ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 21/342
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Подоляк О.А., Семчука В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу Фонду державного майна України
на ухвалу господарського суду Луганської області від
09.09.2004 року
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
18.11.2004 року
у справі N 21/342
за позовом ТОВ з іноземними інвестиціями за участю
українського капіталу "Лисойл" (далі - ТОВ "Лисойл")
до ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" (ВАТ - "Линос"), ЗАТ
"Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - Компанія)
третя особа: Фонду державного майна України
про стягнення 1432869566,15 грн. та зобов'язання надати
можливість користуватися обладнанням
за участю представників
позивача: - Литвинюк В.М.,
відповідачів: ВАТ "Линос" - Пєсков В.Г.,
Компанії - не з'явились,
третьої особи: - Смиковська І.П.,
в справі оголошувалась перерва 25.05.2005 р.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Лисойл" в серпні 2004 року звернулося в господарський
суд Луганської області з позовом до ВАТ "Линос" та Компанії про
стягнення 1432869566,15 грн. та зобов'язання ЗАТ "Лисичанська
нафтова інвестиційна компанія" надати можливість позивачеві
використовувати до 31.12.2008 року обладнання. Одночасно,
позивачем було заявлено клопотання про вжиття заходів до
забезпечення позову у вигляді накладення арешту на рахунки
відповідачів в межах суми позовних вимог, а також заборону
будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на укладення правочинів,
об'єктом яких є наступне обладнання: установка первинної переробки
нафти N 2 (атмосферна та вакуумна АВТ-2), установка каталітичного
риформінгу - 2 Л-35-11/1000, установка гідроочистки дизпалива -
2 Л-24/2000, комплекс каталітичного крекінгу Г-43-107М/1 та
заборону внесення до нього будь-яких змін: ремонт, демонтаж,
покращення, погіршення та інше, що можуть спричинити зміну якісних
характеристик, а також з метою запобігання псуванню та прискореній
амортизації зазначеного обладнання, заборону будь-яким особам його
використання.
Ухвалою господарського суду Луганської області від
09.09.2004 року у справі N 21/342 (суддя Зюганова Н.М.), залишеною
без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду
від 18.11.2004 року (судді: Парамонова Т.Ф., Єжова С.С.,
Семендяєва І.В.) у задоволенні клопотання про вжиття заходів до
забезпечення позову відмовлено.
Не погоджуючись з ухвалою та постановою господарських судів
першої та апеляційної інстанцій Фонд державного майна України
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить прийняті у справі ухвалу та постанову
скасувати, клопотання позивача про вжиття заходів щодо
забезпечення позову задовольнити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми
процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових
актів.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та
апеляційним господарськими судами норм матеріального та
процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони, прокурора
чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має
право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду.
Згідно ст. 67 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на
майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною
відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти
певні дії, що стосуються предмета спору.
Відповідно до п. 3 ст. 86 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвала
господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з
посиланням на законодавство.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є
достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові
суми, обладнання, цінні папери тощо), яке є у відповідача на
момент пред'явлення позову до нього може зникнути, зменшитися за
кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом
як гарантія реального виконання рішення суду.
Разом з тим, місцевий господарський суд наведені позивачем та
третьою особою докази існуючого ризику подальшого утруднення або
унеможливлення виконання рішення суду не розглянув, належну оцінку
цим доказам не надав, обмежився посиланням на те, що позивачем не
доведена наявність підстав вважати, що спірне обладнання та
грошові суми, які є предметом забезпечення, можуть зникнути,
зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент
виконання рішення, а відтак, передчасно та безпідставно відмовив у
задоволенні заявленого клопотання.
Апеляційний господарський суд допущене місцевим господарським
судом порушення норм процесуального права не усунув, внаслідок
чого залишив незаконну ухвалу без змін.
Водночас суд апеляційної інстанції, дійшовши в оскаржуваній
постанові висновку про правомірність використання та відчуження
спірного майна відповідачами, помилково здійснив оцінку доказів та
встановив обставини справи у відсутності правових підстав для
цього, не врахувавши того, що справа місцевим господарським судом
по суті не розглядалась.
Викладене свідчить про те, що приймаючи оскаржувану
постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну
оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми
процесуального права.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази, оскаржувані ухвала та постанова господарських судів
підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд
господарського суду Луганської області.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Фонду державного майна України задовольнити.
Ухвалу господарського суду Луганської області від
09.09.2004 року та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 18.11.2004 року у справі N 21/342
скасувати, справу передати на новий розгляд господарському суду
Луганської області.