ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N 07/1017а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
за участю представників: [...]
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Черкаси
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
30.06.2004 року
у справі N 07/1017а господарського суду Черкаської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Продтовари"
до Державної податкової інспекції у місті Черкаси
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від
30.09.2002 року NN 0001072620/0, 0001082620/0
В С Т А Н О В И В:
В березні 2003 року Відкрите акціонерне товариство
"Продтовари" звернулося до господарського суду Черкаської області
з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від
30.09.2002 року N 0001072620/0, яким позивачу відповідно до
пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
, визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в розмірі 1 023 339,50 грн. (в тому числі:
основний платіж у сумі 998 380,00 грн., штрафні (фінансові)
санкції у сумі 24 959,50 грн.), та від 30.09.2002 року
N 0001082620/0, яким позивачу відповідно до підпункту 17.1.3
пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами", визначено суму податкового зобов'язання з
податку на прибуток в розмірі 978 351,00 грн. (у тому числі:
основний платіж у сумі 889 410,00 грн., штрафні (фінансові)
санкції у сумі 88 941,00 грн.).
Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі
акта додаткової документальної перевірки від 20.09.2002 року
N 338/26-2-008 Відкритого акціонерного товариства "Продтовари" за
період з 01.10.2001 року по 01.04.2002 року, в якому зазначено, що
позивач не сплатив за 1 квартал 2002 року податок на прибуток у
сумі 889 410 грн. та не включив до податкового зобов'язання у
лютому 2002 року суму податку на додану вартість у розмірі
998 380 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача,
зроблені в акті перевірки, не відповідають дійсності; не
відповідає дійсності висновок відповідача про те, що Відкрите
акціонерне товариство "Продтовари" мало на меті продати товар за
ціною нижчою за ціну придбання; продаж товару за ціною нижчою ціни
придбання був вимушеним; не доведеним є твердження відповідача про
продаж товарів за цінами нижче звичайних; відповідач неправомірно
відносить операції розрахунку за одержаний товар шляхом передачі
векселя до бартерної.
Рішенням господарського суду Черкаської області від
21.04.2004 року (суддя [...]), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2004 року
(судді: [...]), позов задоволено повністю. Визнано повністю
недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової
інспекції у м. Черкаси від 30.09.2002 року NN 0001072620/0,
0001082620/0. Стягнуто з Державної податкової інспекції у
м. Черкаси на користь Відкритого акціонерного товариства
"Продтовари" 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита,
118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу і 2 182,08 грн. витрат на проведення судової експертизи.
Мотивуючи судові рішення господарські суди з посиланням на
пункт 1.20 статті 1, підпункт 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону
України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
,
пункт 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Закон України "Про цінні папери і фондову біржу"
( 1201-12 ) (1201-12)
, Закон України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, Указ Президента України "Про деякі заходи з
дерегулювання підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
, зазначили,
що висновки, зроблені Державною податковою інспекцією у м. Черкаси
і викладені в акті перевірки дотримання Відкритим акціонерним
товариством "Продтовари" податкового законодавства, не
відповідають чинному законодавству, а оспорювані податкові
повідомлення-рішення, які були прийняті на підставі вказаного вище
акту перевірки, є неправомірними. Крім того, суд прийшов до
висновку, що Державна податкова інспекції у м. Черкаси не мала
права визначати розмір доходу позивача і розмір його податкового
зобов'язання з податку на додану вартість із застосуванням
звичайних цін.
Не погоджуючись з постановою, Державна податкова інспекція у
м. Черкаси звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного
господарського суду від 30 червня 2004 року, в якій просить
скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне
застосування судами норм матеріального права, а саме: пункту 1.20
статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, Закону України "Про обіг векселів в Україні"
( 2374-14 ) (2374-14)
, пункту 1.18 статті 1 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, статті 13 Указу
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" ( 817/98 ) (817/98)
. Зокрема, заявник зазначає,
що суд посилається на пункт 1.20 статті 1 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" у редакції, яка не була чинною
на момент виникнення спірних правовідносин; крім того, оскільки
позивач проводив розрахунки векселями, то операція є бартерною.
