ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 10/1701
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді - Кузьменка М.В.
суддів: Васищака І.М., Палій В.М.
розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства
"Черкаська ТЕЦ" Відкритого акціонерного товариства "Черкаське
хімволокно" на рішення господарського суду Черкаської області від
02.07.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2004 р.
у справі N 10/1701 господарського суду Черкаської області
за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної
акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до відповідача Комунального підприємства теплових мереж
"Черкаситеплокомуненерго"
третя особа Дочірнє підприємство "Черкаська ТЕЦ" Відкритого
акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"
про стягнення 14 180 563,99 грн.
за участю представників:
ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" - не з'явилися;
КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" - Анашкевич І.В.;
ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" - Щербаков М.А.
В С Т А Н О В И Л А:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної
компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду
Черкаської області з позовом та просила суд стягнути з
відповідача - Комунального підприємства теплових мереж
"Черкаситеплокомуненерго" 14 180 563,99 грн. заборгованості за
договором від 17.07.2002 р. N 16/02-967 про перевід боргу, у т.ч.
10 216 483,54 грн. основної заборгованості, 1 432 126,23 грн. пені
за період з 06.04.2003 р. по 06.04.2004 р., 715 153,84 грн.
штрафу, 1 340 678,19 грн. збитків від інфляції та 476 122 грн. в
рахунок трьох процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що
відповідач в установлений договором строк не виконав взятих на
себе зобов'язань, передбачених п. 1.4 договору (а.с.2-5).
Відповідач у справі - Комунальне підприємство теплових мереж
"Черкаситеплокомуненерго" у відзиві на позов просить суд у позові
відмовити, оскільки:
- перевід боргу за договором здійснено без згоди на те
кредитора за договором на постачання теплової енергії від
01.01.2000 р. N 72 - Державного підприємства "Черкаська ТЕЦ" і
позивачем не надано доказів того, що правонаступником зазначеної
особи є ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкасихімволокно", яке виступило
стороною договору від 17.07.2002 р. N 16/02-967 про перевід боргу;
- у КПТМ "Черкаситеплокомуненерго" відсутні будь-які
зобов'язання перед позивачем;
- позивачем не надані докази виконання зобов'язань,
передбачених п.2.1 договору від 17.07.2002 р. N 16/02-967;
- безпідставно застосована відповідальність у вигляді штрафу,
передбачена ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, оскільки остання не
передбачає відповідальність за виконання грошового зобов'язання;
- пропущено строк позовної давності;
- невірно обраховано збитки від інфляції (а.с.30-32).
Ухвалою господарського суду Черкаської області від
22.06.2004 р. до участі у справі в якості третьої особи без
самостійних вимог на предмет спору залучено Дочірнє підприємство
"Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" (а.с.63).
Рішенням господарського суду Черкаської області від
02.07.2004 р. у позові відмовлено. При цьому, судом визнано
недійсним договір від 17.07.2002 р. N 16/02-967, укладений ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України", ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське
хімволокно" та ДКПТМ "Черкаситеплокомуненерго", правонаступником
якого є відповідач у справі (а.с.66).
Вважаючи вищевказаний договір недійсним, суд першої інстанції
виходив з того, що:
- встановлення плати за перевід боргу суперечить ст. 197 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
;
- ухвалою господарського суду Черкаської області від
28.02.2002 р. у справі N 10/4428 за позовом ДП "Черкаська ТЕЦ" до
КП "Черкаситеплокомуненерго" про стягнення 51 665 837,55 грн.
затверджено мирову угоду, відповідно до якої заборгованість за
поставлену теплову енергію за договором від 01.01.2000 р. N 72
погашається протягом трьох років.
Постановою Київського міжобласного господарського суду від
25.10.2004 р. рішення господарського суду Черкаської області від
02.07.2004 р. залишено без змін (а.с.108-112).
При цьому, апеляційна інстанція зазначила, що договір від
17.07.2002 р. N 16/02-967 про перевід боргу суперечить ст.ст. 197,
201 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ
"Черкаське хімволокно", яке дало згоду на перевід боргу, не є
кредитором за договором N 72 від 01.01.2000 р.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП
"Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" звернулося до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх
скасувати, а позов задовольнити.
У поданій касаційній скарзі скаржник вказує, що постанова
апеляційної інстанції прийнята з порушенням ст. 4-3 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, внаслідок чого висновки суду не відповідають дійсним
обставинам справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну
скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій,
17.07.2002 р. між ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", ДП
"Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" та ДКПТМ
"Черкаситеплокомуненерго" укладено договір 16/02-967.
