ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.05.2005 Справа N 12/449
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), Харченка В.М., Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника відповідача: Панченка С.О.
касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта"
на постанову від 22.03.2005 Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 12/449 господарського суду міста Києва
за позовом Приватного підприємства "Бурильна техніка"
до ВАТ "Укрнафта"
про стягнення 23178,67 грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року приватне підприємство "Бурильна
техніка" звернулося з позовом до відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" про стягнення з відповідача 5500,19 грн.
річних та 17678,48 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.12.2004 у
справі N 12/449 позовні вимоги задоволено. Стягнено з ВАТ
"Укрнафта" на користь Приватного підприємства "Бурильна техніка"
5500,19 грн. - 3% річних та 17678,48 грн. інфляційних витрат.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду міста Києва від 30.12.2004, постанову
апеляційного суду від 22.03.2005 та прийняти нове рішення, яким в
позові відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при
прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального
права, зокрема, ст.ст. 22, 62, 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.ст. 209, 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування Київським
апеляційним господарським судом норм процесуального та
матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не
підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 20.11.2002 та
04.02.2003 між сторонами у справі були укладені договори
NN 1258/02/мтр, 156/03/мтр, відповідно яких позивач передав
відповідачу товар на суму 146600,00 грн. Згідно з умовами
зазначених договорів відповідач повинен був перерахувати кошти на
рахунок позивача протягом 15-ти днів з дня поставки товару, а саме
03.11.2003 та 19.03.2003. Однак, відповідач свої зобов'язання з
оплати товару не виконав, оскільки станом на 10.09.2003 у
відповідача існував борг перед позивачем на суму 116467,18 грн.
Крім того, 11.07.2002 між позивачем та нафтогазовидобувним
управлінням "Чернігвнафтогаз", яке є структурним підрозділом
відповідача, був укладений договір купівлі-продажу N 45мтр/4,
згідно умов якого позивач передав відповідачу товар на суму
109500,00 грн., а останній зазначений товар отримав. Відповідно до
договору відповідач повинен був перерахувати кошти на рахунок
позивача за товар протягом 30 днів з дня поставки, тобто,
19.09.2003. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати в
повному обсязі не виконав. Станом на 10.09.2003 борг відповідача
перед позивачем за даним договором становив 60100,00 грн.
Рішенням господарського суду від 18.11.2003 у справі N 2/368
позовні вимоги позивача задоволено та стягнено з відповідача
176567,18 грн. основного боргу, 6695,13 грн. витрат від інфляції
та 3246,93 грн. 3% річних.
Судами також було встановлено, що 24.09.2004 після
пред'явлення наказу до виконання до органів виконавчої служби,
відповідач перерахував на рахунок позивача кошти в сумі
188327,24 грн. Таким чином, відповідач виконав свої зобов'язання
щодо оплати товару позивача лише 24.09.2004, тоді як з моменту
подачі позовної заяви - 10.09.2003 по 24.09.2004 позивач додатково
поніс збитки у вигляді інфляційних витрат та 3% річних, в зв'язку
з несвоєчасним перерахуванням коштів.
Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням
ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли до обґрунтованого висновку
про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення
з відповідача 5500,19 грн. - 3% річних та 17678,48 грн.
інфляційних втрат.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що можливість
пред'явлення окремого позову про стягнення інфляційних втрат та
трьох процентів річних не передбачено чинним законодавством і не
може бути предметом окремого спору, ніж як в рамках провадження у
справі про стягнення заборгованості, також були предметом судового
дослідження в суді апеляційної інстанції і обгрунтовано не
прийняті ним до уваги, оскільки обрання процесуального способу
захисту свого права є виключним правом особи, яка може заявляти
вимоги про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, як шляхом
подання окремого позову, так і шляхом подання заяви про збільшення
позовних вимог по вже порушеній справі.
Крім того, апеляційним судом також правомірно не прийнято до
уваги твердження відповідача про те, що його вина за невчасний
розрахунок з позивачем відсутня, оскільки строк виконання
обов'язку відповідача розрахуватися за отриманий товар встановлено
відповідними договорами, а судові рішення у справі N 2/368 лише
підтверджують факт заборгованості відповідача перед позивачем,
зобов'язання з оплати якої виникли раніше, а саме відповідно до
строків, встановлених договорами.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції
винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність
підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ВАТ "Укрнафта" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 30.12.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
22.03.2005 у справі N 12/449 залишити без змін.