Позивач надав відзив та доповнення до відзиву на касаційну
скаргу, в яких просить залишити рішення та постанову суду без
змін, а касаційну скаргу без задоволення , посилаючись, зокрема,
на те, що розрахунок векселем за отриманий товар не є бартерною
операцією.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників
сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з
таких підстав.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної
інстанцій, спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на
підставі акта додаткової документальної перевірки Відкритого
акціонерного товариства "Продтовари" за період з 01.10.2001 року
по 01.04.2002 року, якою, виявлені наступні порушення:
- підпункту 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке виразилось
в реалізації позивачем в лютому 2002 року товарів по цінах нижчих
від звичайних на суму 4991,9 тис. грн., а саме: позивач у період з
01.02.2002 року по 14.02.2002 року придбав у Приватного
підприємства "Інтерком-Лідер" продукти харчування, без фактичної
оплати їх вартості шляхом передачі Приватному підприємству
"Інтерком-Лідер" за придбаний товар власно емітований простий
вексель N 83354013078345 номінальною вартістю 18030133,32 грн.
Протягом періоду з 11.02.2002 року по 26.02.2002 року позивач
продав Приватному підприємству "Альфа-Юніон" придбаний у
Приватного підприємства "Інтерком-Лідер" товар, за ціною
12039818,30 грн. нижчою від ціни придбання. При цьому, оплата
проданих товарів покупцем, також, не проводилась (Приватне
підприємство "Альфа-Юніон" за придбаний товар передало позивачу
шляхом індосаменту три прості векселі загальною номінальною
вартістю 13000000 грн.). 26.02.2002 року позивач викупив у
Товариства з обмеженою відповідальністю "ВК-Брок" емітований ним
вексель, про який йшлось вище, шляхом передачі трьох простих
векселів, які позивач отримав від Приватного підприємства
"Альфа-Юніон";
- пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке виразилось в тому, що
позивач не зменшив валові витрати за 1 квартал 2002 року на суму
коригувань ВАТ Птахофабрика "Перше травня" у розмірі
4087,5 тис. грн., а саме позивач протягом 2001 року здійснював
попередню оплату на розрахунковий рахунок ВАТ Птахофабрика "Перше
травня" за курку тушковану. Дані аванси позивач включав до складу
валових витрат у відповідних періодах згідно книг обліку придбання
товарів (робіт послуг) та декларацій про прибуток підприємств.
Відповідно до угоди ВАТ Птахофабрика "Перше травня" погашає
кредитну заборгованість позивача перед установою банку, та
проводить коригування кількісних і вартісних показників по
податкових накладних перелічених в акті перевірки (т. 2,
а.с. 40, 41), таким чином за 1 квартал 2002 року валові витрати
позивача підлягають зменшенню на суму 4087502,71 грн. без
урахування податку на додану вартість. Позивач у лютому 2002 року
зменшив податковий кредит на суму 817500,54 грн. хоча данні
розрахунки ним отримані 05.03.2002 року;
- пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке виразилось в наступному: позивач
реалізував Приватному підприємству "Альфа-Юніон" товар по цінах
нижчих за звичайні, згідно податкових накладних перелічених в акті
перевірки (т. 2, а.с. 36), таким чином позивач не включив до
податкового зобов'язання у лютому 2002 року суму податку на додану
вартість у розмірі 998380 грн. (4991,9 тис. грн. х 20%).
З урахуванням збільшеного валового доходу та зменшення
валових витрат зі 1 квартал 2002 року встановлених вказаним актом
та з урахуванням акта перевірки від 14.05.2002 року N 1579/23-108
сума оподаткованого прибутку складає 9097,9 тис. грн. та з
урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування за 4 квартал
2001 року в сумі 6133,2 тис. грн., яке підтверджено актом
N 1579/23-108 сума оподаткованого прибутку за 1 квартал 2002 року
становить 2964,7 тис. грн. (9097,9 тис. грн. - 6133, 2 тис. грн.).
Отже позивач не сплатив за 1 квартал 2002 року податку на прибуток
в сумі 889410,0 грн. (2964,7 тис. грн. х 30%).
