ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.06.2005 Справа N 10/148
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного
товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат"
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14 липня 2004 року
у справі N 10/148
за позовом Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в
інтересах держави в особі Виконавчого комітету Криворізької
міської ради м. Кривий Ріг (далі - Виконком)
до Відкритого акціонерного товариства "Центральний
гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Товариство)
про стягнення 377 142,40 грн.
В С Т А Н О В И В:
Прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі
позивача до відповідача про стягнення заборгованості по орендній
платі у сумі 212158,57 грн.; пені в сумі 15 530,01 грн. та річних
у сумі 5 955,40 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
25 березня 2004 року відмовлено прокурору у відновленні строку
позовної давності щодо стягнення заборгованості по орендній платі
за період 1, 2 квартали 2000 року у сумі 32 684,91 грн.; стягнуто
з Товариства на користь виконкому 179 473,66 грн. основного боргу;
2 968,48 грн. річних; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 14 липня 2004 року рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Товариство звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить постанову апеляційного
господарського суду скасувати.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на предмет їх
юридичної оцінки господарським судом, колегія суддів встановила,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом, 1 квітня 1998 року між
Виконкомом та Товариством укладено договір оренди цілісного
майнового комплексу державного комунального підприємства торгівлі
"Торіон" (далі - Торгівельний комплекс) комунальної власності
міста.
За умовами договору Виконком передав, а орендар прийняв в
строкове платне володіння та користування Торгівельний комплекс на
строк з 1 квітня 1998 року по 1 квітня 2003 року; в разі
відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну
договору після закінчення строку його дії протягом одного місяця,
він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих
умовах, які були передбачені цим договором.
Господарським судом встановлено, що Товариство не належним
чином виконувало умови договору щодо перерахування (сплати)
орендної плати.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
орендар зобов'язаний вносити
орендну плату своєчасно і в повному обсязі.
Як встановлено господарськими судами, заборгованість
Товариства по орендній платі за період з 1 кварталу 2000 року по
1 квартал 2003 року складає 212 158,57 грн.
Отже, враховуючи ст.ст. 18, 19 Закону України "Про оренду
державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
господарський суд
правомірно стягнув з Товариства заборгованість по орендній платі
за період починаючи з 3 кварталу 2000 року по 1 квартал 2003 року
в сумі 179 473,66 грн. і враховуючи строк позовної давності та
ст. 80 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
підставно відмовив у стягнені боргу по
орендній платі за 1-2 квартали 2000 року в сумі 32 684,91 грн. у
зв'язку з пропуском строку позовної давності.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
(далі - Закон про банкрутство) грошове зобов'язання
складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний
заплатити кредитору і на інших, крім цивільно-правового договору,
підставах, що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 214 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
згідно з якою боржник, що прострочив виконання
грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити
суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Саме з вимогою про стягнення 3% річних на підставі зазначеної
норми названого Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
Прокурор звернувся до
Товариства у даній справі.
У зв'язку з цим, грошовими зобов'язанням Товариства перед
Виконкомом є грошова сума, що визначена з урахуванням трьох
процентів річних.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 12
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
про банкрутство дія мораторію поширюється на
нараховану позивачем пеню, а суми боргу з урахуванням індексу
інфляції та трьох процентів річних, як плати за користування
коштами, підлягають стягненню.
Оскільки, з січня 2003 року неодноразово порушувались
провадження у справах про банкрутство Товариства та вводився
мораторій на задоволення вимог кредиторів, господарські суди
підставно, враховуючи вищевказані норми, стягнули річні та
відмовили у стягненні пені.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в
порядку ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і
об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності і підставно
застосували норми процесуального та матеріального права. Як
наслідок, прийняті у справі рішення відповідають вимогам постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення" із змінами і доповненнями.
Протилежні доводи оскаржувача не приймаються колегією суддів
до уваги з огляду на приписи ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Виходячи з наведеного, судова колегія не вбачає підстав для
скасування чи зміни оскаржуваного судового акту.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства
"Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без
задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14 липня 2004 року у справі N 10/148 залишити без змін.