ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.05.2005 Справа N 2-16/14411-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі: суддя
Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Джунь В.В.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства по
утриманню житла "Уют-Н", смт Новоозерне, м. Євпаторія Автономної
Республіки Крим (далі - ДП "Уют-Н")
на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.12.2004
та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 22.02.2005
зі справи N 2-16/14411-2004
за позовом Кримського республіканського відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Сімферополь (далі - відділення
Фонду)
до ДП "Уют-Н"
про стягнення 7724 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
відділення Фонду - Шиганського В.В.,
ДП "Уют-Н" - не з'явились.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України В С Т А Н О В И В:
Відділення Фонду звернулося з позовом про стягнення з
відповідача 7724 грн. заборгованості зі сплати штрафних санкцій за
недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для
забезпечення працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.12.2004 (суддя Омельченко В.А.), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.02.2005
(колегія суддів у складі: суддя Заплава Л.М. - головуючий, судді
Видашенко Т.С., Лисенко В.А.), позов задоволено. Названі судові
акти мотивовано тим, що на порушення чинного законодавства України
про соціальний захист інвалідів у звітному періоді відповідач не
вжив необхідних заходів для забезпечення працевлаштування
інвалідів, а саме, не створив робочі місця для інвалідів у межах
встановленого чотиривідсоткового нормативу та не повідомляв органи
працевлаштування інвалідів про наявність таких вакантних посад.
Крім того, відсутність у ДП "Уют-Н" облікованого прибутку у
звітному періоді не звільняє відповідача від майнової
відповідальності, передбаченої статтею 20 Закону України "Про
основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) (875-12)
(далі - Закон).
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ДП
"Уют-Н" просить скасувати рішення місцевого та апеляційного
господарських судів з даної справи та прийняти нове рішення про
відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне
застосування судом норм матеріального права. Зокрема, в
обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про збиткову
діяльність ДП "Уют-Н" в 2003 році, що виключає можливість
стягнення зі скаржника штрафних санкцій відповідно до частини
третьої статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представника скаржника, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної
скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- у 2003 році середньооблікова чисельність штатних
працівників ДП "Уют-Н" становила 50 осіб;
- чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні
працювати на робочих місцях, створених відповідачем відповідно до
чотиривідсоткового нормативу, у 2003 році становила 2 особи, у той
час коли у звітному періоді ДП "Уют-Н" фактично не було
працевлаштовано жодного інваліда;
- у 2003 році середньорічна заробітна плата штатного
працівника на підприємстві відповідача складала 3862 грн.;
- за результатами фінансово-господарської діяльності у
2003 році ДП "Уют-Н" не одержало прибутку;
- у звітному періоді робочі місця для забезпечення
працевлаштування інвалідів згідно з установленим нормативом
відповідачем створено не було;
- протягом 2003 року відповідач не повідомляв органи
працевлаштування про наявність вакантних посад для
працевлаштування інвалідів.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з відповідача передбачених статтею 20
Закону ( 875-12 ) (875-12)
штрафних санкцій за недотримання установленого
нормативу працевлаштування інвалідів.
Статтею 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
для підприємств, установ і
організацій незалежно від форм власності встановлюється норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у
розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих.
Згідно з частиною першою статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від
форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою
статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням
Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких
визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на
відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації
за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Разом з тим, відповідно до частин третьої, четвертої
статті 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
сплату штрафних санкцій підприємства
(об'єднання), установи і організації провадять відповідно до
закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні
після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У
разі відсутності коштів штрафні санкції можуть бути застосовані
шляхом звернення стягнення на майно підприємства (об'єднання),
установи і організації в порядку, передбаченому законом.
Виходячи з системного аналізу наведених норм Закону
( 875-12 ) (875-12)
, звернення стягнення на майно підприємства може бути
здійснено лише за наявності одночасно двох умов, а саме, коли у
цього підприємства:
- відсутні кошти на поточних рахунках у банківських установах
станом на визначений законодавством строк сплати нарахованих
штрафних санкцій за звітний період;
- за даними податкової звітності обліковано наявність
прибутку після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових
платежів) у звітний період.
Наведене дає підстави вважати, що навіть у випадку невжиття
ДП "Уют-Н" передбачених чинним законодавством необхідних заходів
для забезпечення працевлаштування інвалідів у разі відсутності у
підприємства облікованого прибутку за звітний період не
допускається звернення стягнення суми нарахованих штрафних санкцій
на його майнові активи та, відповідно, штрафні санкції за
недотримання законодавчо встановленого нормативу забезпечення
працевлаштування інвалідів не сплачуються.
Таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду
України від 15.01.2003 N 012/03 зі справи N 4292/1-36
( v1-36700-03 ) (v1-36700-03)
, в якій з огляду на частину третю статті 20 Закону
( 875-12 ) (875-12)
Верховний Суд України вимагав обов'язкового з'ясування
того, чи був прибуток у конкретного підприємства.
З урахуванням наведеного Вищий господарський суд України
вважає за необхідне з огляду на досліджені попередніми інстанціями
фактичні обставини справи скасувати рішення місцевого та
апеляційного господарських судів та відмовити у задоволенні
позовних вимог про стягнення з ДП "Уют-Н" 7724 грн. штрафних
санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Керуючись статтями 111-7 - 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу державного підприємства по утриманню
житла "Уют-Н" задовольнити.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.12.2004 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 22.02.2005 зі справи N 2-16/14411-2004
скасувати.
У задоволенні позову відмовити.