ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.05.2005 Справа N 2-18/1962-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
М. Остапенка - головуючого, Є. Борденюк, В. Харченка
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Д.Т.М.
на постанову від 19.11.2004 року Севастопольського
апеляційного господарського суду
у справі N 2-18/1962-2004
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної
особи Д.Т.М.
до Комунального підприємства "Бюро дорожнього нагляду",
третя особа Виконавчий комітет Сімферопольської міської ради
про стягнення матеріальної шкоди в сумі 27 613,68 грн. та
моральної шкоди в сумі 5 000 грн.
В судове засідання з'явились представники сторін:
позивача - Д.Т.М.
відповідача - Донцова С.В. (дов. від 24.05.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача, положення представників сторін
та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
В С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним.
10.05.2000 між виконавчим комітетом Сімферопольської міської
Ради та ПП Д.Г.М. укладений договір оренди, згідно з умовами якого
відповідачу передана в оренду земельна ділянка загальною площею
20.25 кв. м., розташована за адресою: м. Сімферополь,
вул. Балаклавська (у районі житлового будинку N 57), план (схема)
якого є невід'ємною частиною договору. Відповідно до п. 2.1
договору строк дії його встановлений в один рік, починаючи з дня
його нотаріального посвідчення. Договір нотаріально посвідчений
10.05.2000.
Після закінчення строку дії договору оренди, сторонами договір
пролонгованим не був. А тому ПП Д.Г.М. звернулась до виконавчого
комітету Сімферопольської міської ради про спонукання продовжити
дію договору. Рішенням господарського суду АР Крим від 21.07.2003
у справі N 2-5/5823-2003 зобов'язано виконавчий комітет
Сімферопольської міської ради дооформити та передати документи
ПП Д.Т.М. про оренду земельної ділянки на розгляд сесії ради;
зобов'язано Сімферопольську міську раду розглянути заяву ПП Д.Г.М.
про укладання договору оренди земельної ділянки.
22.11.2002 виконавчий комітет Сімферопольської міської ради
прийняв рішення N 1980 "Про знесення торгівельних кіосків на
території Залізничного, Київського, Центрального районів", згідно
з яким Комунальному підприємству "Бюро дорожнього нагляду"
доручено здійснити демонтаж торгівельних кіосків, відповідно до
додатків 1, 2, 3.
Керуючись цим рішенням відповідач 29.12.2002 здійснив
демонтаж торгівельних кіосків, у тому числі і кіоск, який належить
ПП Д.Г.М.
Демонтовані кіоски вивезені відповідачем без повідомлення їх
місцезнаходження. Місцезнаходження власного кіоску позивачу стало
відоме лише 23.07.2003 - територія відповідача.
Відповідачем порушений Порядок обліку, зберігання, оцінки
конфіскованого та іншого майна, затверджений постановою Кабінету
Міністрів України від 25.08.1998 N 1340 ( 1340-98-п ) (1340-98-п)
, у зв'язку з
чим торгівельне обладнання та інвентар, які знаходилися у момент
демонтажу в кіоску, розкрадені, а кіоск став непридатним для
подальшої експлуатації.
За уточненими позовними вимогами позивач просить стягнути з
відповідача вартість торгівельного кіоску у розмірі 23 749 грн.,
відшкодувати затрати, пов'язані з підключенням електроенергії та
благоустроєм території, відшкодувати вартість майна та
господарського інвентарю у розмірі 1 423,68 грн., а також стягнути
моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.
Рішенням господарського суду АР Крим від 25.08.2004 (суддя
І. Осоченко) позовні вимоги задоволені в частині стягнення
матеріальної шкоди у розмірі 14729 грн., моральної шкоди у розмірі
5 000 грн. У решті позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що торгівельний кіоск, який
належить позивачу, не був віднесений за рішенням виконавчого
комітету до об'єктів, що підлягали демонтажу. А тому повідомлення
відповідача 28.12.2002 позивача про демонтаж її кіоску та
можливість добровільного вивозу кіоску, прийняте позивачем без
реагування.
