340/3881/23 Окрема думка у справі про визнання протиправним і скасування у повному обсязі рішення сільської ради "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю)" - 23.01.2024 Прийняття

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Рибачука А.І., Бучик А.Ю., розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційному порядку справу ОСОБА_1 до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду у складі судді Жука Р.В. від 19.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чередниченка В.Є., Шальєвої В.А., Іванова С.М. від 11.09.2023,

У цій справі постало питання про юрисдикцію спору, який, за доводами позивача, необхідно відносити саме до публічно-правового, оскільки участь у ньому бере орган місцевого самоврядування - суб`єкт владних повноважень.

У зв`язку з наведеним, ключовим питанням, яке належить вирішити під час розгляду цієї справи у касаційному порядку, є питання стосовно того, за правилами якого судочинства повинен розглядатись заявлений позивачем спір та чи зумовлює його приналежність до публічно-правового той факт, що участь у ньому бере владний суб`єкт в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

I. ІСТОРІЯ СПРАВИ

I.I Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2023 року ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (далі також Сільрада, відповідач), у якому просив визнати протиправним і скасувати у повному обсязі рішення Злинської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.04.2023 №1171 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1" (далі також оспорене, оскаржене рішення).

2. Обґрунтовуючи підстави позову, ОСОБА_1 наводив доводи про те, що оспорене ним рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки цим рішенням позивачу не було виділено земельну частку (пай) в натурі з числа сільськогосподарських угідь, а запропонована йому земельна ділянка відноситься до несільськогосподарських угідь, зайнятих господарськими будівлями і дворами.

I.II Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2023. залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023, у відкритті провадження у справі відмовлено.

4. Постановляючи таку ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що цей спір не є публічно-правовим, а тому повинен вирішуватися судом за правилами цивільного судочинства.

5. Апеляційний суд звернув увагу й на те, що оскаржене у цій справі рішення Сільради прийнято на виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі, а тому вважав, що в такому випадку звернення позивача до суду спрямовано на захист його цивільного права, у зв`язку з чим підтримав висловлену судом першої інстанції позицію про належність розгляду порушеного позивачем питання до юрисдикції цивільного суду.

I.III Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та передати справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.04.2017, ухваленим у справі №392/512/17, за ОСОБА_1 визнано право на земельну частку (пай), площею 4,10 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у складі землі, яка перебувала у колективній власності Пайового колективного господарства "Перше Травня".

8. Рішенням Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі №392/779/18, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 15.11.2021, зобов`язано Злинську сільську раду Маловисківського району Кіровоградської області виділити у натурі земельну ділянку у розмірі 4,10 умовних кадастрових гектарів, розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області.

9. Розглянувши рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 08.04.2021у справі №392/779/18, Злинською сільською радою Новоукраїнського району Кіровоградської області прийнято рішення №1171 від 07.04.2023 "Про виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю) гр. ОСОБА_1".

10. Не погоджуючись із таким рішенням органу місцевого самоврядування, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

III. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанції, на думку скаржника, порушено норми процесуального права. Скаржник вважає, що цей спір належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки норми Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) не передбачають процедури оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у порядку судового контролю, що позбавляє позивача права оскаржити неправомірне, на його думку, рішення відповідача.

12. Копія ухвали про відкриття касаційного провадження у справі разом з копією матеріалів касаційної скарги були надіслані відповідачу й ним отримані, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

13. Проте у межах встановленого Верховним Судом строку та станом на момент закінчення підготовки справи до касаційного розгляду відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що, однак, відповідно до приписів частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

ІV.I Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

14. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

15. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

16. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам сторін, Верховний Суд виходить з такого.

17. Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

18. Публічно-правовим спором, у розумінні норм пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, є спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

19. За нормами пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

20. А згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 19 цього ж Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

21. Аналіз вищенаведених норм процесуального права дає підстави стверджувати про те, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

22. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

23. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

24. Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

25. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №826/7256/18 та від 04.03.2020 у справі №757/6214/19-а.

26. Окрім цього Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі №805/4506/16-а вказав, що сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

27. Відступу від таких висновків щодо застосування норм права не здійснювалося.

28. У справі ж, яка розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що за позивачем у судовому порядку та за результатом розгляду цивільної справи визнано право власності на земельну частку (пай), площею 4,10 га. в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), розташовану на території Злинської сільської ради Маловисківського району Кіровоградської області, у землі, яка перебувала у колективній власності Пайового колективного господарства "Перше Травня" (рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 10.04.2017 у справі №392/512/17, яке набрало законної сили).

29. Рішення ж Сільради, яке оскаржує позивач, спрямоване на практичну реалізацію набутого ним у судовому порядку приватного (суб`єктивного) майнового права на вищевказану земельну ділянку шляхом виділення її в натурі (на місцевості).

30. Колегія суддів підкреслює, що оспорене у справі, яка розглядається, рішення Сільради також прийнято на виконання судового рішення, ухваленого в цивільній справі (рішення Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 04.03.2021 у справі №392/779/18, яке набрало законної сили).

31. Беручи до уваги вищевикладене та заявлені ОСОБА_1 підстави позову, а також обставини, наведені в їх обґрунтуванні, колегія суддів вважає, що у цьому конкретному випадку звернення до суду спрямоване на захист цивільного права позивача на земельну ділянку, яке вже визнано за ним у судовому порядку.

32. Незгода позивача з рішенням Сільради щодо виділення йому в натурі на місцевості земельної ділянки, головним чином полягає не у тому, що цим органом місцевого самоврядування порушено процедуру розгляду такого питання, або допущено порушення вимог законодавства як суб`єктом владних повноважень у публічно - правових відносинах, а в тому, що відведена йому земельна ділянка за своїми якісними характеристиками, категорією земель та місцем розташування не відповідає тій земельній ділянці, право власності на яку за ним визнано і яку мав передати йому у фактичне володіння відповідач.

33. Верховний Суд переконаний, що у такому разі участь суб`єкта владних повноважень у заявленому позивачем спорі не змінює його приналежності до приватно-правового, а отже не виводить його з-під категорії справ, розгляд яких віднесено до юрисдикції цивільного суду, оскільки публічно-правових відносин між сторонами цієї справи не виникло.

34. Тож колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про те, що цю справу належить розглядати за правилами цивільного судочинства, оскільки спір, який виник між її сторонами, є приватно-правовим.

35. У зв`язку з цим колегія суддів констатує, що суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи у відкритті провадження у справі, не допустили порушення норм процесуального права, ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення.

V.IІ Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

36. За правилами пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

37. Відповідно до пункту статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

38. Провівши касаційний розгляд справи у межах повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які могли б зумовлювати скасування оскаржених у цій справі судових рішень, ухвалених відповідно до закону, у зв`язку з чим підстав для їх скасування та задоволення касаційної скарги не вбачає.

39. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.06.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11.09.2023 - без змін.