ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 33/448
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В., Дроботової Т.Б.
за участю представників:
- позивача
- відповідача Севрук М.О.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Деснянському районі міста Києва
на постанову від 15.02.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 33/448 господарського суду міста Києва
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи С.В.В.
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі
міста Києва
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.09.2004
(суддя Лосєв А.М.), залишеним без змін постановою колегії суддів
Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючого
судді Мартюка А.І., суддів Алданової С.О., Мачульського Г.М.)
позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове
повідомлення державної податкової інспекції у Деснянському районі
м. Києва N 0003822306/3 від 19.02.2004, яким позивачеві визначено
податкове зобов'язання за платежем штрафна (фінансова) санкція в
сумі 1700 грн. за порушення ст. 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що з наданого
до матеріалів справи фіскального чеку (Z - звіту) не вбачається що
позивачем 28.11.2002 здійснювався продаж тютюнових виробів в
період відсутності ліцензії, акт перевірки відповідача від
01.10.2003 не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів
документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного
законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними
особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими
підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 16.09.2002 N 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
.
В рішенні та постанові також зазначено, що штраф,
передбачений статтею 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
, не
віднесений до податків або зборів (обов'язкових платежів),
визначених в ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
, а тому не підпадає під регулювання
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з таким рішенням та постановою у справі,
державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва
звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані
судові акти, прийняти нове рішення, яким у позові суб'єкту
підприємницької діяльності - фізичній особі С.В.В. (далі СПД
С.В.В.) відмовити, посилаючись на те, що судом першої інстанції не
правильно застосоване чинне податкове законодавство.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, свого
представника для участі в засіданні суду касаційної інстанції на
направив.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту
встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в
постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з
наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, 01.10.2003 державною податковою інспекцією у
Подільському районі м. Києва (за місцезнаходженням господарської
одиниці позивача) було проведено перевірку кіоску, розташованого
за адресою м. Київ, вул. Верхній Вал, 14. За результатами
перевірки складено акт N 573 від 01.10.2003 щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності.
З зазначеного акту вбачається, що 28.11.2002 в кіоску по
вул. Верхній Вал, 14 здійснювалась торгівля тютюновими виробами.
Перевірено ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими
виробами, а саме ліцензія серії АА N 198396 - термін дії з
15.11.2001 по 14.11.2002, ліцензія серії АА N 438260 - термін дії
з 29.11.2002 по 28.11.2003 Також в акті перевірки вказано, що
згідно книги обліку розрахункових операцій N 92052002885/04 від
22.08.2002 та фіскального звітного чеку (Z - звіту) N 000291 від
28.11.2002 позивачем здійснювалась роздрібна торгівля тютюновими
виробами без придбання відповідної ліцензії на право роздрібної
торгівлі тютюновими виробами.
На підставі вказаного акту перевірки державною податковою
інспекцією у Деснянському районі м. Києва (за місцем реєстрації
платника податків) прийнято податкове повідомлення N 0003822306/3
від 19.02.2004, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання у
вигляді штрафу за порушення ст. 15 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від
19.12.1995 р. N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
із змінами та
доповненнями, (далі Закон N 481) в розмірі 1 700 грн.
Крім того, в цьому податковому повідомленні відповідач
послався на пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України від 20.12.2002
N 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
"Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21.12.2000 із змінами та доповненнями (далі Закон
N 2181) та зазначив про можливості: визнання вказаної суми
податковим боргом в разі несплати її в установлені терміни;
застосування податковим органом заходів з погашення вказаної суми
як податкового боргу в порядку, встановленому Законом N 2181;
вжиття заходів з продажу активів; нарахування пені та штрафних
санкцій.
Згідно з ч. 6 ст. 15 Закону N 481 ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
роздрібна
торгівля алкогольними напоями або тютюновими виробами може
здійснюватися суб'єктами підприємницької діяльності всіх форм
власності, у тому числі її виробниками, за наявності у них
ліцензій.
Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 17 цього Закону ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
у разі здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами без
наявності ліцензій до суб'єктів підприємницької діяльності
застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі
200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше
1700 грн.
Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, з
відомостей, зазначених в фіскальному звітному чеку (Z - звіту) від
28.11.2002 N 000291, на який посилається відповідач як на доказ
здійснення позивачем у цей день роздрібної торгівлі саме
тютюновими виробами, не можливо встановити факту реалізації
тютюнових або будь-яких інших виробів, оскільки цей чек не містить
ні найменування товару, ані його ціни або будь-яких інших
індивідуалізуючих його ознак, тобто доводи відповідача щодо
здійснення позивачем в день відсутності у нього ліцензії торгівлі
тютюновими виробами не підтверджені наявними у справі первинними
документами позивача, які використовувались під час перевірки.
Навпаки, надані позивачем документи, які містяться в
матеріалах справи і оцінені судами, свідчать про те, що 28.11.2002
ним здійснювався продаж виключно не підакцизних товарів на
підставі торговельного патенту серії ТПА N 12389 від 01.11.2002,
виданого державною податковою інспекцією у Подільському районі
м. Києва.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли ґрунтовного
висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції,
про безпідставність і недоведеність ставлення позивачеві в провину
вчинення порушення вимог ст. 15 Закону N 481 ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
та
відсутність у акту перевірки від 01.10.2003 доказової сили.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає,
що Закон України від 19.12.1995 N 481/95-ВР ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
"Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового,
коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів"
не відносить порушення у сфері обігу підакцизних товарів до
порушень правил оподаткування, в зв'язку з чим помилковим є
застосування до спірних правовідносини норм Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 N 2181-III
( 2181-14 ) (2181-14)
щодо прийняття за наслідками перевірок на предмет
виявлення таких порушень суб'єктами підприємницької діяльності
податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій
обґрунтовано зазначили, що у податкового органу не було законних
підстав для визначення суми фінансових санкцій за порушення вимог
Закону N 481 ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
як податкових зобов'язань з поширенням
на них вимог Закону N 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку
сплати та положень щодо наслідків несплати.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає постанову
апеляційного господарського суду такою, що прийнята із врахуванням
і встановленням всіх обставин, які мають значення для правильного
вирішення спору, відповідає вимогам чинного законодавства, підстав
для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
15.02.2005 у справі господарського суду міста Києва N 33/448
залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової
інспекції у Деснянському районі міста Києва без задоволення.