ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 23/242
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Мелітопольської ОДПІ
на постанову від 01.02.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 23/242
господарського суду Запорізької області
за позовом Мелітопольського районного споживчого товариства
до Мелітопольської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В С Т А Н О В И В:
Мелітопольське районне споживче товариство звернулось до
господарського суду Запорізької області з позовом до
Мелітопольської ОДПІ про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення N 0000152330/0 від 27.01.2004 про
застосування штрафних санкцій в розмірі 1000 грн.
Рішенням від 01.10.2004 господарський суд Запорізької області
у задоволенні позову відмовив, встановивши правомірність
застосування штрафних санкцій.
Постановою від 01.02.2005 Запорізький апеляційний
господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, а позов
задовольнив, встановивши відсутність відповідного порушення з боку
позивача.
Ухвалою від 28.04.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в
якій заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної
інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, спірне
податкове повідомлення-рішення N 0000152330/0 від 27.01.2004 про
застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1000 грн. за
продаж тютюнових виробів по цінам вище максимально встановлених.
Згідно з п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це
письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника
податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену
контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Податкове зобов'язання та податковий борг згідно п.п. 1.2,
1.3 ст. 1 цього ж Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
є зобов'язання платника
податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів
відповідну суму коштів узгоджене самостійно платником податків або
узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене
у встановлений строк, або у порядку та у строки, визначені цим
Законом або іншими законами України.
Відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначення
податкового зобов'язання контролюючим органом самостійно
передбачено за вичерпним переліком обставин визначених законом.
Як вбачається з обставин встановлених судами першої та
апеляційної інстанцій, підставами для видання оспореного позивачем
податкового повідомлення-рішення були не податкові зобов'язання,
податковий борг, засновані на обов'язкових платежах до бюджетів
або державних фондів, а санкції за порушення певних правил
торгівлі, які на момент винесення цього повідомлення-рішення не
було визнано у судовому або адміністративному порядку
обґрунтованими і такими, що підлягають примусовому стягненню, а
також не визнані платником податків.
З наведених підстав судова колегія погоджується з висновком
суду апеляційної інстанції, що застосовані оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням штрафні санкції не є податковими
зобов'язаннями та не можуть стягуватись за процедурою,
передбаченою Законом України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, тому оспорюване податкове
повідомлення-рішення не відповідає встановленому законодавством
порядку притягнення до відповідальності за відповідні порушення.
Вказане є підставою для визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення в частині визначення штрафних санкцій в
якості податкового зобов'язання.
Разом з тим, в частині визначення правомірності застосування
до позивача штрафних санкцій оспорюваним податковим
повідомленням-рішенням вбачається, що при вирішенні спору підлягає
встановленню факт наявності чи відсутності з боку позивача
відповідних порушень.
Судами при розгляді справи встановлено, що перевіркою
позивача, оформленою актом N 083200192304 від 26.01.2004, на
підставі фіскальних чеків виявлено наступні порушення: реалізовано
цигарки "Прима" без фільтру по ціні 0,75 грн. за пачку, "Тройка"
по ціні 1,15 грн. за пачку, "Ватра" Харківська по ціні 1,30 грн.
за пачку, "3 короля" по ціні 1,15 грн. за пачку, в той час як
відповідно декларацій, які були наявні у позивача під час
перевірки, діяли наступні максимальні роздрібні ціни на тютюнові
вироби: на цигарки "Прима" без фільтру - 0,70 грн., "Тройка" -
1,05 грн., "Ватра" Харківська - 1,25 грн., "3 короля" - 1 грн.
Частина 24 ст. 6 Декрету КМУ "Про акцизний збір" ( 18-92 ) (18-92)
встановлює, що у суб'єкта підприємницької діяльності, що здійснює
роздрібну торгівлю підакцизними товарами, на які встановлено
ставки акцизного збору у відсотках до обороту, у місці торгівлі
такими товарами на видному місці повинні бути розміщені засвідчені
виробником або імпортером копії чинних декларацій про максимальні
роздрібні ціни на підакцизні товари, що були подані їх виробником
або імпортером до центрального органу державної податкової служби
України або центрального органу державної митної служби України.
Відповідно ст. 17 Закону України "Про державне регулювання
виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового,
алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
(в редакції
чинній на момент винесення спірних рішень) за порушення норм цього
Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і
плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом
етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним,
спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими
виробами посадові особи і громадяни притягаються до
відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються
фінансові санкції у вигляді штрафів у разі, зокрема, у разі
роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від
максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених
виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, - 100
відсотків вартості наявних у суб'єкта підприємницької діяльності
тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з
того, що зазначені в акті перевірки цигарки належали до залишків
цих виробів станом на 01.01.2004, а отримання від виробників
декларацій про встановлення максимальних роздрібних цін відбулося
лише 09.01.2004 та 12.01.2004, у зв'язку з чим проведено
переоцінку тютюнових виробів.
Тобто суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у період
з 01.01.2004 до 09.01.2004 у позивача не виникало умов щодо зміни
встановлених на залишки тютюнових виробів цін, зважаючи на те, що
згідно з Порядком складання декларації про встановлені виробником
або імпортером максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари,
затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України та
Державної митної служби України від 21.11.2003 N 551/786
( z1108-03 ) (z1108-03)
(далі - Порядок) виробники або імпортери інформують
суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю
підакцизними товарами, на які встановлено ставки акцизного збору у
відсотках до обороту, про встановлені ними максимальні роздрібні
ціни на підакцизні товари.
Також суд апеляційної інстанції послався на відсутність в
законодавстві норми, за якою суб'єкт роздрібної торгівлі
зобов'язаний змінити діючу роздрібну ціну на залишки тютюнових
виробів до рівня максимально встановлених з 01.01.2004.
Такі висновки судів суперечать положенням вищевказаних норм
законодавства, зважаючи на наявність встановлених максимальних
роздрібних цін на відповідні тютюнові вироби з 01.01.2004, а також
на те, що абз. 12 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне
регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" ( 481/95-ВР ) (481/95-ВР)
встановлює відповідальність за відповідне порушення без посилання
на обізнаність про встановлені максимальні роздрібні ціни на
відповідні товари та не передбачає звільнення від відповідальності
через неповідомлення виробником або імпортером про зміну таких
цін.
Тобто порушення виробником або імпортером вимог п. 2.7
Порядку ( z1108-03 ) (z1108-03)
не може бути підставою для звільнення
суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють торгівлю
підакцизними товарами, від відповідальності передбаченої законом,
а в свою чергу може бути підставою для відповідальності такого
виробника або імпортера відповідно до умов договору тощо.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно визнав
правомірним застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій
спірним податковим повідомленням-рішенням, проте не врахував того,
що оспорюване податкове повідомлення-рішення не відповідає
встановленому законодавством порядку притягнення до
відповідальності за відповідні порушення.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції підлягає
частковій зміні, а касаційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 01.02.2005 у справі N 23/242 змінити.
3. Викласти абзаци 3 та 4 резолютивної частини постанови
Запорізького апеляційного господарського суду від 01.02.2005 у
справі N 23/242 в наступній редакції:
"Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції
Запорізької області від 27.01.2004 N 0000152330/0 в частині
визначення штрафних (фінансових) санкцій як податкового
зобов'язання. В решті позову відмовити."
4. Абзаци 5 та 6 резолютивної частини постанови Запорізького
апеляційного господарського суду від 01.02.2005 у справі N 23/242
скасувати. В решті постанову залишити без змін.