ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2005 Справа N 11/399-03
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Усенко Є.А.
суддів: Глос О.І., Бакуліної С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Хмільницької ОДПІ Вінницької області
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 08.12.2004
у справі N 11/399-03 господарського суду Вінницької області
за позовом Центрального військового клінічного санаторію
"Хмільник"
до Хмільницької ОДПІ Вінницької області
про визнання недійсними розпоряджень Хмільницької ОДПІ від
21.03.2001 N 908 та N 909, рішення від 07.02.2002 N 51,
податкового повідомлення-рішення від 10.10.2003
N 489-15/08482599/5748
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Поворознюк Б.М.
від відповідача: Баранюк І.Г., Підвальнюк Ю.Г.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Хмельницької області від
07.04.2004 у справі N 11/399-03 (судді В. Матвійчук, М. Кожухар,
О. Балтак), залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 08.12.2004 (судді Майор Г.І.,
Голубєва Г.К., Горшкова Н.Ф.) позов задоволено: визнано недійсними
розпорядження Хмільницької ОДПІ від 21.03.2001 N 908 та N 909,
рішення від 07.02.2002 N 51 про стягнення платежу, податкове
повідомлення-рішення від 10.10.2003 N 489-15/08482599/5748.
Стягнуто з Хмільницької ОДПІ на користь позивача витрати по оплаті
державного мита у розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі Хмільницька ОДПІ просить скасувати
постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
08.12.2004, рішення господарського суду Хмельницької області від
07.04.2004 у справі N 11/399-03 в частині визнання недійсними
розпоряджень Хмільницької ОДПІ від 21.03.2001 N 908 та N 909 щодо
донарахування податку на додану вартість у сумі 87 040 грн., а
справу в цій частині направити на новий розгляд, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, а саме: п. 1 ст. 5, п. 4
ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на добавлену
вартість" від 16.12.1992 N 14-92 ( 14-92 ) (14-92)
, п. 4.5 ст. 4 Закону
України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997
N 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(зі змінами і доповненнями), п.п. 5.6.2
п. 5.6 ст. 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації
по податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України
від 30.05.1997 N 166 ( z0250-97 ) (z0250-97)
, п. 3 розд. 2 Закону України
"Про Державний бюджет України на 1998 рік" від 30.12.1997
N 796/97-ВР ( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
, п. 4 Постанови Кабінету Міністрів
України "Про проведення заліку взаємної заборгованості" від
17.11.1998 N 1818 ( 1818-98-п ) (1818-98-п)
та ст. 35 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача,
перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи
та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського
суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що Центральним військовим клінічним санаторієм
"Хмільник" у податкових деклараціях за грудень 2000 р. та січень
2001 р. було проведено коригування податкових зобов'язань з
податку на додану вартість у бік зменшення на підставі протоколів
взаємозаліку Головного управління Державного казначейства України
і Міністерства оборони України від 16.03.1998 N 1376 та N 1377.
Хмільницькою ОДПІ вказані коригування були визнані
безпідставними, про що складено довідки про попередню перевірку
податкових декларацій з податку на додану вартість від 20.03.2001
N 911 та N 912, на підставі яких відповідачем були прийняті
розпорядження від 21.03.2001 N 908 та N 909 про внесення змін у
визначену платником суму податку, що підлягає нарахуванню, а саме:
позивачу донараховано податок на додану вартість на загальну
суму - 87 020 грн., в т.ч. по декларації за грудень 2000 р. -
40 020 грн., по декларації за січень 2001 р. - 47 000 грн. (які є
предметом касаційного оскарження).
Задовольняючи позовні вимоги. господарські суди першої та
апеляційної інстанцій виходили з того, що підставою для
коригування (зменшення) податкових зобов'язань з податку на додану
вартість в податкових деклараціях за грудень 2000 р. та січень
2001 р. є протоколи про взаємозалік належних до бюджету платежів
від 16.03.1998 N 1376, 1377, складені Головним управлінням
Державного казначейства України і Головним фінансовим управлінням
Міністерства оборони України, згідно з якими підлягає взаємозаліку
сума 10 798 259 грн., яка надійшла безпосередньо на рахунки
військових санаторіїв Міністерства оборони України за реалізовані
санаторні путівки стороннім організаціям і використана на потреби
військових санаторіїв Міністерства оборони України в
липні - листопаді 1997 р.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є
такими, що ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
В порушення вимог вищевказаної норми Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарські суди
попередніх інстанцій неповно з'ясували фактичні обставини справи,
що мають значення для правильного вирішення спору, не дали оцінки
всім доказам у справі.
Так, господарськими судами встановлено, що п. 3 розд. 2
Закону України "Про Державний бюджет України на 1998 рік"
( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
передбачено погашення заборгованості Міністерства
оборони України за отримані у 1997 р. продовольче, речове майно,
озброєння, військову техніку, енергоносії, а також за виконані
роботи та надані послуги для Міністерства оборони України шляхом
її заліку в рахунок заборгованості (недоїмки) по податках, зборах
(обов'язкових платежах) до Державного бюджету України станом на
1 січня 1998 р., за наслідками чого внести відповідні зміни до
показників доходів і видатків Державного бюджету України на
1997 рік.
