ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.05.2005 Справа N 9/62б
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
[...]
розглянувши касаційні скарги
АБ "Банк регіонального розвитку"
ВАТ "Нафтогазмаш" в особі керуючого санацією [...]
на постанову господарського суду Чернігівської області від
16.12.2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2005 р.
у справі N 9/62б господарського суду Чернігівської області
за заявою ВАТ "Нафтогазмаш"
про банкрутство
розпорядник майна ліквідатор [...]
в судовому засіданні взяли участь представники: [...]
В С Т А Н О В И В:
Провадження у справі про банкрутство порушено за заявою
керівника боржника відповідно до статті 53 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
з метою проведення санації.
Оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство
ВАТ Завод нафтового та газового машинобудування" /надалі - ВАТ
"Нафтогазмаш"/ було опубліковано в газеті "Голос України" від
17.02.2004 р.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
15.04.2004 р. затверджено реєстр кредиторів.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
24.05.2004 р. затверджено уточнений реєстр вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Чернігівської області від
08.06.2004 р. затверджено план санації боржника, відповідно до
якого здійснення санаційних заходів передбачено до 19.05.2005 р.
Постановою господарського суду Чернігівської області від
16.12.2004 р. припинено процедуру санації та визнано банкрутом ВАТ
"Нафтогазмаш", відкрито ліквідаційну процедуру з наслідками,
передбаченими статтею 23 Закону України "Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"
( 2343-12 ) (2343-12)
, ліквідатором банкрута призначено [...].
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2005 р. постанову господарського суду Чернігівської області
від 16.12.2004 р. у справі N 9/62б залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що розрахунки з кредиторами не
проведено у строки, передбачені планом санації.
Не погоджуючись з вищезазначеними постановою суду першої
інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, АБ "Банк
регіонального розвитку" та боржник ВАТ "Нафтогазмаш" звернулись до
Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких
просять постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2005 р. та постанову господарського суду Чернігівської
області у справі N 9/62б скасувати, прийняти нове рішення, яким
затвердити зміни до плану санації ВАТ "Нафтогазмаш".
При цьому скаржник посилається на порушення судами статей 16,
17, 21, 24, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи,
заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та
повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку,
що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних
підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами обох
інстанцій, план санації, який затверджений ухвалою суду від
08.06.2004 р., передбачав відновлення платоспроможності боржника
до закінчення санації - 19.07.2005 р. шляхом продажу надлишкового
майна боржника, збільшення випуску нафтогазового обладнання за
рахунок залучення інвестицій і одержання попередньої оплати.
Відповідно до частини 7 статті 17 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом" ( 2343-12 ) (2343-12)
/надалі - Закон/, у разі дострокового
припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди
або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує
виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до
призначення в установленому порядку керівника (органів управління)
боржника.
Відповідно до частини 1 статті 21 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, за
п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності
підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією
зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт і
повідомити членів комітету кредиторів про час і місце проведення
засідання комітету кредиторів.
Відповідно до частини 3 статті 21 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
одночасно із звітом керуючий санацією вносить до комітету
кредиторів одну з пропозицій:
- про прийняття рішення про дострокове припинення процедури
санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;
- про прийняття рішення щодо припинення процедури санації і
укладення мирової угоди;
- про звернення до господарського суду з клопотанням про
продовження процедури санації;
- про звернення до господарського суду з клопотанням про
визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що Закон
( 2343-12 ) (2343-12)
передбачає два випадки дострокового припинення
процедури санації: у зв'язку з укладенням мирової угоди або
погашенням вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, суд достроково припинив
процедуру санації у зв'язку з неповним проведенням розрахунків з
кредиторами в строки, передбачені планом санації, тобто з підстав,
які не передбачені Законом ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Припинивши процедуру санації 16.12.2004 р. - тобто за
7 місяців до встановленого планом санації строку її здійснення,
суд не врахував, що термін погашення боргу вимог першої та другої
черги передбачено у плані санації на протязі четвертого кварталу
поточного року, тобто до 31.12.2004 р.
Судами обох інстанцій не враховано, що термін, встановлений
планом санації для відновлення платоспроможності боржника, а також
термін розрахунків по заробітній платі - IV квартал, не
закінчився.
Відповідно до статті 16 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, учасниками зборів
кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких
включені до реєстру вимог кредиторів. У зборах можуть брати участь
представник працівників боржника та арбітражний керуючий з правом
дорадчого голосу.
Судом першої інстанції взято до уваги протокол загальних
зборів працівників підприємства-боржника від 06.12.2004 р., при
цьому не враховано, що відповідно до статті 16 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
,
представник працівників боржника має у комітеті кредиторів право
дорадчого голосу.
