ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.05.2005 Справа N 23/203-04-7830
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційну скаргу СДПІ по роботі з великими
платниками податків в Одеській області
на постанову від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду
та на рішення від 11.11.2004
у справі N 23/203-04-7830 господарського суду Одеської
області
за позовом СДПІ по роботі з великими платниками податків в
Одеській області
до ТОВ "Цезар"
про визнання суми податкового зобов'язання у розмірі
624750 грн.
В С Т А Н О В И В:
СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській
області звернулась до господарського суду Одеської області з
позовом до ТОВ "Цезар" про визнання суми податкового зобов'язання
на підставі пп. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Податкове зобов'язання ТОВ "Цезар" з податку на прибуток у
сумі 624750 грн. (основна сума 416500 грн., штрафні санкції
208250 грн.), нараховане з використанням непрямих методів та
визначене у податковому повідомленні-рішенні СДПІ по роботі з
великими платниками податків у Одеській області від 21.09.2004
N 0002390820/0.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на
правомірність донарахування податку на прибуток на суму
416500 грн. та застосування штрафних санкцій по цьому податку на
суму 208250 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем вимог
пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
внаслідок не відображення суми податку
на прибуток за безоплатне отримання користування такою послугою у
податкових деклараціях з податку на прибуток ТОВ "Цезар" (ДСД) у
відповідних періодах із заниженням валового доходу на 1587232 грн.
безоплатного користування частками готельного комплексу, які
належать фізичним особам [...] (10/100 частин) та [...]
(10/100 частин).
При цьому позивач стверджує, що згідно довідки комплексної
перевірки ТОВ "Цезар" від 01.09.2004 N 42/26-31795692 відповідач
фактично не одержував права користування 20/100 частин готельного
комплексу, передача права користування 20/100 частин готельного
комплексу у якості внеску у спільну діяльність ТОВ "Цезар" (ДСД)
не здійснювалася. Тоді як 31.03.2002 власники готельного комплексу
ДП "ОМТП", якому належить 80/100 частин, [...], якому належить
10/100 частин, та [...], якому належить 10/100 частин по двом
актам приймання-передачі передали ТОВ "Цезар" (ДСД) майно
цілісного готельного комплексу в користування на загальну суму
27774797 грн., будь-які інші документи на підтвердження операцій з
одержання користування ДСД майна готельного комплексу, права
користування готельним комплексом або компенсації їх вартості
відсутні. Враховуючи, що в рамках ДСД проводилася діяльність
пов'язана з використанням та експлуатацією усього готельного
комплексу, 20/100 частин якого належить [...] та [...],
правокористування цією часткою готельного комплексу одержано ДСД
безоплатно, оскільки фізичні особи передали майно готельного
комплексу в користування, не будучи учасниками спільної
діяльності. Для розрахунку вартості послуг, безоплатно наданих
ДСД, податковим органом використано Методику розрахунку і порядок
використання плати за оренду державного майна, затверджену
постановою КМУ від 04.10.1995 N 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у
відзиві на позов, стверджуючи про неправомірність прийнятого СДПІ
по роботі з великими платниками податків у Одеській області
податкового повідомлення-рішення від 21.09.2004 N 0002390820/0,
посилаючись на неправомірність донарахування податку на прибуток
на суму 416500 грн. та застосування штрафних санкцій.
Рішенням від 11.11.2004 господарського суду Одеської області
в позові відмовлено.
Приймаючи рішення, суд виходив з того, що податковою службою
не доведено, що визначення вказаних податкових зобов'язань з
податку на прибуток із застосуванням непрямих методів ТОВ "Цезар"
було здійснено належним чином.
Постановою від 26.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
СДПІ по роботі з великими платниками податків в Одеській
області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати
рішення і постанову як невідповідні обставинам у справі та
законодавству і прийняти нове рішення про задоволення позову.
Ухвалою від 01.04.2005 Вищий господарський суд України
порушив касаційне провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача [...], пояснення представників
сторін, перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд
України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Одесі
проведена комплексна документальна перевірка з питання дотримання
вимог податкового законодавства при одержанні у користування
майна - готельного комплексу за Договором про спільну діяльність
N КД-2579 від 20.03.2002, укладеного між ДП "Одеський морський
торгівельний порт" та ТОВ "Цезар", за період з 20.03.2002 до
01.04.2004, за результатами якої складено акт N 35/26-395773725
від 16.09.2004.
