ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 6-10-8/161
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 03.02.2005 р. у справі за
позовом Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" до Ужгородського комунального
підприємства теплових мереж "УЖГОРОДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО"
про стягнення сум
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та відзиву
на неї, суд У С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року Дочірня компанія "ГАЗ УКРАЇНИ"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явила в
господарському суді позов до Ужгородського комунального
підприємства теплових мереж "УЖГОРОДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" про
стягнення 4399220,94 грн., в т.ч. 3798241,79 грн. основного боргу,
200075,35 грн. пені, 85581,68 грн. інфляційних, 42724,42 грн. 3%
річних, 265876,92 грн. штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості
та 6720,78 грн. - 8% штрафу за споживання газу, посилаючись на
неналежне виконання відповідачем договору N 06/03-3661 ТЕ-12 від
31.12.2003 р. на постачання природного газу для вироблення
теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та
організацій.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
29.09.2004 р. позов було задоволено частково, з відповідача на
користь позивача стягнуто 3935728,52 грн., в т.ч. 3798241,79 грн.
основного боргу, 84762,31 грн. інфляційних, 42724,42 грн. 3%
річних та 1000 грн. пені, в задоволенні решти позовних вимог
відмовлено.
Відповідач оскаржив дане рішення в апеляційному порядку.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
03.02.2005 р. апеляційну скаргу було задоволено частково, рішення
господарського суду Закарпатської області від 29.09.2004 р.
скасовано в частині стягнення 84762,31 грн. інфляційних,
42724,42 грн. 3% річних та 1000 грн. пені, в решті рішення
залишено без змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 03.02.2005 р. і
прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному
обсязі, посилаючись на порушення апеляційним судом норм
матеріального права.
У справі оголошувалась перерва з 18.05.05 на 25.05.05 та
1.06.05 р.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судом, позов було заявлено щодо стягнення
3798241,79 грн. основного боргу, 200075,35 грн. пені,
85581,68 грн. інфляційних, 42724,42 грн. 3% річних, 265876,92 грн.
штрафу в розмірі 7% від суми заборгованості та 6720,78 грн. - 8%
штрафу за споживання газу за договором N 06/03-3661 ТЕ-12 від
31.12.2003 р. на постачання природного газу для вироблення
теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та
організацій, укладеним між Дочірньою компанією "ГАЗ УКРАЇНИ"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та
Ужгородським комунальним підприємством теплових мереж
"УЖГОРОДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО".
Скасовуючи рішення господарського суду Закарпатської області
від 29.09.2004 р. в частині стягнення 84762,31 грн. інфляційних,
42724,42 грн. 3% річних та 10000 грн. пені, апеляційний суд
виходив з того, що ухвалою господарського суду Закарпатської
області від 25.12.2002 р. було порушено провадження по справі
N 5/219-6-10-8-К про банкрутство Ужгородського комунального
підприємства теплових мереж "УЖГОРОДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Проте з такими висновками судових інстанцій повністю
погодитись не можна.
Абзацом другим частини першої статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
(далі Закон) дійсно передбачено, що
протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не
нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші
санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань
і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів).
Цією нормою визначено конкретний проміжок часу, протягом
якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші
санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію
на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його
суттю, що розкривається в статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, а тому
боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникають після
введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання
неустойка, як і інші санкції не застосовуються.
Відповідно до статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
під терміном
"грошове зобов'язання" розуміється зобов'язання боржника заплатити
кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового
договору та на інших підставах, передбачених цивільним
законодавством України.
До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються,
зокрема, пеня та штраф.
Спір у даній справі виник з приводу неоплати відповідачем у
повному обсязі вартості отриманого природного газу за період з
січня по червень 2004 р. в розмірі 3798241,79 грн.
Отже, вказаний борг за отримані газ на підставі договору є
грошовим зобов'язанням відповідача перед ДК "Газ України" у
розумінні статті 1 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
.
За цією нормою Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове зобов'язання
складається з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити
кредитору і інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що
передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, діяв у спірний період, згідно з якою боржник, який
прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора
зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних з простроченої суми, якщо законом або договором не
встановлений інший розмір процентів.
У зв'язку з цим грошовим зобов'язанням відповідача перед ДК
"Газ України" є грошова сума, яка визначена з урахуванням
встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Таким чином дія мораторію поширюється на нараховану пеню,
визначену судом в сумі 10000 грн., а суми боргу з урахуванням
індексу інфляції та трьох процентів річних, як плати за
користування коштами, підлягають стягненню.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, а тому
помилково скасував рішення господарського суду в частині стягнення
84 762,31 грн. інфляційних та 42 724,42 грн. 3% річних.
З свого боку господарський суд виходячи також з помилкового
тлумачення змісту прав і обов'язків поточного кредитора,
визначених Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
, необґрунтовано прийшов до висновку
про стягнення пені.
Водночас відповідає матеріалам справи і вимогам законодавства
висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в
частині нарахованих позивачем 7% штрафу.
Отже, апеляційна інстанція не врахувала та помилково
скасувала рішення суду першої інстанції про задоволення позову в
частині стягнення інфляційних сум та 3% річних, а тому касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії "ГАЗ УКРАЇНИ"
Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити
частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
03.02.2005 р. щодо скасування рішення господарського суду
Закарпатської області від 29.09.2004 р. про стягнення
84 762,31 грн. інфляційних, 42 724,42 грн. 3% річних скасувати, в
решті зазначену постанову залишити без змін.