ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 11/287-О
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 31.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Г. Фролової
за участю представників:
позивача - Суліма М.В. - дов. від 09.12.2004
відповідача - не з'явились (про час і місце судового
засідання повідомлені належно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк"
на постанову від 22.12.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 11/287-О господарського суду Херсонської області
за позовом Акціонерного комерційного банку "Правекс-банк"
до Державної податкової інспекції в м. Херсоні
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в
м. Херсоні від 29.07.2004 N 0002551702/0 та стягнення
20330,39 грн.
В С Т А Н О В И В:
АКБ "Правекс-Банк" звернувся до господарського суду
Херсонської області з позовом про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ в м. Херсоні від 29.07.2004
N 0002551702/0, яким банку визначено податкове зобов'язання з
прибуткового податку з громадян в сумі 13553,59 грн. та
застосовані штрафні санкції в сумі 27107,18 грн., а також про
стягнення збитків в сумі 20330,39 грн., сплачених за надання
юридичних послуг.
Підставою прийняття оспорюваного податкового
повідомлення-рішення є акт від 28.07.2004
N 3355/23-3/23-404/21288761 про результати планової комплексної
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства Херсонською філією АКБ "Правекс-Банк" за період
01.04.2001 по 01.10.2003, в якому зафіксовано порушення банком
статті 2 Указу Президента України "Про збільшення неоподаткованого
мінімуму та ставки прогресивного оподаткування доходів громадян"
( 519/94 ) (519/94)
, пункту 1 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, Інструкції про
прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Державної
податкової адміністрації України від 21.04.1993 N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
в
частині неправильного застосування ставки при нарахуванні податку
з доходів громадян, замість встановленого мінімуму доходів
громадян, що не обкладається прибутковим податком (17 грн.)
підприємством не обкладалась прибутковим податком сума доходу у
розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої у законодавчому
порядку.
Рішенням від 12.10.2004 господарського суду Херсонської
області (суддя Чернявський В.В.) позовні вимоги задоволенні в
частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ в
м. Херсоні від 29.07.2004 N 0002551702/0 з посиланням на Декрет
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
, відповідно до статті 6 якого сукупний оподатковуваний
доход зменшується на суму, що не перевищує за кожний повний
місяць, протягом якого одержано доход, встановленого чинним
законодавством розміру мінімальної місячної заробітної плати
(неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум введено в
шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
У задоволенні позовних вимог про стягнення 20330,39 грн.
відмовлено з огляду на недоведеність позивачем того, що понесені
ним збитки заподіяні працівниками відповідача під час виконання
ними службових обов'язків, відсутній безпосередній причинний
зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміром
відшкодування.
За апеляційними скаргами АКБ "Правекс-Банк" та ДПІ у
м. Херсоні Запорізький апеляційний господарський суд (судді
Антонік С.Г. - головуючий, Кагітіна Л.П., Юхименко О.В.),
переглянувши рішення у справі в апеляційному порядку, постановою
від 22.12.2004 змінив його, відмовивши в задоволенні позовних
вимог в повному обсязі.
Ухвалюючи постанову у справі, Запорізький апеляційний
господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування
до спірних правовідносин приписів Указу Президента України "Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
, посилаючись при цьому
на відсутність законодавчого врегулювання визначення ставок
прибуткового податку з громадян.
АКБ "Правекс-Банк" подав до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у даній
справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, мотивуючи касаційну
скаргу доводами про неправильне застосування судом норм
матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що згідно з
вимогами Закону України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлення і скасування податків і зборів здійснюється Верховною
Радою України відповідно до цього закону, інших законів України
про оподаткування, а ставки, механізм справляння податків і
зборів, пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися іншими
законами, крім законів про оподаткування.
