ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2005 Справа N 12/305
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Рівненської ОДПІ Рівненської області
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005
у справі N 12/305 господарського суду Рівненської області
за позовом ТОВ "Західбудсервіс"
до Рівненської ОДПІ Рівненської області
про визнання недійсним рішення та податкового повідомлення-
рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Матвійчук Н.М., Костевич Т.О.
від відповідача: Тарасюк Р.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від
15.11.2004 у справі N 12/305 (суддя Шарапа В.М.), залишеним без
змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005 (судді Орищин Г.В., Бобеляк О.М., Дубник О.П.) позов
задоволено: рішення ДПІ у м. Рівне від 15.02.2002
N 432/26-2/24176382/5116 про застосування та стягнення сум
штрафних (фінансових) санкцій, донарахованих сум податків, зборів
(обов'язкових платежів) та пені за порушення податкового та іншого
законодавства в частині донарахування податку на додану вартість у
сумі 77 068 грн. і штрафу з податку на додану вартість у розмірі
20 517 грн. та податкове повідомлення ДПІ у м. Рівне від
15.02.2002 N 000110/2640/0 визнано недійсними з моменту прийняття.
Стягнуто з ДПІ у м. Рівне на користь позивача 85 грн. витрат по
оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Рівненська ОДПІ просить скасувати
постанову Львівського апеляційного господарського суду від
07.02.2005, рішення господарського суду Рівненської області від
15.11.2004 у справі N 12/305 та прийняти нове рішення, яким у
задоволенні позову відмовити, посилаючись на неправильне
застосування господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 7.4.5 п. 7.4
ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від
03.04.1997 N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями),
ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та незастосування п. 18 Указу Президента України "Про
деякі зміни в оподаткуванні" від 07.08.1998 N 857/98 ( 857/98 ) (857/98)
.
Заслухавши пояснення представників позивача і відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що ДПІ у м. Рівне з 05.12.2001 по 04.02.2002 було
проведено перевірку підприємства позивача щодо дотримання вимог
податкового законодавства, за наслідками якої складено акт від
07.02.2002, яким встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.4
п. 7.2, п.п. 7.4.1, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у зв'язку з включенням до складу
податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі
податкових накладних, виданих ПП "Промто" і ПП "Опторг"
(засновники яких у спірний період подали до органів державної
податкової служби податкові декларації з показниками про
відсутність господарської діяльності; крім того, заперечують факт
здійснення фінансово-господарської діяльності у спірний період, в
т.ч. відвантаження товарно-матеріальних цінностей на адресу
позивача і підписання будь-яких бухгалтерських документів).
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Рівне було
прийнято рішення від 15.02.2002 N 432/26-2/24176382/5116, яким
позивачу донараховано податок на додану вартість у сумі
77 068 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі
20 517 грн. та податкове повідомлення N 000110/2640/0, яким
позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в такому ж розмірі.
Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що: по-перше, ПП "Промто" і
ПП "Опторг" зареєстровані як платники податку на додану вартість
(що підтверджено витягами з офіційного сайту ДПА України про
відсутність відносно них відомостей про анулювання свідоцтв про
реєстрацію вказаних підприємств як платників податку), у зв'язку з
чим мали право виписувати податкові накладні; по-друге, позивачем
було перераховано кошти на рахунки ПП "Промто" і ПП "Опторг" за
отриманий товар; по-третє, та обставина, що ПП "Промто" і
ПП "Опторг" не сплатили до бюджету податок на додану вартість,
отриманий у складі вартості відвантаженого та оплаченого товару,
не є підставою для застосування фінансових санкцій до позивача.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду
на наступне.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що податковий кредит - це сума,
на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання
звітного періоду, визначена згідно з цим законом.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного
періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється
включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті
податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними
деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт
(послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування
коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено вимоги до змісту
податкової накладної, що надається покупцю платником податку -
продавцем.
Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом
ДПА України від 30.05.1997 N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
, яким передбачено,
що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і
копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця
(пункт 6); усі складені примірники податкової накладної
підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати
продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого
платника податку - продавця (пункт 18).
Однак, господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
не було надано належної оцінки доводам відповідача щодо проведення
Броварською ОДПІ зустрічних перевірок ПП "Промто" та ПП "Опторг"
за спірний період та фактам, встановленим ОДПІ під час проведення
зустрічних перевірок.
В актах зустрічних перевірок було встановлено, що ПП "Промто"
та ПП "Опторг" у деклараціях, поданих до Броварської ОДПІ,
звітували про відсутність господарської діяльності, а з 01.07.2000
(ПП "Промто") та з 01.01.2001 (ПП "Опторг") податкову звітність
взагалі не подають.
Згідно з письмовими поясненнями громадянина З.О.Ф. власний
паспорт він втратив, фінансово-господарської діяльності від імені
ПП "Промто" не здійснював, товарно-матеріальних цінностей на
адресу ТОВ "Західбудсервіс" не відпускав, бухгалтерських
документів не підписував і нікого не уповноважував це робити; про
те, що він є директором ПП "Промто" йому стало відомо від
працівників міліції.
Згідно з письмовими поясненнями громадянина К.М.Б. він
фінансово-господарської діяльності від імені ПП "Опторг" не
здійснював, товарно-матеріальних цінностей на адресу ТОВ
"Західбудсервіс" не відпускав, бухгалтерських документів не
підписував і нікого не уповноважував це робити.
Господарськими судами не надано оцінки зазначеним фактам, не
з'ясовано, чи мали законні повноваження на здійснення
господарських операцій та підписання документів податкової
звітності (в т.ч. податкових накладних) особи, яка діяли від імені
ПП "Промто" та ПП "Опторг".
Не встановивши обставин, що мають значення для правильного
вирішення спору, господарські суди першої та апеляційної інстанцій
порушили вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
неправильне застосування у зв'язку з цим норм матеріального права
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України є підставою для
скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення справи
на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Рівненської ОДПІ задовольнити частково.
Скасувати постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 07.02.2005 та рішення господарського суду Рівненської
області від 15.11.2004 у справі N 12/305, а справу передати на
новий розгляд до господарського суду Рівненської області.