ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 6/304-н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Хмельницької МДПІ
на постанову від 17.02.2005 Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/304-н господарського суду Хмельницької області
за позовом ПП "Тріада"
до Хмельницької МДПІ
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
ПП "Тріада" звернулось до господарського суду Хмельницької
області з позовом до Хмельницької МДПІ про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 05.05.2004, якими позивачу
визначено податкові зобов'язання по податку на прибуток та податок
на додану вартість: N 0000562310/0 на суму 3096412 грн.
(2086220,50 грн. по податку на прибуток та 1010191,50 грн.
штрафних санкцій); N 0000242620/0 на суму 3096412 грн.
(2086220,50 грн. по податку на прибуток та 1010191,50 грн.
штрафних санкцій); N 0000572310/0 на суму 2171372 грн.
(1447581,50 грн. по податку на додану вартість та 723790,50 грн.
штрафних санкцій); N 0000252620/0 на суму 2171372 грн.
(1447581,50 грн. по податку на додану вартість та 723790,50 грн.
штрафних санкцій).
Позов мотивовано тим, що висновки відповідача ґрунтуються на
факті відсутності документів, які підтверджують валові витрати
підприємства без оцінки документів, що покладені платником в
основу визначення валових доходів. Аналогічно, на оцінці доказів,
що підтверджують правомірність віднесення сум ПДВ до податкового
кредиту без перевірки фактичних податкових зобов'язань по ПДВ.
Позивач доводив, що бухгалтерські документи, які
підтверджують здійснення господарської діяльності ПП "Тріада"
16.09.2003 під час перевезення згоріли разом з фінансовими
документами, що підтверджується постановою про відмову в порушенні
кримінальної справи по факту пожежі від 18.09.2003, яка винесена
органами дізнання і додається до позову.
Всі бухгалтерські документи, які можливо було поновити
позивач поновив і надав відповідачу, однак відновити всі документи
у нього не було можливості, тому він не заперечував проти
застосування до нього контролюючим органом під час перевірки для
визначення податкових зобов'язань непрямих методів, передбачених
ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
(далі - Закон N 2181-III). При цьому наголошує, що
відповідно до вимог Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку повинні застосовуватись
непрямі методи визначення податкових зобов'язань. Однак відповідач
не зважаючи на пропозиції позивача визначив податкові зобов'язання
за тими документами, які були частково подані позивачем та
керуючись даними податкових декларацій по податку на прибуток та
податок на додану вартість.
Зазначені дії відповідача позивач вважає безпідставними і
такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивачем в судовому засіданні 14.10.2004 подано доповнення
до позовної заяви, в якому визначаються додаткові підстави
визнання недійсними спірних податкових повідомлень-рішень,
зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік"
( 996-14 ) (996-14)
, п. 5.1 ст. 5 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 3
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Крім того, позивач відповідно до ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
збільшив позовні вимоги, заявивши вимоги про визнання
недійсними також податкових повідомлень-рішень від 10.09.2004
N 0000562310/2 на суму 3096412 грн. (2086220,50 грн. по податку на
прибуток та 1010191,50 грн. штрафних санкцій); N 0000242620/2 на
суму 3096412 грн. (2086220,50 грн. по податку на прибуток та
1010191,50 грн. штрафних санкцій); N 0000572310/2 на суму
2171372 грн. (1447581,50 грн. по податку на додану вартість та
723790,50 грн. штрафних санкцій); N 0000252620/2 на суму
2171372 грн. (1447581,50 грн. по податку на додану вартість та
723790,50 грн. штрафних санкцій).
Відповідач проти позову заперечив посилаючись на те, що
визначені податкові зобов'язання є наслідком документальної
перевірки, проведеної на підприємстві позивача. Враховуючи, що
позивачем для перевірки не були подані документи, які
підтверджували валові витрати підприємства, тому відповідно до
пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
йому були визначені податковим органом
самостійно податкові зобов'язання.
Відповідач підтверджує, що 17.09.2003 до Хмельницької МДПІ
від позивача надійшло повідомлення про те, що при перевезенні на
виробничо-господарську базу у м. Староконстянтинів бухгалтерських
документів за 2001-2002 роки та з 01.01.2003 до 01.08.2003 їх було
знищено через пожежу в автомобілі, в якому вони перевозилися, з
проханням відстрочити проведення комплексної документальної
перевірки для поновлення знищених пожежею бухгалтерських
документів.