ДПА України в листі від 23.01.1998 N 657/11/24-0216
( v657_225-98 ) (v657_225-98)
дозволила Міністерству оборони України зарахувати
суми податку на додану вартість, що є у складі вартості
реалізованих путівок, в рахунок поточного фінансування Збройних
сил України без перерахування їх в доход держави та наступним
проведенням з Головним управлінням Державного казначейства України
відповідного заліку по надходженнях та витратах Державного бюджету
України.
16.03.1998 між Головним управлінням Державного казначейства
України та Головним фінансовим управлінням Міністерства оборони
України були підписані протоколи N 1376 про взаємозалік на
10 798 259 грн. та N 1377 про взаємозалік на 6 203 793 грн., які
надійшли безпосередньо на рахунки військових санаторіїв
Міністерства оборони України за реалізовані санаторні путівки
стороннім організаціям і використані на потреби військових
санаторіїв Міністерства оборони України в липні - листопаді
1997 р.
Взаємозалік проводився таким чином:
1. Головне фінансове управління Міністерства оборони України
відображає в бухгалтерському обліку сум проведеного взаємозаліку
10 798 259 грн. як здану в доход державного бюджету і отриману з
державного бюджету на фінансування матеріально-технічного,
наукового забезпечення, будівництва житла та вирішенні інших
соціальних питань військовослужбовців Збройних Сил України.
2. Головне управління Державного казначейства України
відображає в бухгалтерському обліку суму проведеного взаємозаліку
10 798 259 грн. як надходження до державного бюджету від
Міністерства оборони України за розділом 12, з 8 та проведене
фінансування з державного бюджету Міністерства оборони України за
розділом 208, з 10, ст. 18, глава 187.
Пославшись на вищезазначені протоколи про взаємозалік в
обгрунтування висновків про правомірне коригування (зменшення)
податкових зобов'язань з податку на додану вартість в податкових
деклараціях за грудень 2000 р., січень 2001 р. господарські суди
не надали належної оцінки доводам відповідача про те, що:
по-перше, Декретом Кабінету Міністрів України "Про податок на
добавлену вартість" ( 14-92 ) (14-92)
(що діяв у спірний період) путівки
на санаторно-курортне лікування були звільнені від податку на
додану вартість (п. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України
"Про податок на добавлену вартість"), у зв'язку з чим позивачем
було безпідставно здійснило коригування ненарахованої та
несплаченої до бюджету суми податку на додану вартість; по-друге,
Законом України "Про Державний бюджет України на 1998 рік"
( 796/97-ВР ) (796/97-ВР)
було передбачено здійснення погашення заборгованості
Міністерства оборони України за отримане у 1997 р. продовольче,
речове майно, озброєння, військову техніку, енергоносії, а також
за виконані роботи та надані послуги для Міністерства оборони
України шляхом її заліку в рахунок заборгованості (недоїмки) по
податках, зборах (обов'язкових платежах) до Державного бюджету
України станом на 1 січня 1998 р., яка у позивача була відсутня;
по третє, будь-які посилання у протоколах взаємозаліків N 1376,
1377 від 14.03.1998 на відшкодування податку на додану вартість з
бюджету на користь військових санаторіїв за надані послуги
відсутні, а кошти згідно з вищезазначеними взаємозаліками в
повному обсязі зараховані на користь Міністерства оборони України,
в т.ч. Центрального військового клінічного санаторію "Хмільник".
Не надано господарським судом апеляційної інстанції і оцінки
доводам відповідача щодо порушення судом першої інстанції норм
ч. 4 ст. 7 Декрету Кабінету Міністрів України "Про податок на
добавлену вартість" ( 14-92 ) (14-92)
в частині віднесення сум податку на
додану вартість, що сплачені або підлягають сплаті постачальникам
за виконані роботи, надані послуги, за придбані матеріальні
ресурси, паливо на собівартість товарів (робіт, послуг), які
звільняються від податку на додану вартість.
Таким чином, задовольняючи позовні вимоги з підстав
правомірного коригування (зменшення) позивачем суми податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в податкових деклараціях
за грудень 2000 р., січень 2001 р., господарські суди не
встановили по яким саме операціям позивачем було надмірно
нараховано (сплачено) податок на додану вартість до бюджету.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи.
Допущені судом як першої, так і апеляційної інстанції
вищезазначені порушення ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою
для скасування прийнятих у справі судових рішень і направлення
справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції в
цій частині.
До такого висновку колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить з врахуванням меж повноважень касаційної
інстанції, встановлених ч. 2 ст. 111-5 та ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі
передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного
та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності із
вимогами закону вирішити спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3
ст. 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Хмільницької ОДПІ задовольнити.
Скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 08.12.2004, рішення господарського суду Хмельницької
області від 07.04.2004 у справі N 11/399-03 в частині визнання
недійсними розпоряджень Хмільницької ОДПІ від 21.03.2001 N 908 та
N 909, а справу в цій частині передати на новий розгляд до
господарського суду Хмельницької області.
В іншій частині постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 08.12.2004 у справі N 11/399-03 залишити
без змін.