ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 35/438-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу і додані до неї матеріали ЗАТ
"НВО "Інформаційні технології"
на рішення від 18.02.2005 року господарського суду
Харківської області
у справі N 35/438-08
за позовом ЗАТ "НВО "Інформаційні технології"
до Виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром"
про стягнення 94901,65 грн.
В судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
ЗАТ "НВО "Інформаційні технології" у вересні 2004 року
звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до
виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" про стягнення
94901,65 грн. заборгованості згідно з договором N 64 від
29.03.01 р.
Виробничо-експлуатаційне підприємство "Держпром" у грудні
2004 року звернулося до господарського суду Харківської області із
зустрічним позовом до ЗАТ "НВО "Інформаційні технології" про
стягнення 105963,96 грн., які безпідставно набуті ЗАТ "НВО
"Інформаційні технології".
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.02.2005 р. у справі N 35/438-04 припинено провадження у справі
в частині стягнення з виробничо-експлуатаційного підприємства
"Держпром" вартості СКПТ у розмірі 50874,25 грн.; відмовлено
закритому акціонерному товариству "Науково-виробниче об'єднання
"Інформаційні технології" у частині стягнення заборгованості в
розмірі 44027,40 грн.; зустрічний позов виробничо-експлуатаційного
підприємства "Держпром" задоволено повністю; стягнуто з закритого
акціонерного товариства "Науково-виробниче об'єднання
"Інформаційні технології" на користь виробничо-експлуатаційного
підприємства "Держпром" 105963,96 грн. безпідставно отриманих
грошових коштів. Рішення мотивоване тим, що сторони не виступили
ініціаторами розірвання договору N 64 від 29.03.01 р., а тому
відсутні підстави для стягнення 50874,35 грн. вартості СКПТ
відповідно до п. 5.2 цього договору, оскільки відсутній предмет
спору; в частині стягнення 44027,40 грн. заборгованості
відмовлено, оскільки акти здачі-прийому виконаних робіт відсутні,
сторонами вони не підписувались, то на момент розгляду спору
відсутні підстави для оплати; суд дійшов висновку, що договір N 64
від 29.03.01 є договором підряду, а не договором комісії, і що
сторонами не було досягнуто згоди по істотній умові даного виду
договору, а саме ціни, тому договір N 64 від 29.03.2001 р. є
неукладеним; у зв'язку з тим, що договір N 64 від 29.03.2001 є
неукладеним, грошові кошти, перераховані ВЕП "Держпром" за цим
договором, були придбані ЗАТ "НПО "Інформаційні технології"
безпідставно.
ЗАТ "НВО "Інформаційні технології" у своїй касаційній скарзі
просить скасувати рішення господарського суду Харківської області
від 18.02.2005 року у справі N 35/438-04 і прийняти нове рішення,
яким задовольнити його позовні вимоги про стягнення
з ВЕП "Держпром" 94901,65 грн. на його користь, та відмовити
ВЕП "Держпром" у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом.
Скаржник вважає, що при прийнятті рішення від 18.02.2005 р.