Невиконанням умов зазначеної угоди позивач обґрунтовує вимоги
заявленого позову.
Під час вирішення спору даний договір визнаний судом першої
інстанції недійсним, оскільки останній, на думку суду, суперечить
ст. 197 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, враховуючи встановлення сторонами
плати за перевід боргу як обов'язкової умови.
Разом з тим, такого помилкового висновку суд першої інстанції
дійшов без врахування наступних норм права, що діяли у період
укладення спірного договору.
Так, згідно ст. 4 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, цивільні права і
обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством, а
також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені
законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного
законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до
цього цивільні права і обов'язки виникають, зокрема, з угод,
передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених
законом, але таких, які йому не суперечать.
Вищевказана норма визначає основний принцип цивільного права,
а саме встановлює диспозитивні засади у відносинах суб'єктів
цивільного права, що надає їм можливість вільно обрати між
декількома варіантами поведінки в межах, встановлених законом,
певний, а також, у відповідних випадках, визначити зміст цивільних
прав та обов'язків. Отже, суб'єкти цивільного права у певних
межах, мають можливість своєю волею на власний розсуд врегулювати
зміст цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, сторонами в угоді можуть бути встановлені інші
умови ніж ті, що передбачені диспозитивними нормами. Також ним
надається право укласти угоду, яка за своїм змістом відрізняється
від окремих видів зобов'язань, визначених нормами ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, або укласти угоду, яка містить елементи декількох
зобов'язань, за умови, що така угода прямо не суперечить чинному
законодавству.
Укладений сторонами договір містить у собі елементи трьох
угод: двосторонньої (договір купівлі-продажу майнових прав),
похідної від неї односторонньої - уступки вимоги, а також
двосторонньої угоди між новим кредитором та боржником щодо зміни
строків виконання зобов'язання, право вимоги якого уступлено
новому кредитору.
Так, відповідно до ст. 224 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, за договором
купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у
власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і
сплатити за нього певну грошову суму.
Під майном розуміють окремі речі, їх сукупність, а також
майнові права.
Підписаний договір передбачає оплатну передачу майнових прав,
що виникли з договору N 72 від 01.01.2000 р., оскільки, як
встановлено судом першої інстанції при вирішенні спору у даній
справі по суті, відповідно до умов договору, а саме п. 2.1, за
набуте право вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у сумі
10 216 483,54 грн. зобов'язався розрахуватись з ДП "Черкаська ТЕЦ"
ВАТ "Черкаське хімволокно" до 31.12.2002 р.
Отже, аналіз правової природи зобов'язань, визначених цим
договором, дає підстави вважати, що даний договір містить,
зокрема, зобов'язання з купівлі-продажу.
Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.
Із укладеного договору вбачається, що предметом
купівлі-продажу є сукупність майнових прав - вимагати виконання
зобов'язань щодо оплати поставленої теплової енергії. Ціна
предмета купівлі-продажу визначена п. 2.1 договору.
При цьому, колегія суддів вважає, що саме у зв'язку з
купівлею-продажем майнового права укладено договір уступки права
вимоги. Так, відповідно до п. 2.1 саме за набуте право вимоги
новий кредитор розраховується з кредитором за договором N 72 від
01.01.2000 р. Здійснення розрахунку, що за умовами договору має
відбуватись у часі після уступки права, не суперечить чинному
законодавству, яке не забороняє сторонам виконувати зобов'язання,
що виникають з договору купівлі-продажу, у момент, що не
збігається з часом укладення договору.
Те, що спірний договір фактично не містить у собі угоди про
перевід боргу свідчить наступне.
Аналіз умов договору свідчить, що відбулась саме уступка
вимоги, а не перевід боргу, оскільки набути право вимоги новий
кредитор - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до ДКПТМ
"Черкаситеплокомуненерго" міг лише у зв'язку з угодою про уступку
права вимоги, а набути зобов'язання розрахуватись за набуте право
з ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" - договором
купівлі-продажу майнового права.
Крім того, угода про перевід боргу передбачає, що особа, на
яку переведений борг - новий боржник, замінює боржника у
зобов'язанні. При цьому, як правонаступник боржника за певною
угодою, новий боржник відповідає перед кредитором за виконання
зобов'язання, а також несе відповідальність за його невиконання,
якщо така відповідальність була встановлена попереднім складом
осіб у зобов'язанні, враховуючи, що угода про перевід боргу
обумовлює зміну суб'єктивного складу зобов'язання без зміни його
змісту. Між тим, умовами спірного договору передбачено, що ДК "Газ
України" НАК "Нафтогаз України" розраховується з ДП "Черкаська
ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" лише на суму 10 216 483,54 грн.