В ході перевірки встановлено, що 20.03.2002 між ДП "Одеський
морський торгівельний порт" та ТОВ "Цезар" укладено договір
N КД-2579 про спільну діяльність, згідно з яким сторони здійснюють
спільну взаємовигідну діяльність, пов'язану з використанням та
експлуатацією готельного комплексу, збудованого на Новому Молу
Одеського морського торгового порту в м. Одесі по
вул. Приморська, 6. Відповідно до п. 3.1 цього Договору
керівництво спільною діяльністю та ведення спільних справ доручено
ТОВ "Цезар". Згідно з пп. 4.1.1 п. 4 Договору ДП "Одеський
морський торгівельний порт" здійснило внесок до спільної
діяльності та передало право користування 80/100 частинами
готельного комплексу, а ТОВ "Цезар" відповідно до пп. 4.2.1 п. 4
Договору здійснило внесок до спільної діяльності та передало право
користування 20/100 частинами готельного комплексу. На виконання
умов Договору 31.03.2002 власники готельного комплексу: ДП
"Одеський морський торгівельний порт" - власник 80/100 частин,
[...] - власник 10/100 частин та [...] - власник 10/100 частин,
передали ТОВ "Цезар" майно цілісного готельного комплексу в
користування, що підтверджено актом приймання-передачі на суму
13579797,1 грн. та актом приймання-передачі на суму 14195000 грн.
Згідно з довідкою комплексної перевірки ТОВ "Цезар" від
01.09.2004 N 42 податковою інспекцією зроблено висновок про те, що
ТОВ "Цезар" фактично не одержувало право користування 20/100
частинами готельного комплексу, в наслідок чого передача права
користування 20/100 частинами готельного комплексу в якості внеску
за вищезазначеним договором про спільну діяльність не
здійснювалась.
З урахуванням вказаних обставин СДПІ встановлено, що право
користування 20/100 частинами готельного комплексу, що належать в
рівних долях [...] та [...], одержано ТОВ "Цезар" безоплатно,
оскільки фізичні особи передали майно готельного комплексу в
користування, не будучи учасниками Договору про спільну
діяльність. В зв'язку з вказаним ТОВ "Цезар" у перевіряємий період
отримало доход у вигляді вартості безоплатно наданих послуг (прав
користування 20/100 частками готельного комплексу).
На підставі вказаних обставин податкова служба дійшла
висновку, що в результаті безоплатного користування частками
готельного комплексу, які належать фізичним особам [...] та [...],
та не відображення суми податку на прибуток за безоплатне
отримання користування такою послугою у податкових деклараціях з
податку на прибуток, ТОВ "Цезар" в порушення пп. 4.1.6 п. 4.1
ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
занизило валовий доход на суму 1587232 грн.
В зв'язку з тим, що під час проведення перевірки ТОВ "Цезар"
не підтвердило наведенні в деклараціях розрахунки наявними
документами обліку, а саме доказів фактичної передачі часток в
натурі головою ДПА в Одеській області прийнято рішення
N 3334/26-2010 від 13.09.2004 про застосування непрямих методів
для визначення сум податкових зобов'язань з податку на прибуток
при проведенні спільної діяльності на підставі зазначеного
Договору.
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими
платниками податків в Одеській області прийнято податкове
повідомлення-рішення від 21.09.2004 N 0002390820/0 про нарахування
з використанням непрямих методів податкового зобов'язання ТОВ
"Цезар" з податку на прибуток в сумі 416500 грн. та застосування
штрафних санкцій в сумі 208250 грн.
В зв'язку з відмовою платника податків узгодити податкове
зобов'язання, нараховане з використанням непрямих методів, СДПІ по
роботі з ВПП в Одеській області, у відповідності до пп. 19.3.6
п. 19.3 ст. 19 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
звернулась до господарського суду Одеської
області з позовом про визнання суми податкового зобов'язання,
визначеної в податковому повідомленні-рішенні N 0002390820/0 від
21.09.2004.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що
податковою службою застосовано непрямі методи при донарахуванні
податку на прибуток по спірній операції, розрахунки по якій
взагалі не відображені підприємством у податковому обліку при
визначенні податкових зобов'язань по податку на прибуток за
перевіряємий період в супереч вимог пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, в
якому зазначено, що застосування непрямого методу для визначення
податкових зобов'язань платників податків у випадках, не
передбачених цим пунктом, не дозволяється.
За таких обставин господарським судом зроблено висновок про
неправомірність визначення відповідачу податкових зобов'язань по
податку на прибуток за непрямими методами.
Крім того, визначення податковим органом вартості безоплатних
послуг, наданих фізичними особами [...] і [...], на підставі
Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду
державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів
України від 4.10.1995 р. N 768 ( 786-95-п ) (786-95-п)
судами визнано
неправомірними, оскільки ця методика і порядок розроблені з метою
створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння
плати за оренду цілісного майнового комплексу державного
підприємства, організацій, їх структурних підрозділів та окремого
індивідуально визначеного майна державного підприємства,
організації, закріпленого за військовими частинами, закладами,
установами та організаціями Збройних сил, інших військових
формувань рухомого та нерухомого військового майна, а також майна,
що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства,
створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
Висновки СДПІ про безоплатну передачу фізичними особами [...]
