ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 8/275
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів [...]
розглянувши касаційну скаргу Чернівецького обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р.
у справі N 8/275 господарського суду Чернівецької області
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Приватного виробничого підприємства "Новоселицька меблева
фабрика N 1"
про стягнення 5975,00 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до господарського суду Чернівецької області з
позовом до Приватного виробничого підприємства "Новоселицька
меблева фабрика N 1" про стягнення 5975,00 грн. штрафних санкцій
за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
21.10.2004 р. позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь
позивача штрафні санкції в сумі 5975,00 грн. за не створення в
2003 р. робочих місць для працевлаштування інвалідів та судові
витрати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р. рішення господарського суду Чернівецької області від
21.10.2004 р. скасовано, в позові відмовлено.
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулось до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 20.01.2005 р. скасувати,
рішення господарського суду Чернівецької області від 21.10.2004 р.
залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те,
що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної
постанови порушені норми матеріального та процесуального права,
зокрема: ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 19, 20 Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
для
підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми
власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць
для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох
відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від
15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не
передбачено законом.
Як встановлено судом першої інстанції, середньооблікова
чисельність штатних працівників у 2003 р. становила 48 осіб. Таким
чином, 4% від 48 складає 2 робочих місць. Фактично на підприємстві
відповідача жодного інваліда не працювало.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності
і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж
установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19
цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду
соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
У відповідності з п. 5 Положення N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих
місць для інвалідів, включати їх до колективного договору,
інформувати про створення робочих місць для працевлаштування
інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту
населення та відділення фонду соціального захисту інвалідів.
Згідно п. 3 Положення N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
робоче місце
інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим
вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології,
атестоване спеціальною комісією підприємства за участю
представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських
організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на
ньому інваліда.
В матеріалах справи докази створення робочих місць у
кількості відповідно до встановленого нормативу та надання
інформації про наявність такої вакансії згідно вимог пунктів 3, 5
Положення N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
відсутні.
Таким чином, відповідач наявність порушення вимог Закону
України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"
( 875-12 ) (875-12)
з його боку не спростував, відсутності своєї вини не
довів.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
позові, суд апеляційної інстанції посилався, зокрема, на те, що
відповідач є суб'єктом малого підприємництва, яким надано право
сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною
особою за ставкою єдиного податку 10% та застосування спрощеної
системи оподаткування і, таким чином, відповідач, який обрав такий
спосіб оподаткування не є платником внесків до Фонду соціального
захисту інвалідів.
Однак з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись
не можна виходячи з наступного.
Відповідно до п. 6 Указу Президента N 746 ( 746/99 ) (746/99)
від
28.06.1999 р. "Про спрощену систему оподаткування, обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкти
малого підприємництва звільнені від податків і зборів
(обов'язкових платежів), а не від сплати штрафних санкцій за
невиконання нормативу, які відповідно до ч. II ст. 14 Закону
України "Про систему оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
не відносяться до
обов'язкових платежів і носять іншу правову природу у порівнянні
із внесками.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що оскаржувана постанова
винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права,
у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а рішення господарського суду
Чернівецької області - залишенню без змін.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р. у справі N 8/275 скасувати.
Рішення господарського суду Чернівецької області від
21.10.2004 р. у справі N 8/275 залишити без змін.