Хмельницька МДПІ листом від 24.10.2003 N 4499/10/23-125
зобов'язала ПП "Тріада" поновити знищені (втрачені) бухгалтерські
документи, при цьому комплексну документальну перевірку
зазначеного підприємства перенесено на 1 квартал 2004 року.
Документальна перевірка позивача була розпочата 19.03.2004 і
закінчена 29.04.2004. Однак, в порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
за перевіряємий період з 01.07.2002 до 01.01.2004
позивачем до складу валових витрат віднесено непідтверджені
відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку, витрати на придбання товарів, робіт,
послуг, інші витрати на суму 13906841 грн. Позивачем в порушення
пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за липень 2002 року, грудень
2002 року та з 01.01.2003 до 01.01.2004 до складу податкового
кредиту віднесено податок на додану вартість, непідтверджений
податковими накладними на придбання товарів (робіт, послуг), у
сумі 2895163 грн.
У запереченнях на доповнення до позовної заяви відповідач
послався на те, що при проведенні перевірки не було порушено
вимоги ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову
звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
, так як підставою для
бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні
документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення
господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після
її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на
підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові
документи. Оскільки позивачем не було надано для перевірки
належних документів обліку для визначення валового доходу вважає
правомірним застосування до нього норми п. 5.1 ст. 5 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Щодо посилання позивача на необхідність застосування в даному
випадку непрямого методу визначення податкових зобов'язань
відповідач вважає, що це його право, а не обов'язок.
Рішенням від 08.12.2004 господарський суд Хмельницької
області задовольнив позов.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач
застосував до позивача метод визначення валового доходу з
порушенням вимог законодавства.
Постановою від 17.02.2005 Житомирського апеляційного
господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Ухвалою від 07.04.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в
якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та відмову
в задоволенні позову.
Касатор доводить, що судами порушені вимоги пп. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, та пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки позивач у встановленому порядку не надав
відповідних документів, які доводять валові витрати позивача.
Заслухавши суддю-доповідача [...], пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Згідно з актом перевірки від 29.04.2004
N 313/23/23-121/21344933 позивач не надав для перевірки належні
документи обліку. Згідно повідомлення N 154 від 17.09.2003
надісланого до Хмельницької МДПІ (вх. N 2016/10 від 17.09.2003)
підприємство повідомило, що при перевезенні на
виробничо-господарську базу у м. Старокостянтинів бухгалтерські
документи за 2001, 2002 роки та з 01.01.2003 до 01.08.2003 були
знищені у зв'язку з пожежею автомобіля, в якому вони перевозились.
Листом N 301 від 17.10.2003 надісланого до Хмельницької МДПІ
(вх. N 2723/10 від 17.10.2003) позивач звернувся з проханням
відстрочити проведення комплексної документальної перевірки.
Станом на 19.03.2004 належні документи бухгалтерського обліку
поновлені частково.
В п. 2.1 акту перевірки було зазначено, що за період з
01.07.2002 до 01.01.2004 валовий доход позивача становить
76579000 грн.
Одночасно на підставі відомостей декларацій з 3 кварталу
2002 р. до 2003 р., як встановлено перевіркою, позивач до валових
витрат відніс 76197100 грн., з яких за відсутністю належних
доказів витрат відповідачем відхилено згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
13906841 грн.
З встановлених обставин втрати документів бухгалтерського
обліку внаслідок їх знищення вбачається згідно з абз. 4 пп. 5.3.9
п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, що у позивача до відновлення цих
документів відсутні підстави для віднесення спірних у справі
витрат до валових витрат.
Також актом перевірки були здійснені наступні висновки.
В порушення пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
ПП "Тріада"
нарахувало амортизацію на основні фонди групи 2 вартістю 5204 грн.
без наявності первинних документів на придбання та актів вводу в
експлуатацію в сумі 1300 грн. Таким чином, встановлений факт
завищення амортизаційних відрахувань в сумі 1300 грн.
Тобто за період з 01.01.2002 до 01.01.2004 ПП "Тріада"
занижено податок на прибуток в сумі 4172441 грн., в тому числі за
3 кв. 2002 року в сумі 726371 грн., за 1 кв. 2003 року в сумі
2261779 грн., за півріччя 2003 року в сумі 2519355 грн., за 9 міс.
