ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2005 Справа N 3/93
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
[...]
розглянула касаційну скаргу державної податкової інспекції у
місті Чернівці (далі ДПІ у м. Чернівці)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 09.02.05
у справі N 3/93
господарського суду Чернівецької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
"Украгроекспорт" (далі Товариство)
до ДПІ у м. Чернівці
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь представники [...]
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1
ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, у судовому засіданні 26.05.05 було оголошено перерву
до 02.06.05 для оголошення вступної та резолютивної частин
постанови Вищого господарського суду України.
У судове засіданні 02.06.05 сторони по справі не з'явилися, у
зв'язку з чим повний текст постанови Вищого господарського суду
України направляється сторонам в установленому порядку.
Рішенням від 12.05-23.06.03 господарського суду Чернівецької
області Підприємству у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою від 25.12.03 Львівського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Чернівецької
області залишено без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційної інстанції,
Товариство звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову по справі
та винести нове рішення, яким визнати недійсним рішення ДПІ у
м. Чернівці N 0002142320/0 від 27.03.03.
Постановою від 15-29.04.04 Вищого господарського суду України
касаційна скарга Товариства була задоволена частково, рішення від
12.05-23.06.03 господарського суду Чернівецької області та
постанова від 25.12.03 Львівського апеляційного господарського
суду скасовані, а справа направлена на новий розгляд до
господарського суду Чернівецької області.
Постанова касаційної інстанції обґрунтована тим, що суди
попередніх судових інстанцій не надали належної правової оцінки
розумінню договору про юридичні послуги, під якими розуміється
надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення
захисту прав та інтересів як юридичних так і фізичних осіб та
сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної
відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї
особи.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України
вказала щодо ненадання певної правої оцінки правовідносинам, які
склалися між Товариством та приватним підприємцем [...] (далі
підприємець) та їх тривалості, використання послуг підприємця у
господарській діяльності Товариства.
Також, Вищий господарський суд України дійшов до висновку, що
висновки судових інстанцій при прийнятті процесуальних рішень у
справі, протирічать вимогам ст. 5.3.9. Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 N 334/94-ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(далі Закон), відповідно до якої не включаються до
складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів
заохочень, пов'язаних з таким платником податку особам у разі,
якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення
було проведено як компенсацію за фактично надану послугу
(відпрацьований час) при наявності відповідних документальних
доказів щодо підставності віднесенню до складу валових витрат
фактичної суми виплат (заохочень), оскільки судовими інстанціями
не було надано правової оцінки зазначеним документальним доказам,
які є необхідними для правильного прийняття рішення у справі.
В результаті повторного розгляду справи господарським судом
Чернівецької області 10.11.04 прийнято рішення (суддя [...]) про
задоволення позовних вимог Товариства та визнання недійсним
оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Місцевий суд врахував, що відповідно до ст. 5.2 Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
надання юридичної допомоги і здійснення
представництва в суді не пов'язане з господарською діяльністю
підприємства, водночас, було взято до уваги, що відповідно до
матеріалів справи поряд із юристом за договором на Товаристві
працює штатний юрист, і відповідно до п. 5.6.1 ст. 5.6 Закону до
валових витрат віднесено тільки заробітну плату штатних
працівників, а оплата вартості послуг адвоката повинна
здійснюватись за рахунок прибутку підприємства.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.02.05 рішення господарського суду Чернівецької області залишено
без змін, а апеляційну скаргу ДПІ у м. Чернівці без задоволення.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що виплачена
Підприємцю винагорода є витратами платника податку, позивача в
справі, в грошовій формі, яка здійснюється ним, як компенсація
придбаної грошової суми бюджетних відшкодувань з податку на додану
вартість, тобто отриманого прибутку, що був використаний в
подальшому платником податку на здійснення господарської
діяльності.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанції, ДПІ
у м. Чернівці звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову від 09.02.05
Львівського апеляційного господарського суду та рішення від
10.11.04 господарського суду Чернівецької області скасувати, та
прийняти по справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог
Товариству відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при прийнятті
постанови попередніми судовими інстанціями було допущено порушення
вимог норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.32
ст. 1, п.п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
. Зокрема, ДПІ у
м. Чернівці зазначає щодо невірного тлумачення вказаних норм права
судовими інстанціями.
Крім того, не думку скаржника, договір між Товариством та
підприємцем не можна віднести до регулярної та постійної участі
особи в діяльності підприємства, а оплата вартості послуг адвоката
повинна здійснюватись за рахунок прибутку підприємства, тому
Товариством не враховано різницю між бухгалтерським та податковим
обліком, оскільки виплата винагороди юристу повинна проходити по
бухгалтерському, а не по податковому обліку.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну
скаргу від Товариства не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, заслухавши пояснення представника Товариства,
суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених
фактичних обставин справи правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних
підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ДПІ у
м. Чернівці було проведено планову перевірку Товариства з питань
дотримання податкового законодавства за період з другого півріччя
2001 року по 2002 рік, що було оформлено актом від 17.03.03 На
підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення
N 0002142320/0 від 27.03.03, за яким Товариству донараховано
36600,00 грн. податку на прибуток та 2310,00 грн. штрафних санкцій
на суму вартості юридичних послуг в розмірі 195 216,80 грн.
отриманих Товариством від підприємця на підставі договору N 14 від
18.01.02, сума вартості яких була віднесена Товариством до валових
витрат, і яка, на думку ДПІ у м. Чернівці, до валових витрат
відноситись не повинна.
При вирішенні спору по суті судом першої інстанції було
встановлено, що договір між підприємцем і Товариством був
укладений з надання Товариству регулярної і постійної на протязі
року юридичної допомоги та здійснення представництва Товариства в
судах по захисту законних прав та інтересів Товариства. За рахунок
здійснених підприємцем за договором робіт на користь Товариства
були прийняті судові рішення на загальну суму 1 956 498 грн., у
зв'язку з чим, попередні с удові інстанції дійшли до висновку, про
можливість вважати суттєвою участь Підприємця в організації
діяльності, направленої на зменшення збитків Товариства, а отже
збільшення активів.
Таким чином, на підставі матеріалів справи судовими
інстанціями також встановлено, що винагорода підприємцю була
видана Товариством за фактично надані підприємцем послуги.
Крім того, було встановлено, що отримані Товариством грошові
кошти були використані на здійснення власної господарської
діяльності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що сума винагороди, виплачена Підприємцю за надані юридичні
послуги, віднесена до валових витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5
Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
із урахуванням того, що відповідно до
положень п. 1.32 ст. 1 цього закону господарською діяльністю є
також діяльність довіреної особи, яка виступила в інтересах
довірителя.
Отже, є правомірним висновок попередніх судових інстанцій, що
виплачена Підприємцю винагорода є витратами платника податку -
Товариства, в грошовій формі, яка здійснюється ним, як компенсація
придбаної грошової суми бюджетних відшкодувань з податку на додану
вартість, тобто отриманого прибутку, що в подальшому був
використаний платником податку на здійснення господарської
діяльності.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає
увагу скаржника, що відповідно ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено
рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу N 5969/10-013 від 02.03.05 державної
податкової інспекції у місті Чернівці залишити без задоволення.
Постанову від 09.02.05 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 3/93 господарського суду
Чернівецької області залишити без змін.