та [...] 20/100 часток майна готельного комплексу в користування
без участі у спільній діяльності, згідно з договором, також
визнані такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Судами встановлено факт внесення змін до статуту ТОВ "Цезар",
зареєстрованих Жовтневою районною адміністрацією м. Одеси
14.02.2002, право користування 20/100 частин готельного комплексу,
збудованого на Новому Молу Одеського морського торгового порту в
м. Одесі по вул. Приморська, 6, згідно з якими було передано в
якості внеску до статутного фонду засновниками ТОВ - [...] (50%)
та [...] (50%). В бухгалтерському обліку операція зі зміни внесків
до статутного фонду ТОВ "Цезар" відображена в оборотно-сальдовій
відомості за I квартал 2002 р.
Зазначене підтверджується також довідкою ДПА в Одеській
області N 42/26-31795692 від 01.09.2004 про результати
документальної перевірки дотримання вимог податкового
законодавства при одержанні внесків до статутного фонду ТОВ
"Цезар".
Касатор доводить, що відповідно до договору від 20.03.2002
N КД-2579, укладеного між ТОВ "Цезар" та ДП "Одеський морський
торгівельний порт" (надалі скорочено ДСД), документів
бухгалтерського обліку ДСД останній отримав право безплатного
користування часткою майна готельного комплексу, не відобразивши
доход у вигляді вартості безоплатних послуг, що стало підставою
для застосування непрямого методу за відсутністю документів про
розрахунки з цієї операції.
Неправомірність застосування непрямих методів до ТОВ "Цезар",
на думку касатора, визнано судами без встановлення судами усіх
обставин у справі, оскільки, посилаючись на угоду від 20.03.2002
N КД-2579, суди не надали правової оцінки правовідносинам сторін
по угоді, які відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 4.1, 4.2, 6.3, 6.5
договору здійснюють спільну діяльність, а податковий облік та
сплату податків і зборі з цієї діяльності здійснює ТОВ "Цезар".
Зміна власника часток визначених в угоді не відбулася, тому
передане в управління майно для здійснення спільної діяльності
відповідно пп. 4.2.5 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
до валового
доходу не включається.
Оподаткування спільної діяльності на території України без
створення юридичної особи визначено у п. 7.7 ст. 7 цього ж Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, зокрема, спільна діяльність без створення юридичної
особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що
передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення
спільної господарської мети. Облік результатів спільної діяльності
ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами
згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських
результатів такого платника податку. Виплата (нарахування) частини
прибутку, отриманого учасниками спільної діяльності,
оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10
цього Закону, особою, уповноваженою вести облік результатів
спільної діяльності до або під час такої виплати.
Касатор посилався на обставини, з яких передбачено Законом
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
застосування до ТОВ "Цезар" непрямого методу, а
посилання на відсутність державної реєстрації змін до статуту його
засновниками та сам факт передачі 20/100 частин готельного
комплексу рішенням господарського суду Одеської області у справі
N 17-6-35-20/03-6121 від 04.11.2002 про визнання недійсним
договору N КД-2579 від 20.03.2002, яким у задоволені позову
відмовлено, угоду визнано відповідною вимогам законодавства,
зокрема, ст. 430 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент укладання
угоди) судами по відповідних документах бухгалтерського і
податкового обліку не встановлено.
Виходячи з предмету спору, суттєвими у справі є обставини
визначення спірної операції у бухгалтерському обліку, а також
спільної діяльності по готельному комплексу відповідно до умов
угоди та вимог ст.ст. 432-433 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
щодо спільної
власності, покриття збитків з участю ДП "ОМТП" не встановлено.
Не були встановлені також обставини відсутності порушення
прав фізичних осіб, які з матеріалів справи повинні були передати
свої частки власності на спірний готельний комплекс і правові
наслідки передачі, як відносно ТОВ "Цезар", так і цих фізичних
осіб - виникнення або припинення цивільних прав на спірне майно,
та відповідні податкові зобов'язання, що повинні були виникнути в
учасників передачі згідно податкового законодавства.
Судова колегія вважає, що прийняті у справі рішення і
постанова підлягають скасуванню, а справа направленню на новий
розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з неповним
встановленням усіх суттєвих обставин у справі, які підлягають
встановленню: щодо факту передачі спірної готельного комплексу ТОВ
"Цезар" фізичними особами, виникнення чи припинення цивільних і
податкових зобов'язань в учасників передачі, на підставі
відповідних первісних документів бухгалтерського та податкового
обліку та дотримання захисту прав і інтересів учасників спільної
діяльності та інших осіб, інтересів яких стосується спір у цій
справі.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
26.01.2005 та рішення господарського суду Одеської області від
11.11.2004 у справі N 23/203-04-7830 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.