ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 33/582
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у Голосіївському районі
м. Києва
на постанову від 15.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 08.11.2004
у справі N 33/582 господарського суду м. Києва
за позовом ТОВ "ТІКО ЛЮКС ЛТД"
до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 08.11.2004 господарського суду м. Києва
задоволено позов ТОВ "ТІКО ЛЮКС ЛТД" до Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі м. Києва, визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення N 0002302309/0 від 17.09.2004 та
першу податкову вимогу N 1/4659 від 05.10.2004.
Постановою від 15.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
Ухвалою від 12.04.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційної скаргою відповідача, в
якій заявлено вимоги про скасування рішення та постанови у справі
та відмову в задоволенні позову.
Касатор доводить, що суди першої та апеляційної інстанцій
безпідставно відхилили доводи відповідача про відсутність позивача
за місцезнаходженням, визначеним у статутних документах, та
відсутність у позивача документів, які підтверджують податковий
кредит.
Заслухавши суддю-доповідача [...], пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
виходячи з наступного.
Спірне податкове повідомлення-рішення N 0002302309/0 від
17.09.2004 прийнято відповідачем на підставі акту
N 463-23/09-30214959 від 16.09.2004 про результати позапланової
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства з податку на додану вартість ТОВ "ТІКО ЛЮКС ЛТД" за
червень 2004 р., яким виявлено завищення суми бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість за червень 2004 р. в
розмірі 251460 грн.
В акті перевірки N 463-23/09-30214959 від 16.09.2004
зазначено, що згідно з податковою декларацією з податку на додану
вартість за червень 2004 р. сума податку на додану вартість, яка
заявлена до відшкодування з бюджету за підсумками поточного
звітного періоду, складає 251460 грн. В податковій декларації з
податку на додану вартість за червень 2004 р. позивачем
задекларовано реалізацію товарно-матеріальних цінностей (робіт,
послуг) на митній території України, які підлягають оподаткуванню
за ставкою 20% на суму 66156 грн., крім того податок на додану
вартість в сумі 13231 грн. Також, як зазначає відповідач,
відбулось коригування податкових зобов'язань на суму 221208 грн.
До перевірки не надано розрахунок коригування кількісних та
вартісних показників, договір та податкові накладні, по яким
відбулось коригування, пояснення посадових осіб по коригуванню.
Серед іншого, в акті перевірки зазначено, що згідно даних,
наведених позивачем в податковій декларації з податку на додану
вартість задекларовано за червень 2004 р. придбання
товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) з податком на
додану вартість на митній території України, вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва та основні фонди
й нематеріальні активи, які підлягають амортизації на суму
217 417,00 грн., крім того податок на додану вартість в сумі
43 483,00 грн. При виході на перевірку встановлено, що за адресою
згідно установчих документів відповідальні за
фінансово-господарську діяльність підприємства особи відсутні, на
телефонні дзвінки не відповідають. Позивачем не надано для
перевірки документи, які б підтверджували правомірність формування
валових витрат та податкового кредиту, а саме: книги обліку
придбання та продажу; податкові накладні по придбанню товарів
(робіт, послуг); акти виконаних робіт, які б підтвердили придбання
робіт або послуг за звітний період; договори купівлі-продажу
товарів (робіт, послуг); банківські виписки, платіжні доручення
щодо підтвердження розрахунків з постачальниками;
товарно-транспортні накладні на перевезення товарів;
обігово-сальдові відомості по бухгалтерських рахунках.
На підставі викладеного встановлено порушення позивачем
пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та
внаслідок цього сума податку на додану вартість, яка заявлена до
відшкодування за червень 2004 р., зменшена на суму 251460 грн.
Доводи відповідача про незнаходження позивача за адресою
м. Київ, вул. Червоноармійська, 94 спростовано наданим до суду
договором оренди N 2 від 01.01.2004. Судом встановлено, що
кореспонденція, яка направлялась на адресу позивача, була отримана
працівниками іншої юридичної особи ТОВ "Хелен Марлен" магазином
"Ів Сен Лоран" та лише в подальшому передана позивачу, про що
складено акт прийому-передачі кореспонденції від 01.10.2004.
Віднесення до податкового кредиту сплаченого ПДВ судами
визнано правомірним, враховуючи надані позивачем податкові
накладні, наявність яких відповідач у засіданні не спростував та
не зазначив підстав, які свідчать про ненадходження вказаних у
податкових накладних сум податку до Державного Бюджету України.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
зобов'язана довести обставини, на які посилається.
Позивач надав податкові накладні, які відповідно до
пп. 7.2.1, 7.2.3 п. 7.2 та пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
доводять
наявність підстав для віднесення сплачених податків до податкового
кредиту.
Оскільки відповідачем належними доказами не були спростовані
обставини, які доводив позивач, підстави для визнання доводів
відповідача (касатора) обґрунтованими відсутні.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку, що
прийняті у справі рішення і постанова відповідають обставинам у
справі і приписам чинного законодавства і скасуванню не
підлягають.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 у справі N 33/582 залишити без змін, а касаційну скаргу
без задоволення.