Враховуючи зазначене та посилаючись на виявлені порушення в
ході додаткової перевірки відповідач донарахував позивачу:
- податок на додану вартість в сумі 998380 грн.;
- податок на прибуток в сумі 889410,0 грн.;
- зменшив від'ємне значення об'єкта оподаткування по податку
на прибуток за 1 квартал 2002 року на суму 6133,2 тис. грн.
Приймаючи рішення та задовольняючи позов, господарські суди
зазначивши, що при формуванні податкових зобов'язань позивач
включив до складу валового доходу за перший квартал 2002 року та
податку на додану вартість за лютий 2002 року суму отриману від
операції з продажу товарів ПП "Альфа-Юніон", виходячи з фактично
застосованих при цьому договірних цін на ці товари, а висновок
відповідача про те, що здійснена позивачем операція з продажу
зазначених товарів є бартерною через те, що покупець розрахувався
за товар векселями, емітентом яких він не був, тому у цих
відносинах векселі виступили як товар не відповідає фактичним
обставинам справи і чинному законодавству, дійшли висновку, що у
вище зазначених правовідносинах прості векселі виступали не як
товар, а як розрахункові документи, передача яких шляхом
індосаменту не впливає на валові доходи і витрати та на податкові
зобов'язання і податковий кредит з податку на додану вартість як у
позивача так і його контрагентів.
Однак при розгляді справи, судами не надано оцінки посиланням
позивача на те, що ним було продано товар за ціною нижчою ціни
придбання; не з'ясовано, який саме товар було продано, чи мав
даний товар обмежені строки реалізації та специфічні умови
зберігання; не надано оцінки посиланням позивача на причини з яких
продаж товару було здійснено за ціною нижче ціни придбання.
Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідач
посилався на те, що контрагент позивача - Приватне підприємство
"Альфа-Юніон" за юридичною адресою не знаходиться, фактична адреса
невідома, зустрічна перевірка не проведена, засновник даного
підприємства (він же директор) за даними АБ м. Києва та Київської
області не значиться.
Таким чином судами не з'ясовано, яка особа діяла у
господарських операціях з Приватним підприємством "Альфа-Юніон"
від імені останнього та чи мала вона законні повноваження на
здійснення цих операцій та підписання документів податкової
звітності.
Крім цього, відповідач також наголошував на тому, що
товарно-матеріальні цінності були придбані без фактичної оплати їх
вартості, оплата проданих товарів не проводилась.
Згідно пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
товари - матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску
(емісії) та погашення.
Відповідно до пункту 1.19 статті 1 зазначеного Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
бартер (товарний обмін) - господарська операція, яка
передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у
будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Відповідно до абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закон України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, відповідно до якого
векселі отримані, але не оплачені платником податку, або видані,
але не оплачені платником податку, не змінюють сум податкових
зобов'язань або податкового кредиту такого платника податку,
незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Однак, судами не встановлено чи оплачені вище зазначені
векселі, а якщо оплачені то в якому періоді.
Отже, при розгляді даного спору по суті судам насамперед
необхідно встановити об'єкт та базу оподаткування позивача в
спірному періоді з врахуванням вище зазначених норм Законів.
Таким чином, при розгляді справи та прийнятті судових рішень
вказані обставини судами не враховані та не досліджені, хоча вони
мають суттєве значення для правильного вирішення даного спору по
суті, а тому висновки господарських судів першої та апеляційної
інстанцій було зроблено без всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
як це вимагається статтею 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного суду
України, від 29.12.1976 N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
"Про судове рішення",
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини
справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що спір був
розглянутий судами не в повному обсязі, що є порушенням принципу
всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі
обставин справи в їх сукупності та призвело до прийняття
незаконного та необґрунтованого рішення та постанови.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду
справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова
у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий
розгляд до господарського суду Черкаської області.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти
до уваги викладене, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Черкаської області від
21.04.2004 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 30.06.2004 року у справі N 07/1017а
господарського суду Черкаської області скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Черкаської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Черкаси задовольнити частково.