А тому, на думку заявника, він, встановлюючи сукупний
оподатковуваний доход працівників та обчислюючи прибутковий
податок з громадян, цілком правомірно керувався положеннями
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, який має силу закону, в частині зменшення
оподатковуваного прибутку на розмір мінімальної заробітної плати,
а не на розмір неоподатковуваного мінімуму, визначеного Указом
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподаткування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Крім того, заявник посилається на неправомірне застосування
відповідачем приписів підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки фінансові санкції за вказаною нормою
застосовуються лише у випадках виплати доходу без попереднього
нарахування та сплати податку.
Також позивач посилається на порушення господарськими судами
приписів статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
в частині
відмови в позові про відшкодування збитків, оскільки такі збитки
виникли виключно з вини відповідача у зв'язку з незаконним
нарахуванням прибуткового податку з громадян та застосуванням
штрафних санкцій.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників позивача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові суду
першої та апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини
виникли між сторонами з приводу застосування позивачем приписів
статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
при визначенні розміру місячного
сукупного оподатковуваного доходу (у мінімальних місячних
заробітних платах) без врахування Указу Президента України "Про
збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в імперативній
формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори
у порядку та розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
встановлено, що ставки, механізм
справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком
особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до
діючого тарифу на електричну та теплову енергію, і пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
Аналогічна норма міститься також в Постанові Верховної Ради
України "Про застосування нормативно-правових актів з питань
оподаткування в Україні" ( 363-14 ) (363-14)
та Законі України "Про порядок
встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів),
інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування"
( 171-14 ) (171-14)
.
Статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
податок на доходи фізичних осіб віднесено до
загальнодержавних податків. А відповідно до статті 1 вказаного
Закону України "Про порядок встановлення ставок податків і зборів
(обов'язкових платежів), інших елементів податкових баз, а також
пільг щодо оподаткування" ( 171-14 ) (171-14)
, ставки загальнодержавних
податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільги щодо оподаткування встановлюються
або змінюються виключно законами України з питань оподаткування.
Основним Законом ( 171-14 ) (171-14)
з питання оподаткування доходів
фізичних осіб, який діяв під час спірних правовідносин, був Декрет
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
прийнятий на підставі Закону України "Про тимчасове
делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати
декрети в сфері законодавчого регулювання".
На підставі статті 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, об'єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її
межами.
У статті 6 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що сукупний
оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за
кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого
чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної
плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум
введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки прибуткового податку з громадян визначені статтею 7
Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з
громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пунктом 1 якої встановлено шкалу обчислення
прибуткового податку з громадян за місцем основної роботи в
мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
у
законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписів
Указу Президента України "Про збільшення неоподатковуваного
мінімуму та ставки прогресивного оподатковування доходів громадян"
( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
щодо встановлених ставок оподаткування за вказаним
Декретом, про що обґрунтовано зазначено в рішенні у справі.
Крім того, судова колегія вважає правомірними викладені у
касаційній скарзі доводи заявника, що застосування фінансових
санкції на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
можливе лише за порушення, передбачені у даній нормі, а саме -
здійснення грошових виплат без попереднього нарахування та сплати
податку, збору (обов'язкового платежу), однак, вказаного під час
перевірки встановлено не було.
Стосовно доводів заявника про порушення господарськими судами
статті 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, касаційна
інстанція зазначає, що відповідно до вказаної норми збитками є
втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням
речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до
вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених
у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.
В ході здійснення судового провадження господарським судом
першої інстанції встановлено відсутність безпосереднього
причинного зв'язку між діями відповідача та понесеними позивачем
збитками, у зв'язку з чим вимоги про відшкодування останніх
правомірно залишені господарським судом без задоволення.
З огляду на викладене, касаційна інстанція вважає, що
постанова у справі прийнята з порушенням норм матеріального права,
а тому підлягає скасуванню, рішення у справі слід залишити без
змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 6 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 22.12.2004 Запорізького апеляційного
господарського суду у справі N 11/287-О господарського суду
Херсонської області скасувати.
Рішення від 12.10.2004 у даній справі залишити без змін.
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
"Правекс-банк" задовольнити частково.