господарським судом Харківської області були неправильно
застосовані та порушені норми матеріального та процесуального
права, зокрема. ст.ст. 332, 334 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 33, 43, 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Скаржник посилається на те, що відповідно до п. 4 прикінцевих
та перехідних положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що
виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення
цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли
або продовжують існувати після набрання ним чинності". Скаржник
зауважує, що договірні відносини між сторонами щодо виконання
договору N 64 від 29.03.2001 року продовжували діяти і після
набрання чинності Цивільним кодексом України, що також знаходить
своє відображення в отриманому позивачем від відповідача листі за
N 1055 від 07 листопада 2003 року, в якому йшла мова про
розірвання вищезазначеного договору. Відповідно до п. 5.3.договору
таке повідомлення повинно бути зроблено за 90 днів до розірвання
договору. Таким чином договір мав бути розірваний в
односторонньому порядку 05 лютого 2004 р. (90 днів з моменту
повідомлення про намір розірвати договір) і тільки за умови, як
передбачено п. 5.4., з моменту проведення остаточних розрахунків
відповідача з позивачем. Тому скаржник вважає, що застосування до
таких правовідносин ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
є неправильним. Вважаючи,
що судом при прийнятті рішення від 18.02.2005 р. були неправильно
застосовані ст.ст. 332, 334 Цивільного кодексу УРСР, скаржник
посилається на помилкову класифікацію судом договору N 64 від
29.03.2001 року як договору підряду. Скаржник зауважує, що
відповідно до Цивільного Кодексу України, договір може бути
розглянутий як змішаний, правомірність укладення якого регулюється
ст. 628 Цивільного кодексу України. Дана стаття також визначає, що
до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у
відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про
договори, елементи яких містяться у змішаному договорі. Також
Цивільний кодекс України передбачає можливість зазначення способів
визначення ціни, а щодо кошторису, то законодавець передбачає лише
право, а не обов'язок його складання. Скаржник звертає увагу суду
на те, що способи визначення ціни відображені в п. 3 договору, а
також в угоді сторін, яка є невід'ємним додатком до договору.
Відповідно до угоди сторін щодо узгодження тарифу оплати за
технічне обслуговування системи колективного прийому телебачення
(СКПТ) тариф оплати за технічне обслуговування такої системи в
готелі "Київський" становить 6 грн. 50 коп. з одного проживаючого
в добу.
Скаржник просить врахувати, що оскільки договір N 64 від
19.03.2001 року не є договором підряду, як помилково визначив суд,
а є змішаним договором, в якому сторони чітко визначили, що
підтвердженням виконання відповідачем зобов'язань з оплати послуг
є довідки-рахунки підписані директором та бухгалтером відповідача.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників ЗАТ
"НВО "Інформаційні технології", перевіривши правильність
застосування господарським судом Харківської області норм
матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду
першої інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.99 р. між
сторонами у справі укладено договір N 697/4 на установку і
технічне обслуговування системи колективного прийому телебачення в
готелі "Київський" м. Харкова. Пунктом 8.1. зазначеного договору
передбачено, що він діє протягом п'яти років з моменту підписання.
У випадку якщо жодна із сторін за три місяці до припинення
договору не заявить про бажання його розірвати, договір вважається
пролонгованим ще на п'ять років без оформлення додаткових угод.
29.03.01 р. сторони уклали новий договір N 64 по організації
технічного обслуговування і реалізації послуг СКПТ громадянам, які
проживають в готелі "Київський" міста Харків. Пунктом 7.1.
зазначеного договору сторони погодили, що після його підписання
втрачає силу договір N 697/4 від 26.02.99 р.
Господарським судом Харківської області не повністю з'ясовано
щодо факту укладення договору N 64 від 29.03.01 р.; які
цивільно-правові зобов'язання виникли у сторін за договором N 64
від 29.03.01 р., який у встановленому законом порядку не був
визнаний недійсним; не повністю з'ясовано, як сторонами
виконувались зобов'язання за цим договором; не дана повна оцінка
доказам, наданим сторонами на підтвердження виконання зобов'язань
за вказаним договором; також не повністю з'ясовано щодо ініціативи
будь-якої із сторін розірвання в односторонньому порядку договору
N 64 від 29.03.01 р.
Беручи до уваги, що господарським судом першої інстанції в
порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не були всебічно і повно
розглянуті всі обставини справи та виходячи з повноважень
касаційної інстанції щодо перевірки повноти встановлення обставин
справи у рішенні або постанові господарського суду, передбачених
частиною 2 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України,
відсутність якої унеможливлює правильність застосування норм
матеріального права при вирішенні спору, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що прийняте у справі
судове рішення підлягає скасуванню, а справа передачі на новий
розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене, всебічно і повно встановити обставини справи
та в залежності від встановленого і відповідно до чинного
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ЗАТ "НВО "Інформаційні технології" на
рішення господарського суду Харківської області від
18.02.2005 року у справі N 35/438-04 задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
18.02.2005 року у справі N 35/438-04 скасувати, справу передати на
новий розгляд до господарського суду Харківської області.