ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2005 Справа N 3/293(10/162)
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши матеріали касаційної скарги ДП "Газ України" НАК
"Нафтогаз України"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 року
у справі господарського суду Миколаївської області
за позовом ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
до ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод"
про стягнення 352118,95 грн.,
В засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року ДП "Газ України" НАК "Нафтогаз України"
звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з
Державної акціонерної холдінгової компанії "Чорноморський
суднобудівний завод" 352 118,95 грн.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
25.11.2004 позов задоволено частково; стягнуто з ДАХК
"Чорноморський суднобудівний завод" на користь позивача
31 282,02 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 рішення господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ДП "Газ України" НАК
"Нафтогаз України" подало касаційну скаргу в якій просить дані
рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити в повному
обсязі позовні вимоги.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
рішень.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ДК "Торговий
дім "Газ України" та ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" було
укладено договір N ГрП-1-01-213\01\30 від 18.01.2001 р. на
постачання природного газу у 2001 р.
За умовами цього договору ДК "Торговий дім "Газ України",
правонаступником якого є ДК "Газ України", зобов'язався поставити
відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався сплатити за
поставлений газ певну грошову суму.
Також п. 4.1 договору сторони обумовили за 1 000,00 куб. м.
поставленого газу відповідач зобов'язався сплачувати 331,50 грн.
Згідно п. 5.1 договору оплата за газ здійснюється споживачем
в такому порядку та терміни: 100% вартості замовлення до 20 числа,
що передує місяцю постачання.
Судами встановлено на виконання умов зазначено договору
відповідач отримав від позивача в січні, лютому та березні місяці
2001 р. природний газ в обсязі 2490,510 тис. куб. м. на загальну
суму 833 037,02 грн.
Також судами встановлено, що платіжними дорученнями N 2012,
N 2034, N 2035, N 2133, N 9143, N 4144, N 2251, N 2349, N 9314
відповідачем сплачено за поставлений природний газ 801 755 грн.
Доказів щодо погашення боргу у сумі 31282,02 грн. матеріали
справи не містять.
З огляду на зазначене колегія суддів погоджується з
висновками попередніх судових інстанцій щодо задоволення позовних
вимог частково у сумі 31282,02 грн.
Щодо погашення боргу за спожитий газ з відповідача у сумі
120 000 грн. його відокремленим структурним підрозділом - КГХ ДАХК
"Чорноморський суднобудівний завод", то колегія суддів зазначає,
що даний борг був сплачений за платіжним дорученням N 4144 із
зазначенням за спожитий газ та з посиланням в ньому саме на
договір N ГрП-1-01-213/01/30.
За таких обставин обґрунтованим є зарахування в погашення
боргу платіж на суму 120 000 грн.
В той же час судова колегія не погоджується з висновками
попередніх судових інстанцій в частині відмови в стягненні
неустойки та 3% річних.
В порушення вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом не
досліджувались обставини, які мають суттєве значення для вирішення
спору.
Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться
одночасно з моменту винесення ухвали про порушення справи про
банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів: не нараховується неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання
грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів
(обов'язкових платежів) Суди попередніх інстанцій не врахували, що
заборгованість відповідача перед позивачем склалась протягом
січня-березня 2001 року, а тому позовні вимоги є поточними.
Суди попередніх інстанцій не дали також належної юридичної
оцінки тому, що у вересні 1997 року проти відповідача була
порушена справа про банкрутство. Ухвалою від 30.06.2004 року було
введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Суди не
дослідити, факт дії мораторію протягом вересня 1997 -
червень 2004 року.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не
має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не
були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, оскаржені судові рішення в частині відмови
в стягненні неустойки та 3% річних за прострочення виконання
грошового зобов'язання підлягають скасуванню, а справа направленню
в цій частині на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно повно та всебічно
дослідити всі обставини справи, перевірити доводи позивача і
відповідача, дати їм належну юридичну оцінку та постановити
законне рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-13 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 року та рішення господарського суду Миколаївської
області від 25.11.2004 у справі N 3/293 в частині вимог про
стягнення неустойки та 3% річних скасувати і в цій частині
направити на новий розгляд до господарського суду Миколаївської
області.
В іншій частині постанову Одеського апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Миколаївської
області з даної справи залишити без змін.