ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N 41/279а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача - Апонащенко С.С. дов. від. 23.07.03 р.
Брежнева А.С. дов. від. 18.03.05 р.
відповідача - Ліпатов А.В. дов. від. 25.04.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсплав"
на постанову від 16.11.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 41/279а господарського суду Донецької області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсплав"
до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі
міста Донецька
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донсплав" звернулось
з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень -
від 12.12.2003 року N 0001861540/0/23196,
N 0001871540/0/23182, N 0001881540/0/23187, N 0001891540/0/23188,
N 0001901540/0/23189, N 0001911540/0/23195, N 0001921540/0/23190,
N 0001931540/0/23191, N 0001941540/0/23192, N 0001951540/0/23193,
N 0001961540/0/23183, N 0001971540/0/23184, N 0001981540/0/23185,
N 0001991540/0/23186;
- від 14.01.2004 року N 0001861540/1/342-17-01-04,
N 0001871540/1/341-17-01-04, N 0001881540/1/340-17-01-04,
N 0001891540/1/339-17-01-04, N 0001901540/1/338-17-01-04,
N 0001911540/1/337-17-01-04, N 0001921540/1/336-17-01-04,
N 0001931540/1/335-17-01-04, N 0001941540/1/334-17-01-04,
N 0001951540/1/333-17-01-04, N 0001961540/1/332-17-01-04,
N 0001971540/1/331-17-01-04, N 0001981540/1/330-17-01-04,
N 0001991540/1/329-17-01-04;
- від 31.03.2004 року N 0001861540/0/3377,
N 0001871540/0/3375, N 0001881540/0/3374, N 0001891540/0/3376,
N 0001901540/0/3373, N 0001911540/0/3372, N 0001921540/0/3371,
N 0001931540/0/3370, N 0001941540/0/3369, N 0001951540/0/3368,
N 0001961540/0/3367, N 0001971540/0/3366, N 0001981540/0/3365,
N 0001991540/0/3364;
- від 28.05.2005 року N 0001861540/3, N 0001871540/3,
N 0001881540/3, N 0001891540/3, N 0001901540/3, N 0001911540/3,
N 0001921540/3, N 0001931540/3, N 0001941540/3, N 0001951540/3,
N 0001961540/3, N 0001971540/3, N 0001981540/3, N 0001991540/3;
якими до позивача застосовані штрафні санкції на загальну
суму 57372,24 грн. за затримку сплати узгодженого податкового
зобов'язання з податку на прибуток на підставі підпункту 17.1.7
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням господарського суду Донецької області від
14.10.2004 року у задоволені позову відмовлено. В рішенні суд
зазначив, що з огляду на положення підпункту 4.1.4 пункту 4.1
статті 4, пунктів 5.1, 5.3 статті 5, підпункту 17.1.7 пункту 17.1
статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
факт визначення платником податку у
податкових деклараціях з податку на додану вартість рішення
провести зарахування належної йому суми експортного відшкодування
в рахунок інших податків не прирівнюється до сплати податку.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою
відповідальністю "Донсплав" постановою від 16.11.2004 року
Донецького апеляційного господарського суду рішення господарського
суду Донецької області залишив без змін з тих же підстав.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донсплав" подало до
Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить
рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення,
яким задовольнити позовні вимоги, шляхом визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник зауважує на тому, що при вирішенні даної справи в
основу судових рішень помилково покладено загальний нормативний
акт - Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
без урахувань положень спеціального Закону з
відповідного конкретного податку. Таким Законом є Закон України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а саме: положення
пункту 8.7 статті 8, норми якого мали бути застосовані до спірних
правовідносин.
Крім того, на виконання Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
розроблено та спеціальним Наказом ДПА
України і Державного казначейства України затверджено "Порядок
відшкодування податку на додану вартість" ( z0263-97 ) (z0263-97)
.
Пунктом 2.4 цього Порядку встановлено, що при настанні терміну,
відшкодування ПДВ проводиться відповідно до добровільного рішення
платника податку, що відбито у податковій декларації, одночасно
може бути кілька напрямків відшкодування, у тому числі і шляхом
зарахування суми відшкодування в рахунок інших податків, зборів
(обов'язкових платежів), що надходять у Державний бюджет України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення присутніх в
судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у дані
справі є визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими
до позивача застосовані штрафні санкції на загальну суму
57372,24 грн., за затримку сплати узгодженого податкового
зобов'язання з податку на прибуток на підставі підпункту 17.1.7
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відмовляючи у задоволенні вказаних позовних вимог,
господарські суди першої та апеляційної інстанції виходили з того,
що наявність у позивача невідшкодованої суми податку на додану
вартість та зазначення напрямку відшкодування в рахунок платежів з
податку на прибуток ніяким чином відповідно до спеціального
законодавства, яке визначає поняття, порядок та механізм сплати
податкових зобов'язань не зменшує суму самостійно узгодженого
податкового зобов'язання з податку на прибуток та не свідчить про
його сплату.
При цьому, касаційна інстанція зазначає, що господарськими
судами до спірних правовідносин помилково не були застосовані
норми спеціального законодавства про податок на додану вартість.
Зокрема, відповідно до пункту 8.7 статті 8 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
за добровільним
рішенням платника податку сума експортного відшкодування може бути
повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього
податку або інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які
зараховуються до Державного бюджету України. Про таке рішення
платник податку зазначає у декларації.
Отже, вирішуючи даний господарський спір, господарські суди
повинні були з'ясувати, яким чином позивач виявив своє рішення
зарахувати суму експортного відшкодування в рахунок погашення
платежів з податку на прибуток; оцінивши відповідні податкові
декларації, повинен був встановити, чи відобразив він своє рішення
у порядку, передбаченому законом.
За тих обставин, враховуючи, що в основу судових рішень у
справі покладено загальний нормативний акт, а положення закону з
відповідного податку до правовідносин не застосовано, касаційна
інстанція вважає, що рішення та постанова у справі підлягають
скасуванню як прийнятті з неправильним застосуванням норм
матеріального права.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 N 11
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення", рішення є законним тоді,
коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази справа підлягає
направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 14.10.2004 року господарського суду Донецької
області та постанову від 16.11.2004 року Донецького апеляційного
господарського суду у справі N 41/279а господарського суду
Донецької області скасувати, справу направити на новий розгляд до
господарського суду Донецької області.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Донсплав" задовольнити частково.