ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 17/232
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Кривди Д.С.
суддів: Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу ДПІ у м. Дніпродзержинську
на постанову від 21.02.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду та на рішення від 30.11.2004
у справі N 17/232 господарського суду Дніпропетровської
області
за позовом ВАТ "Дніпровський металургійний комбінат
ім. Ф.Е. Дзержинського"
до ДПІ у м. Дніпродзержинську
про визнання частково недійсним рішення
за участю представників сторін
від позивача: Воздвиженський О.Л., дов.
від відповідача: Перепелиця В.П., дов.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 30.11.2004 господарського суду Дніпропетровської
області (суддя Стрелець Т.Г.) задоволено позов ВАТ "Дніпровський
металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" до ДПІ у
м. Дніпродзержинську про визнання недійсним рішення
N 23-108/05393043/21324 від 26.10.2001 в частині застосування до
позивача штрафної санкції по комунальному податку у сумі 170 грн.,
штрафної санкції по прибутковому податку у сумі 253,80 грн.,
штрафу за порушення декларування валютних цінностей у сумі
1700 грн., штрафу по регулюванню обігу готівки у сумі 3554 грн.,
штрафу по застосуванню реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг у сумі 260536 грн.
Постановою від 21.02.2005 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду (колегія у складі: Євстигнеєва О.С. -
головуючого, Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.) рішення суду першої
інстанції залишено без змін.
Ухвалою від 20.04.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в
якій заявлені вимоги про скасування рішення і постанови та відмову
в задоволенні позову.
Скарга мотивована неповнотою розгляду усіх суттєвих обставин
у справі щодо фактів порушень, визначених податковим органом у
здійсненні розрахунків без застосування РРО, розрахунків в
іноземній валюті, перерахуванні прибуткового податку з фізичних
осіб, що стали підставами для нарахування спірних у справі
санкцій.
Одночасно касатор вважає, що судами неправильно застосовано
законодавство, яке регулює обов'язки боржника на час дії мораторію
в судовій процедурі банкрутства.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представників сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково, виходячи з наступного.
За результатами документальної перевірки позивача за період з
01.04.2000 до 01.07.2001 згідно з Актом перевірки від 18.10.2001
N 23-108/237 відповідачем донараховано позивачу на підставі ст. 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
штрафні (фінансові) санкції, в тому числі штрафна
санкція з комунального податку - 170 грн., штрафна санкція по
прибутковому податку - 253,80 грн., штраф за порушення
декларування валютних цінностей - 1700 грн., штраф по регулюванню
обігу готівки - 3554 грн. та штраф по застосуванню реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг - 260536 грн. та винесено оскаржуване рішення
N 23-108/05393043/21324 від 26.10.2001.
Ухвалою від 19.10.2001 господарського суду Дніпропетровської
області порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ
"Дніпровський меткомбінат". Даною ухвалою введений мораторій на
задоволення вимог кредиторів ВАТ "Дніпровський меткомбінат".
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позов про
визнання вказаного рішення недійсним, виходили, зокрема, з того,
що стосовно позивача порушено справу про банкрутство та введено
мораторій на задоволення вимог кредиторів, а згідно з ч. 4 ст. 12
Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф,
пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків
і зборів (обов'язкових платежів). Проте суди помилково застосували
до правовідносин сторін відповідні положення зазначеного Закону.
У розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
грошове
зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну
грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших
підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7
ст. 1).
У визначенні Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
податком і збором (обов'язковим платежем) є
обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного
цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що
визначаються законами України про оподаткування (ч. 1 ст. 2). Види
податків і зборів (обов'язкових платежів), що справляються в
Україні, та їх перелік встановлено статтями 13, 14 цього Закону.
Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначає правові засади застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг, Декрет Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
прибуток з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
визначає порядок перерахування у
бюджет утриманого прибуткового прибутку з громадян, Декрет
Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" ( 56-93 ) (56-93)
визначає види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри та
порядок обчислення і спрямований на зміцнення бюджетів місцевого
самоврядування, Указ Президента України "Про порядок декларування
валютних цінностей, що знаходяться за межами України" ( 319/94 ) (319/94)
визначає ефективності роботи органів державної влади, забезпечення
відкритості та прозорості у виконанні покладених на них завдань,
зміцнення цих органів висококваліфікованими фахівцями,
вдосконалення порядку декларування доходів особами, які
претендують на зайняття посад державних службовців, та особами,
уповноваженими на виконання функцій держави, і законодавства у цій
сфері та у сфері боротьби з корупцією, посилення контролю з боку
держави за одержанням доходів і їх витрачанням зазначеними
особами.
Відтак суми санкцій, застосованих відповідачем на підставі
зазначеного Закону, актів законодавства не пов'язані з
невиконанням чи неналежним виконанням позивачем грошового або
податкового зобов'язання, а тому суди безпідставно поширили на ці
санкції положення ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Відповідач відповідно до вказаного законодавства є органом,
що має право здійснення контролю за додержанням зазначених актів
законодавства та застосовувати санкції в разі виявлення фактів
порушення цих актів законодавства.
Судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано, чи мали
місце порушення з боку позивача, за які вказаними законодавчими
актами передбачено застосування відповідних санкцій.
Неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та
допущені судами помилки у застосуванні норм матеріального права є
підставою для скасування ухвалених ними судових рішень і передачі
справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене
та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 21.02.2005 та рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 30.11.2004 у справі N 17/232 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.