ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.06.2005 Справа N 25/79-14/113
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
Суддів : Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну ДВС Славутицького управління юстиції
скаргу Київської області
на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 23.11.2004
року
у справі за позовом Державного спеціалізованого
підприємства “Чорнобильська АЕС”
До ДВС Славутицького управління юстиції
Київської області
треті особи 1) спеціалізоване державне
підприємство “Укрспец’юст”
2) корпорація “Уркгазконтракт”
Про визнання договору недійсним та зобов‘язання повернути майно
В С Т А Н О В И В:
у січні 2003 року, Державне спеціалізоване підприємство
“Чорнобильська АЕС” звернулось до суду з позовом до
спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст”, третя
особа ВДВС Славутицького управління юстиції Київської області
про визнання недійсним договору від 23.03.2001 року, № 47/т-2
щодо продажу відповідачем тринадцяти цистерн посилаючись на
невідповідність договору вимогам закону, внаслідок допущених
порушень у процесі реалізації арештованого майна.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.02.2003 року позовна
заява прийнята до розгляду і до участі у справі у якості
відповідача залучено корпорацію “Укргазконтракт”.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.05.2003 року у
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
08.08.2003 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов
задоволено частково. Договір від 23.03.2001 року № 47/т-2
визнано недійсним.
Зобов‘язано корпорацію “Укргазконтракт” повернути підприємству
“Укрспецюст” продані на підставі цього договору цистерни, а
останнього оплатити покупцю 335 345 грн.
Вимоги щодо повернення цистерн позивачу залишені без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.12.2003
року постановлені у справі судові рішення скасовані, а справа
направлена на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду справи, заявою від 26.05.2004 року,
позивач змінив свої вимоги і посилаючись на неправомірність
реалізації майна та протиправні дії державних виконавців просив
стягнути з Відділу державної виконавчої служби Славутицького
міського управління юстиції, Київської області на відшкодування
завданих йому збитків 1 337 723 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.07.2004 року у
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року рішення суду першої інстанції скасовано.
Постановлено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з Відділу державної виконавчої служби
Славутицького управління юстиції Київської області на користь
Державного спеціалізованого підприємства “Чорнобильська АЕС” 1
080901,48 грн. матеріальних збитків, 1700 грн. на відшкодування
витрат пов‘язаних з оплатою державного мита та 118 грн. витрат
на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. У
решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильну
правову оцінку судами обставин справи і просить постановлені у
справі судові рішення скасувати, а справу передати на новий
судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши суддю –доповідача, пояснення представників
відповідача, підприємства “Укрспецюст”, зокрема і після
оголошеної судом до 02.06.2005 року перерви, перевіривши
матеріали справи та обговоривши доводи скарги судова колегія
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи із
наступного.
Згідно ст. 11 Закону України “Про державну виконавчу службу”
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи
юридичним особам під час виконання рішення, підлягає
відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок
держави.
Таким чином, належними відповідачами за позовами про
відшкодування збитків, буде відділ державної виконавчої служби,
у якому працює державний виконавець, а також відповідний
територіальний орган Державного казначейства України (п. 21
постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду
судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і
посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників
виконавчого провадження” ( v0014700-03 ) (v0014700-03)
).
При цьому державний виконавець, який завдав шкоди, повинен
притягуватися до участі у справі, як третя особа, що не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача,
оскільки у разі задоволення позову державна виконавча служба
матиме право зворотної вимоги до державного виконавця, винного у
завданні шкоди.
Проте розглядаючи справу суди зазначене вище не врахували, спір
вирішили без участі осіб, які підлягали обов‘язковому залученню
до участі у справі, що відповідно до ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є у будь –якому випадку підставою для скасування
рішення місцевого господарського суду і постанови апеляційного
суду та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, за
участі учасників процесу повно та всебічно з‘ясувати дійсні
обставини справи, дати правову оцінку діям державної виконавчої
служби і наявності чи відсутності причинного зв‘язку між цими
діями і шкодою, на наявність якої посилається позивач і з
урахуванням цього постановити законне і обґрунтоване рішення.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.07.2004 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.11.2004 року скасувати, а справу направити на новий судовий
розгляд у іншому складі суддів.
Головуючий М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко