ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N А-04/99-04
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 25.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача - Подвезько А.В. дов. від 17.05.05 р.
Костенко В.В. дов. від 17.05.05 р.
відповідачів - не з'явився, про час і місце слухання справи
повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції
на постанову від 15.10.2004 року Харківського апеляційного
господарського суду
у справі N А-04/99-04 господарського суду Харківської
області
за позовом Приватної фірми "Експериментальне господарство
"Агропідйом"
до Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
03.03.2004 року N 0000162320/0 та N 0000162320/1 від
02.04.2004 року
В С Т А Н О В И В:
Приватна фірма "Експериментальне господарство "Агропідйом"
звернулась до господарського суду Харківської області з позовом та
уточненням до нього про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення від 03.03.2004 року N 0000162320/0 та
N 0000162320/1 від 02.04.2004 року, прийнятого ні підставі акта
N 63/23-31529812 від 01.03.2004 року про результати планової
документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства за період з 01.12.2002 року по 30.09.2003 року.
В зазначеному акті встановлено, що розбіжності між даними
платника податку на додану вартість та даними перевірки в сумі
115643 грн., виникла за рахунок того, що підприємством до складу
податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість
в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Рішенням господарського суду Харківської області від
2.06.2004 року позовні вимоги задоволено частково, шляхом визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.04.2004 року
N 0000162320/1 та N 0000162320/0 від 03.03.2004 року в частині
донарахування податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 97408 грн. та санкцій в сумі 48704,5 грн.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що відповідач провівши
донарахування ПДВ за червень 2003 року, не врахував сум, на які
підприємство повинно було зменшити податкове зобов'язання за
червень 2003 року, а саме 333333 грн., тобто відповідач не
врахував всіх фактичних обставин господарської діяльності
позивача. Донарахування за березень 2003 року в сумі 550 грн. та
за квітень 2003 року в сумі 17677 грн. здійснені відповідачем
правомірно та позивачем не спростовані.
Суд також зазначив, що податкове повідомлення-рішення
N 0000162320/1 від 02.04.2004 року було прийнято та направлено
позивачу без скасування податкового повідомлення-рішення
N 0000162320/0, тобто на думку суду податок двічі нарахований на
один об'єкт оподаткування, що є підставою для визнання податкового
повідомлення-рішення N 0000162320/1 від 02.04.2004 року недійсним
в цілому.
За апеляційною скаргою Вовчанської міжрайонної державної
податкової інспекції Харківський апеляційний господарський суд
постановою від 15.10.2004 року рішення господарського суду
Харківської області залишив без змін.
Вовчанська МДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного
господарського суду, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове
рішення, яким повністю відмовити у задоволені позовних вимог,
посилаючись на порушення судом норм матеріального права, а саме:
підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, підпункту 4.2.2 пункту 4.2
статті 4 і пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин
справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів спір у даній справі
стосується донарахування позивачу за результатами перевірки за
період з 01.12.2002 року по 30.09.2003 року податкового
зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 97408 грн. та
застосування штрафних санкцій в сумі 48704,5 грн.
Розглядаючи спір суди встановили, що у позивача проводилась
перевірка вимог податкового законодавства за період з
01.08.2001 року по 01.12.02 року, за результатами якої виявлене
від'ємне значення податкового зобов'язання з податку на додану
вартість в сумі 118327 грн., в той час як за даними підприємства
податкове зобов'язання з цього податку складало 22998 грн.
Також у позивача була проведена перевірка правомірності
відшкодування податку на додану вартість за серпень 2003 року, за
результатами якої було виявлено, що позивач має право зменшити
податкове зобов'язання на 333333 грн. Зазначене коригування
позивач відобразив у складі податкового кредиту в декларації за
серпень 2003 року. В акті зазначено, що це не вплинуло на
оподаткування, оскільки чисте зобов'язання продавця може
зменшуватись шляхом зменшення податкового зобов'язання або
зменшення податкового кредиту.
За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку, що
відповідач здійснюючи перевірку позивача за період з 01.12.02 року
по 30.09.03 року, неповно та не об'єктивно виклав факти, які
стосуються попередніх перевірок, а саме не відобразив факт
наявності бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за
11 місяців 2002 року, які ним були виявлені самостійно але не
відображені за серпень 2003 року.
Відповідно підпункту 4.2.2 "б" пункту 4.2 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та держаними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму
податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо дані
документальних перевірок результатів діяльності платників податків
свідчать про завищення або заниження суми його податкових
зобов'язань, заявлених в податкових деклараціях.
Матеріали справи також свідчать про те, що господарські суди
першої та апеляційної інстанцій в порядку статей 43, 101
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали
юридичну оцінку обставинам, викладеним в акті перевірки, на
підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, та
дійшли обґрунтованого висновку, про невідповідність зазначених
податкових повідомлень-рішень нормам чинного законодавства, а тому
правомірно визнав їх недійсними.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та постанови
не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Харківської області від
2.06.2004 року та постанову від 15.10.2004року Харківського
апеляційного господарського суду N А-04/99-04 господарського суду
Харківської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Вовчанської міжрайонної державної податкової інспекції - без
задоволення.