ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N 22/142-04-4705
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 11.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Бур'янової С.С. (доповідач) - головуючого, Панової І.Ю.,
Ткаченко Н.Г.
розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду
України в Любашівському районі Одеської області
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 р.
у справі N 22/142-04-4705 господарського суду Одеської
області
за позовом ПП "Цукровик"
до Управління ПФУ в Любашівському районі Одеської області
про визнання недійсним рішення
За участю представників сторін
від позивача - Юдін О.Ю. дор. від 21.06.04 р. N б/н,
від відповідача - Нікулова І.В. дор. від 31.01.05 р. N 332/07
В С Т А Н О В И В:
У червні 2004 року Приватне підприємство "Цукровик"
звернулося до господарського суду з позовом до Управління
Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області
про визнання недійсним рішення N 56 від 09.06.2004 року про
застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або
страхувальником сум, своєчасно не обчислених та не сплачених
страхових внесків, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що ПП "Цукровик"
є платником єдиного податку та не є платником збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, а тому відповідач, встановивши, що
ПП "Цукровик" повинно сплачувати страхові внески у розмірі 32% та
4% від суми витрат на оплату праці найманих працівників, перевищив
свої повноваження та порушив ч. 1 ст. 18 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (1058-15)
, де
зазначено, що розмір страхових внесків встановлюється Верховною
Радою України. В подальшому позивач уточнив свої позовні вимоги та
просив суд визнати недійсним рішення N 56 від 09.06.2004 року про
застосування фінансових санкцій за донарахування органом ПФУ або
страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених
страхових внесків, визнати недійсною вимогу Управління ПФУ N Ю-194
від 10.06.2004 року про сплату 30058,00 грн. недоїмки зі страхових
внесків, фінансових санкцій та пені на загальнообов'язкове
державне пенсійне страхування, а також визнати недійсним рішення
ПФУ N 2203/03 від 22.06.2004 року про залишення вимоги про сплату
недоїмки без змін.
Рішенням господарського суду Одеської області від
13.07.2004 р. (суддя Торчинська Л.О.) задоволено позов
ПП "Цукровик" в повному обсязі.
Суд мотивував обґрунтованість визнання недійсними рішень про
застосування фінансових санкцій тим, що позивач є платником
єдиного податку та не повинен сплачувати страхові внески на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 р. - рішення господарського суду Одеської області від
13.07.2004 року по справі N 22/142-04-4705 змінено, виклавши
п.п. 2, 3, 4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
Визнати недійсним винесене Управлінням Пенсійного фонду
України в Любашівському районі Одеської області рішення про
застосування фінансових санкцій за донарахування органом
Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не
обчислених та несплачених страхових внесків N 56 від
09.06.2004 року.
Визнати недійсною вимогу Управління Пенсійного фонду України
в Любашівському районі Одеської області про сплату боргу N Ю-194
від 10.06.2004 року.
Визнати недійсним рішення Управління Пенсійного фонду України
в Любашівському районі Одеської області N 2203/03 від
22.06.2004 року про залишення вимоги про сплату недоїмки без змін,
а заяви без задоволення.
Суд як першої так і апеляційної інстанції, приймаючи
оскаржувані судові рішення виходили з того, що доказів, які б
підтверджували, що ПП "Цукровик" було дійсно зареєстроване в
якості платника страхових внесків, відповідач до суду не надав.
Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду,
відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. та рішення
господарського суду Одеської області від 13.07.2004 року скасувати
і прийняти нове рішення яким в позові відмовити, посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме
положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування" від 19.12.2003 року N 21-1 ( z0064-04 ) (z0064-04)
та Указу
Президента України "Про спрощену систему оподаткування та
звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.1998 р.
N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач заперечує проти
доводів викладених в ній, вважає їх безпідставними в такими, що
суперечать фактичним обставинам справи та нормам діючого
законодавства, і тому просить постанову Одеського апеляційного
господарського суду від 21.12.2004 року залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами
норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
02.06.2004 року відповідачем була здійснена перевірка
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та своєчасності
сплати зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування ПП "Цукровик". За результатами цієї перевірки був
складений акт N 18 від 02.06.2004 року, в якому зазначалось, що
ПП "Цукровик" з 01.01.2004 року повинно було сплачувати страхові
внески в розмірі 32% та 4% від суми на оплату праці найманих
працівників.
На підставі зазначеного акту, відповідач прийняв рішення N 56
від 09.06.2004 року про застосування до позивача фінансових
санкцій за донарахування органом ПФУ сум своєчасно не обчислених
та не сплачених страхових внесків, яким на ПП "Цукровик" було
покладено обов'язок сплатити 4182,00 грн. штрафних санкцій, а
також надіслано вимогу N Ю-194 від 10.06.2004 року про сплату
недоїмки зі страхових внесків на суму 30058,00 грн. Рішенням
N 2203/03 від 22.06.2004 року відповідач залишив вимогу про сплату
недоїмки без змін, а заяву позивача N 10 від 21.06.2004 року про
узгодження вимоги без задоволення.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з
того, що відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 р.,
N 727/98 ( 727/98 ) (727/98)
"Про спрощену систему оподаткування обліку та
звітності суб'єктів малого підприємництва" суб'єкти малого
підприємництва звільняються від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування.
Крім того, як суд першої так і суд апеляційної інстанції
посилаються на те, що доказів, які б підтверджували, що
ПП "Цукровик" було дійсно зареєстроване в якості платника
страхових внесків, відповідач до суду не надав.
Судова колегія враховуючи норми діючого законодавства та
фактичні обставини справи, які були встановлені господарськими
судами попередніх інстанцій, не може погодитись з наведеними
висновками.
В статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого
підприємництва" ( 727/98 ) (727/98)
встановлено пільги, зокрема, звільнення
від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок
збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від
здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним
податком. Втім, згідно із статтею 1 Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
,
платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є
суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему
оподаткування.
Окрім того, колегія суддів відмічає, що обов'язок сплати
зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як
суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему
оподаткування.
З 01.01.04 набрав чинності Закон України "Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003
N 1058-IV ( 1058-15 ) (1058-15)
, ст. 15 якого визначено, що платниками
внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14
цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб
оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований
сільськогосподарський податок).
Тому, є юридично неспроможним висновок місцевого
господарського суду про те, що Указ Президента України ( 727/98 ) (727/98)
має пріоритетне значення стосовно Закону України "Про збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування" ( 400/97-ВР ) (400/97-ВР)
, оскільки
він суперечить конституційному принципу верховенства права.
За таких обставин, судова колегія вважає, що господарські
суди не вірно застосували зазначені норми чинного законодавства.
Водночас не заслуговують на увагу посилання заявника скарги
на те, що до приведення до відповідності з вимогами пенсійного
законодавства - суб'єкт господарювання, який обрав спрощену
систему оподаткування звільняється від сплати збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування.
Відповідно зі ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи постанові господарського суду, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку, що постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2004 р. та
рішення господарського суду Одеської області від 13.07.2004 року у
справі N 22/142-04-4705 необхідно скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
повно та всебічно розглянути обставини, зазначені в цій постанові,
дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір
відповідно до діючого законодавства.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5 , 111-7, 111-11
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Любашівському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2004 р. та рішення господарського суду Одеської області від
13.07.2004 року скасувати.
Справу передати до господарського суду Одеської області на
новий розгляд.