в
наступному порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості
запланованих місячних обсягів - не пізніше ніж за 5 банківських
днів до початку місяця поставки газу; послідуючі оплати
проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих
місячних обсягів, відповідно до 10-го та 20-го числа поточного
місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту
приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 10 числа місяця
наступного за звітним.
Як правильно встановлено судами, позивач виконав свої
договірні зобов'язання в повному обсязі, передавши відповідачеві
природний газ на загальну суму 2016317,52 грн.
З урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості,
сума боргу становить 561377,47 грн.
Тому, рішенням, залишеним без змін постановою суду
апеляційної інстанції, місцевий суд обгрунтовано стягнув з
відповідача основний борг в сумі 561377,47 грн.
Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та
ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних від простроченої
суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або
законом.
Враховуючи викладене, місцевий суд, з яким погодився
апеляційний господарський суд, правильно стягнув з відповідача
72853,33 грн. інфляційних та 26330,85 грн. - 3% річних.
Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання
зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором,
припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало
бути виконане.
Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні вірно
застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими,
що не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення пені
та штрафу в розмірі 7%.
За таких обставин, судові рішення відповідають вимогам закону
і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
4 листопада 2004 року та постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 19 січня 2005 року залишити без змін, а
касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз
України" - без задоволення.