2003 року в сумі 3445960 грн., за 2003 рік в сумі 3446070 грн.
За період липень 2002 року, грудень 2002 року та з 01.01.2003
до 01.01.2004 в порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
ПП "Тріада"
до складу податкового кредиту віднесено ПДВ не підтверджений
податковими накладними на придбання товарів сумі 2895163 грн.
Тобто встановлений факт заниження ПДВ у сумі 2895163 грн., в
тому числі в липні 2002 року - 376516 грн., в грудні 2002 року -
275110 грн., в січні 2003 року - 229435 грн., в лютому 2003 року -
542939 грн., в березні 2003 року - 392841 грн., в квітні
2003 року - 206847 грн., в травні 2003 року - 316746 грн., в
червні 2003 року - 22295 грн., в липні 2003 року - 532434 грн.
Порядок ведення податкового обліку з податкових
правовідносин, що є предметом спору, визначений у ст. 11 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та
пп. 7.3.1-7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Сплата податку на прибуток або ПДВ врегульована та їх
декларування платником податку здійснюється відповідно до
п.п. 16.1-16.2, 16.4 ст. 16 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7
Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
якщо контролюючий орган не може самостійно визначити
суму податкового зобов'язання платника податків згідно з пп. (а)
пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням
фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених
підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням
платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей,
передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму
податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків
податкового обліку або відсутністю визначених законодавством
первинних документів, сума податкових зобов'язань платника
податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може
застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але
під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим
органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у
декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому
законодавством.
За непрямим методом податкове зобов'язання визначається за
оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості
осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою
інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку
податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору
(обов'язкового платежу) відповідно до закону.
Якщо підставою для застосування непрямих методів є
відсутність окремих документів обліку, такий метод може
застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або
його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник
податків подає інші документи обліку або інші підтвердження,
достатні для визначення показників відсутніх документів обліку,
непрямі методи не застосовуються.
Як встановлено судами, позивач відновив лише частку втрачених
документів, які були підставою для декларування валових витрат та
валового доходу відповідно податкового законодавства.
Відповідач, пославшись на відсутність обов'язку застосування
непрямого методу, податкове зобов'язання визначив тільки по ПДВ за
липень, грудень 2002 р., 2003 р. з заниженням податкового кредиту
за відсутністю документів, а по податку з прибутку валові витрати
за спірний період не визнав у сумі 13906841 грн.
Відповідач, як вбачається з матеріалів справи, скорегував
подані відомості декларацій за відсутністю документів, які
визначені законодавством доказом валових витрат.
Оскільки валовий доход та операції, які підлягають
оподаткуванню ПДВ передбачають здійснення певних операцій, що є
базою оподаткування, відповідно до вимог п. 3.1 ст. 3, п. 8.2
ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
і п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
засновані на певній компенсації у
вартісному виразі платник податків за відсутністю доказів
здійснених витрат втрачає право на визначення не тільки валових
витрат, але і валового доходу та бюджетного відшкодування до
відновлення втрачених документів і підстави донарахування
податкового зобов'язання без визначення його податковим органом
методом передбаченим законом відсутні.
Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
у
разі коли сума податкового зобов'язання розраховується
контролюючим органом відповідно до статті 4 цього Закону, такий
контролюючий орган надсилає платнику податків податкове
повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого
нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно до
якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових
зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності, граничні
строки їх погашення, а також попередження про наслідки їх несплати
в установлений строк та граничні строки, передбачені законом для
оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій
за їх наявності).
Оспорені позивачем податкові повідомлення-рішення за спірний
період діяльності платника податку видані не у відповідності з
вимогами ст. 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки документальна
перевірка спірного періоду не здійснена за відсутністю втрачених
документів бухгалтерського обліку за відсутністю встановлення вини
платника податку, а непрямий метод відповідач під час перевірки не
здійснив.
Будь-яких доказів несплати податків з зазначених у декларації
у спірний термін відповідач не наводив і судами не встановлено.
З обставин встановлених судами слід визнати, що правових
підстав для видачі оспорених податкових повідомлень-рішень у
відповідача за визначений в акті перевірки період без застосування
непрямого методу не було.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
прийняті у справі рішення і постанова відповідають обставинам у
справі та приписам чинного законодавства і скасуванню не
підлягають.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
17.02.2005 у справі N 6/304-Н залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.