(а не відповідає за виконання частини зобов'язання за договором)
в строк (відмінний від передбаченого договором N 72 від
01.01.2000 р.) - до 31.12.2002 р. (пп. 1.1, 1.3, 2.1).
Також спірний договір містить у собі угоду нового кредитора
та боржника, що фактично є угодою про зміну умов договору, а саме
встановлення нових строків виконання зобов'язання (п. 2.2
договору).
Отже, висновку про те, що спірний договір суперечить ст. 197
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
суд першої інстанції дійшов без аналізу умов
договору та урахування вищенаведених норм права.
Залишаючи постановлене у справі рішення без змін, суд
апеляційної інстанції також зазначив про невідповідність спірного
договору ст.ст. 197, 201 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
. При цьому, такий
висновок суд апеляційної інстанції обґрунтував тим, що ДП
"Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" не є правонаступником
Державного підприємства "Черкаська ТЕЦ" - сторони за договором на
постачання теплової енергії у теплофікаційній воді від
01.01.2000 р. N 72, право вимоги виконання зобов'язання за яким
передано позивачу за умовами договору N 16/02-967 від
17.07.2002 р. про перевід боргу. З огляду на це, апеляція дійшла
висновку про те, що договір N 16/02-967 від 17.07.2002 р.
укладений не кредитором за договором від 01.01.2000 р. N 72.
При цьому, апеляційна інстанція під час перегляду прийнятого
рішення встановила, що 19.04.2001 р. між Регіональним відділенням
ФДМУ по Черкаській області та ВАТ "Черкасихімволокно" укладено
договір оренди цілісного майнового комплексу державного
підприємства, за умовами якого ВАТ "Черкасихімволокно" передано в
строкове платне користування цілісний майновий комплекс Державного
підприємства "Черкаська теплоелектроцентраль". Орендоване майно
передано по акту приймання-передачі від 28.02.2002 р.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
, діяльність підприємства, майно
якого передається в оренду, припиняється шляхом його реорганізації
через приєднання до орендаря з дати видання про це відповідного
наказу органу, уповноваженого управляти майном.
Згідно ст. 15 Закону ( 2269-12 ) (2269-12)
, орендар стає
правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до
договору оренди.
Наказом Міністерства палива та енергетики України від
20.06.2001 р. N 277 "Про припинення діяльності Державного
підприємства "Черкаська ТЕЦ" діяльність ДП "Черкаська ТЕЦ"
припинено шляхом його реорганізації через приєднання до орендаря.
Державну реєстрацію підприємства скасовано рішенням
виконавчого комітету Черкаської міської ради від 02.03.2004 р.
N 250.
01.03.2002 р. між ВАТ "Черкаське хімволокно" та ДП "Черкаська
ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно" укладено договір, відповідно до
якого частина обов'язків ВАТ "Черкаське хімволокно" за договором
оренди передано ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ "Черкаське хімволокно".
Зазначений договір у сукупності з іншими доказами надано третьою
особою на підтвердження правонаступництва ДП "Черкаська ТЕЦ".
Висновку щодо укладення такого договору без згоди на те
орендодавця - Регіонального відділення ФДМУ по Черкаські області,
а, отже, і відсутності факту переходу прав та обов'язків
Державного підприємства "Черкаська ТЕЦ" до ДП "Черкаська ТЕЦ" ВАТ
"Черкаське хімволокно" апеляційна інстанція дійшла з порушенням
норм процесуального права.
Так, відповідно до ст. 38 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо
подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд
зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно
від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для
вирішення спору.
В порушення вимог зазначеної норми, суд апеляційної інстанції
без з'ясування у Регіонального відділення ФДМУ по Черкаській
області факту наявності чи відсутності такого дозволу,
витребування у третьої особи відповідних доказів, дійшов висновку
про відсутність такого дозволу, що заперечується касатором. При
цьому, судом апеляційної інстанції допущено порушення ст. 4-3 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої господарський суд створює
сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні
умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного
застосування законодавства.
Порушення норм процесуального права, що призвели до
невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи та
неповного з'ясування обставин справи, не можуть бути усунуті
касаційною інстанцією з урахування її повноважень, визначених
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Враховуючи наведене, прийняті судові рішення підлягають
скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
1. Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Черкаська ТЕЦ"
Відкритого акціонерного товариства "Черкаське хімволокно"
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від
02.07.2004 р. та постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 25.10.2004 р. у справі N 10/1701
скасувати.
3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.