Суди обох інстанцій взяли до уваги протокол засідання
комітету кредиторів від 10.12.2004 р., але не встановили
правильність скликання та проведення даного засідання, не надали
належної правової оцінки вказаному засіданню, в тому числі тому,
що в порушення вимог статті 21 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
звіт керуючого
санацією на ньому не заслуховувався.
Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки поясненням
представника працівників боржника - кредиторів по заробітній
платі, [...] (т.7 а.с.129-130) щодо голосування та підписання ним
протоколу засідання комітету кредиторів від 10.12.2004 р. під
тиском, не з'ясував обставин тиску на представника профспілкового
комітету [...].
Судами обох інстанцій взагалі не надано оцінки протоколу
засідання комітету кредиторів від 15.12.2004 р. (т.7 а.с.12) щодо
внесення змін до плану санації, не розглянуто зазначені
пропозиції, не обґрунтовано їх відхилення.
Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що
зміни до плану санації не відповідають вимогам законодавства, але
не встановив, яким саме вимогам законодавства не відповідають
вказані зміни.
З боку прокурора Чернігівської області проігнорована заява
представника профспілкового комітету [...] щодо тиску на нього з
боку райдержадміністрації. Посилаючись у своїх запереченнях від
23.03.2005 р. (т.7 а.с.167-168) на існування двох протоколів
засідань комітету кредиторів, прокурор не надав правової оцінки
факту тиску на представника профспілкового комітету.
В матеріалах справи міститься клопотання першого заступника
прокурора Чернігівської області про вступ у справу (т.7 а.с.34).
Проте, всупереч вимогам статті 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
вказаному клопотанні не зазначено в чиїх інтересах вступає у
справу прокурор, в особі якого державного органу та в чому
вбачається порушення інтересів держави.
Відповідно до частини 11 статті 21 Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, якщо
розрахунки з кредиторами не проведено у строки, передбачені планом
санації, господарський суд у разі відсутності клопотання комітету
кредиторів про продовження термінів, передбачених планом санації,
і внесення відповідних змін до плану санації визнає боржника
банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.
В даному випадку суд першої інстанції не врахував, що строки,
встановлені планом санації ще не закінчились, законні підстави для
дострокового припинення процедури санації відсутні.
Судом не враховано, що процедура ліквідації відбувається лише
в разі неможливості відновлення платоспроможності суб'єкта
господарювання.
При прийнятті судом рішення про перехід на процедуру
ліквідації не було досліджено фінансовий стан підприємства,
висновок про те, що в результаті переходу до ліквідації боржника
буде проведено розрахунок з усіма кредиторами нічим не
обґрунтовано, оцінка наявного у боржника майна не проводилась,
відтак висновок щодо можливості задоволення вимог кредиторів
виключно за рахунок продажу майна боржника не обґрунтований.
Прийняття судом першої інстанції необґрунтованого та
незаконного рішення про перехід до процедури ліквідації боржника
спричинило затягування судової процедури та унеможливило
проведення розрахунків з кредиторами.
Судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові доводи
Банку та боржника щодо незаконності постанови суду першої
інстанції не спростовані, мотиви, по яких апеляційна інстанція
відхилила доводи скаржників не зазначено.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський
суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується
на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що прийняті судами
постанови не ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді всіх обставин справи, не відповідають вимогам Постанови
Пленуму Верховного Суду України N 11 ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від
29.12.76 р. "Про судове рішення" із змінами, внесеними Постановами
Пленуму від 24.04.81 р. N 4, від 25.12.92 р. N 13 ( v0013700-92 ) (v0013700-92)
.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Вищий господарський суд України, переглядаючи в порядку
касації постанови місцевого та апеляційного судів не наділений
повноваженнями щодо розгляду клопотання боржника про внесення змін
до плану санації та подовження процедури санації, оскільки вони
практично не розглядались судами першої та апеляційної інстанцій.
Враховуючи викладене, оскаржувані постанова суду першої
інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Інвестор та боржник протягом 6 місяців з грудня 2004 р. до
травня 2005 р. у зв'язку з розглядом апеляційною та касаційною
інстанціями скарг на постанову про визнання боржника банкрутом
були позбавлені можливості здійснювати заходи, передбачені планом
санації, у зв'язку з чим термін санації підлягає подовженню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
вищевикладене, дослідити всі обставини справи, розглянути
клопотання про внесення змін до плану санації та подовження
процедури санації у сукупності з іншими доказами по справі.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги АБ "Банк регіонального розвитку", ВАТ
"Нафтогазмаш" в особі керуючого санацією [...] задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
25.03.2005 р. та постанову господарського суду Чернігівської
області від 16.12.2004 р. у справі N 9/62б скасувати.
Справу передати для розгляду до господарського суду
Чернігівської області.