ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 6/95-Н
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
на постанову від 21.12.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі N 6/95-н господарського суду Хмельницької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Термопластавтомат"
до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
У судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.04.2005 по
31.05.2005
В С Т А Н О В И В:
ВАТ "Термопластавтомат" до господарського суду був заявлений
позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у
м. Хмельницькому N 0001452601/0/4898 від 23.10.2003,
N 0001452601/2/216 від 16.01.2004, N 0001452601/3/1300 від
29.03.2004, якими до підприємства застосовані штрафні санкції у
сумі 71126,16 грн. за самостійне відчуження активів, які
перебувають у податковій заставі.
Рішенням від 13.09.2004 господарського суду Хмельницької
області позовні вимоги задоволені в повному обсязі шляхом визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Хмельницькому
N 0001452601/0/4898 від 23.10.2003, N 0001452601/2/216 від
16.01.2004, N 0001452601/3/1300 від 29.03.2004.
Мотивуючи рішення, господарський суд визнав встановленим факт
відчуження позивачем активів в порядку взаєморозрахунків без
узгодження з податковим органом. Разом з тим, з посиланням на
пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, підпункт 17.1.8 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визнав помилковим розрахунок штрафних санкцій з використанням в
якості "звичайних цін" цін, які визначені сторонами
взаєморозрахунків і зазначені в податкових та товарних накладних,
оскільки такі ціни не відповідають рівню "справедливих".
За апеляційною скаргою ДПІ у м. Хмельницькому Житомирський
апеляційний господарський, переглянувши рішення у справі в
апеляційному порядку, постановою від 21.12.2004 залишив його без
змін з тих же підстав.
ДПІ у м. Хмельницькому подала до Вищого господарського суду
України касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду, в якій просить прийняті у справі судові
рішення скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити,
мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування
судом норм матеріального права, зокрема, Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, відповідно
підпункту 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 якого у разі, коли платник
податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив
такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо
отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження,
визначеної за звичайними цінами та підпункту 1.20 статті 1 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт,
послуг), визначена сторонами договору.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх у
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Згідно із пунктом 1.17 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
податкова застава - це
спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не
погашеного у строк.
Основні положення щодо застосування податкової застави
визначені у статті 8 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, на
підставі пункту 8.1 вказаної статті, з метою захисту інтересів
бюджетних споживачів активи платника податків, що має податковий
борг, передаються у податкову заставу.
Право податкової застави виникає згідно із законом та не
потребує письмового оформлення.
З урахуванням положень цієї статті ( 2181-14 ) (2181-14)
(підпункт 8.2.2) право податкової застави поширюється на будь-які
види активів платника податків, які перебували в його власності
(повному господарському віданні) у день виникнення такого права, а
також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде прав
власності у майбутньому, до моменту погашення його податкового
зобов'язання або податкового боргу.
За приписами підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі,
здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що
підлягають письмовому узгодженню з податковим органом: купівлі чи
продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та
рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна,
майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій
діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за
умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме
готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за
кошти за цінами, що не є меншими за звичайні. Пунктом 1.13
статті 1 цього ж Закону визначено, що кошти - це гривні або
іноземна валюта.
Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що у разі,
коли платник податків, активи якого перебувають у податковій
заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового
органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження,
визначеної за звичайними цінами.
Визначення поняття "звичайна ціна" міститься в пункті 1.20
статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яким передбачено: "якщо цим пунктом не встановлено
інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена
сторонами договору".
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та
апеляційної інстанції.
Так, господарськими судами встановлено та знайшло
підтвердження матеріалами справи, що ВАТ "Термопластавтомат",
майно якого перебуває в податковій заставі, в період з 07.11.2002
по 30.06.2003 здійснювало відчуження активів в порядку
взаєморозрахунків не за кошти без узгодження з податковим органом,
що є порушенням приписів підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Вказані порушення тягнуть за собою прямо передбачені
підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 цього ж закону ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідальність у вигляді застосування штрафних санкцій, що й
було здійснено відповідачем оспорюваними у справі податковими
повідомленнями-рішеннями.
За умови встановлення факту відчуження позивачем активів без
узгодження з податковим органом є передчасним висновок
господарських судів про відсутність підстав для застосування
відповідних штрафних санкцій.
Стосовно посилань судів на помилковість визначення їх
розміру, касаційна інстанція зазначає, що підпункт 17.1.8 пункту
17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
містить прямий припис щодо розміру штрафу, а
саме - сума відчуження, визначена за звичайними цінами, які
розраховуються, виходячи з ціни товарів, визначеної сторонами
договору (пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Таким чином, вирішуючи даний господарський спір, судам
необхідно було перевірити правильність здійсненого відповідачем
розрахунку штрафних санкцій, виходячи з ціни відчуження,
визначеної за звичайними цінами, які розраховуються, виходячи з
ціни товарів, визначеної сторонами договору.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення з господарського спору повинно
прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і
процесуального права та фактичними обставинами справи, з
достовірністю встановленими судом.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що господарським
судом першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та
прийнятті судових рішень взято до уваги заперечення і докази,
надані лише однією стороною, чим порушено право іншої сторони на
належний судовий захист своїх інтересів.
Вказане, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування
судом всіх обставин та не дослідження всіх доказів, які мають
значення для правильного вирішення господарського спору.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі
підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до
господарського суду Хмельницької області.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-1, 111-2 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 13.09.2004 господарського суду Хмельницької
області та постанову від 21.12.2004 Житомирського апеляційного
господарського суду у справі N 6/95-н господарського суду
Хмельницької області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Хмельницької області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
м. Хмельницькому задовольнити частково.