За висновком судового експерта вартість відновлювальних робіт
кіоска складає 12 295 грн., що підлягають стягненню, а також
підлягає до стягнення вартість робіт з благоустрою, вартість робіт
з відновлення електропостачання та електрозаземлення. Підлягає до
стягнення моральна шкода у розмірі 5 000 грн.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.11.2004 колегія суддів: В. Плут, В. Сотула, Н. Горошко)
рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.
Постанова суду мотивована тим, що матеріалами справи не
підтверджується факт продовження строку дії договору оренди.
Приписом виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
N 106 від 09.08.2002 ПП Д.Г.М. була поставлена до відома про
необхідність надання у визначений строк правовстановлюючих
документів та попереджена про можливість демонтажу кіоску,
розташованого по вул. Балаклавській, 57. На підставі цього припису
прийняте рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської
ради від 22.11.2002 N 1980, а також складався список кіосків;
додатком N 3 до рішення підлягав демонтажу кіоск позивача.
Цим рішенням було доручено Управлінню міського господарства
оформити приймання та зберігання демонтованих кіосків.
Пунктом 2.9 "Договору підряду на демонтаж та відповідальне
зберігання торгівельних кіосків та павільйонів" КП "Бюро
дорожнього нагляду" зобов'язалося забезпечити прийняття за актами
та подальше відповідальне зберігання демонтованих об'єктів (без
обов'язку щодо зберігання майна, яке знаходиться в кіосках).
Висновок суду, викладений у рішенні зі справи щодо
необхідності відшкодувати позивачу витрати на відновлювальний
ремонт ремонтованого кіоску, не підтриманий судом апеляційної
інстанції з огляду на те, що замовником підрядних робіт на
відповідальне зберігання, ремонтовані кіоски не передані за актом,
на підставі якого була б можливість установити його стан на момент
демонтажу. Висновком експерта визначена лише різниця між первинною
вартістю кіоску та моментом його повернення, що не підтверджує
його пошкодження зберігачем.
За таких обставин, не підлягає до стягнення і матеріальна
шкода, оскільки відсутні протиправні дії відповідача та його вина.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається
на неправильне застосування судом при ухваленні оскаржуваної
постанови норм права та порушення процесуальних норм. Зокрема,
позивач наполягає на її праві про пролонгацію договору оренди
земельної ділянки, на якій розташований кіоск; пошкодження кіоску
зберігачем підтверджується станом цього кіоску у момент демонтажу,
зафіксованим фотозйомкою та станом кіоску на момент здійснення
експертизи.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає,
виходячи з такого.
Строк дії договору оренди земельної ділянки, укладений між
виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради та ПП Д.Г.М.,
на якій розташований кіоск, закінчився 10.05.2001. Відповідно до
типових правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення
підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду України
N 227 від 13.10.2000 кіоск є малою архітектурною спорудою, тобто
не є об'єктом нерухомого майна, власником яких відповідно до
ст. 120 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
належить право
користування земельною ділянкою на підставі договору оренди.
Припинення договору оренди земельної ділянки, на якій розташований
торговельний кіоск, позбавляє власника (володільця) кіоску
основаного на законі права користування земельною ділянкою.
Передані відповідачу на відповідальне зберігання кіоски, які
демонтовані за рішеннями виконавчого комітету Сімферопольської
міської ради, зберігалися останнім згідно з умовами укладеного
договору. Оскаржуваною постановою встановлений факт відсутності
доказів про товарний стан кіоску на момент його прийняття на
відповідальне зберігання.
А тому висновок суду, викладений оскаржуваною постановою, про
недоведеність неправомірності дій відповідача стосовно зберігання
майна, є таким, що базується на положеннях розділу V
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності -
фізичної особи Д.Т.М. залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 19.11.2004 року у справі N 2-18/1962-2004 залишити без зміни.