ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.05.2005 Справа N 11/101
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 04.08.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого, Н. Волковицької, Г. Фролової
за участю представників:
позивача - Ісаєвої С.А. дов. від 16.05.05 р.
відповідачів - Бесикало Т.А. дов. від. 17.01.05 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Чернігові
на постанову від 22.06.2004 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі N 11/101 господарського суду Чернігівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доля"
до Державної податкової інспекції у місті Чернігові
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
20.02.2004 року N 0001812650/3
В С Т А Н О В И В:
В судовому засіданні оголошувались перерви до 15.03.05 р. та
17.05.05 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Доля" звернулось до
господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.02.2004 року
N 0001812650/3, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з
податку на додану вартість у сумі 24192,00 грн., у тому числі
основний платіж - 17280,00 грн. та штрафні санкції - 6912,00 грн.,
прийнятого на підставі акта від 29 серпня 2003 року
N 18/26-206/30647693 про результати позапланової перевірки
дотримання вимог податкового законодавства ТОВ "Доля" за період з
01.04.2001 року по 30.06.2003 року.
Зазначеним актом встановлені порушення підпункту 3.1.1 пункту
3.1 статті 3, пункту 4.8 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3
статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у вигляді заниження суми податкових зобов'язань з
податку на додану вартість за квітень 2003 року на 17279,82 грн.,
у зв'язку з чим до позивача було застосована відповідальність,
передбачена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіркою встановлено, що на підставі договору
купівлі-продажу б/н від 23 квітня 2003 року ТОВ "Доля"
(продавець), а ВАТ "Рекламний комбінат" (покупець) купує папір в
асортименті на загальну вартість 1036789,0 грн., в тому числі
ПДВ - 172798,17 грн. Розрахунки за договором здійснюються шляхом
передачі векселя покупця. Датою погашення векселя є дата за
пред'явленням, але не раніше 24.04.2005 року та передбачено
нарахування відсотків на суму векселя в розмірі 5% річних. У
зв'язку з передачею векселя всі умови договору купівлі-продажу від
23.04.2003 року вважаються виконаними.
На думку перевіряючих, позивач повинен був збільшити бузу
оподаткування за квітень 2003 року на суму відсотків (що складає
86399,0 грн.), які мають бути нараховані з урахуванням 5% річних.
Рішенням від 20 квітня 2004 року господарського суду
Чернігівської області позовні вимоги задоволено в повному обсязі,
шляхом визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від
20.02.2004 року N 0001812650/3.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що
відповідно до вимог абзацу 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, векселі отриманні,
але не оплачені платником податку або видані, але не оплачені
платником податку, не змінюють сум податкових зобов'язань або
податкового кредиту такого платника податку, незалежно від видів
операцій, по яких такі векселі використовуються, оскільки як
слідує з форми вексельного бланку та акту приймання-передачі
векселя від 24.04.2003 року відсотки по векселю мали сплачуватися
разом з погашенням самого векселя. Враховуючи, що сплата відсотків
по векселю не відбулася, у відповідача не було підстав для
донарахування податку на додану вартість на суму цих відсотків.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті
Чернігові Київський апеляційний господарський суд постановою від
22.06.2004 року рішення господарського суду Чернігівської області
залишив без змін з тих же підстав.
Державна податкова інспекція у місті Чернігові подала до
Вищого господарського суду касаційну скаргу на постанову
Київського апеляційного господарського суду, в якій просить
скасувати постанову у справі і прийняти нове рішення, яким
відмовити у задоволені позовних вимог.
Скаржник вказує на те, що при вирішенні спору, суд невірно
застосував абзац 3 пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, оскільки даним пунктом
вказується на незмінність податкового зобов'язання внаслідок
отриманого або виданого але не оплаченого платником податку
векселя і порушив підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 3 Закону
України "Про податок на додану вартість" який регулює дату
виникнення податкового зобов'язання внаслідок відвантаження
товару, факт якого встановлено обставинами справи.
Заявника настоює на тому, що у позивача виникло податкове
зобов'язання з податку на додану вартість з дня відвантаження
товару виходячи з його вартості з урахуванням відсотків.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення в рішенні та постанови у даній справі,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню
частково з таких підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням) та
на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи спір виник з приводу
оподаткування податком на додану вартість операції купівлі продажу
з розрахунком векселем.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, що позивачем було укладено договір купівлі-продажу
б/н від 23 квітня 2003 р., згідно якого ТОВ "Доля" продає, а ВАТ
"Рекламний комбінат" купує папір в асортименті на загальну
вартість 1036789 грн., в тому числі податок на додану вартість -
172798,17 грн. Розрахунки за договором здійснені шляхом передачі
векселя ВАТ "Рекламний комбінат" N 853531002392 на суму 1036789
грн. з датою пред'явлення не раніше 24.04.05 р. та нарахуванням
відсотків на суму векселя в розмірі 5% річних.
Приймаючи рішення по справі судами правильно зазначено, що
згідно пункту 4.8 статті 4 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
у разі коли платник податку здійснює
операції з продажу товарів (робіт, послуг), які є об'єктом
оподаткування згідно з пунктом 3.1 статті 3 цього Закону, під
забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику
податку у формі простого або переказного векселя або інших
боргових інструментів (далі - вексель), випущених таким покупцем
або третьою особою, базою оподаткування є договірна вартість таких
товарів (робіт, послуг) без врахування дисконтів або інших знижок
з номіналу такого векселя, а за процентними векселями - договірна
вартість таких товарів (робіт, послуг), збільшена на суму
процентів, нарахованих або таких, що мають бути нараховані на суму
номіналу такого векселя.
Векселі отримані, але не оплачені платником податку, або
видані, але не оплачені платником податку, не змінюють сум
податкових зобов'язань або податкового кредиту такого платника
податку, незалежно від видів операцій, по яких такі векселі
використовуються.
Але при цьому судами не було враховано, що Згідно з
підпункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, товари - це матеріальні та
нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що
використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску
(емісії) та погашення.
Відповідно до пункту 1.19 статті 1 цього Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, бартер (товарний обмін) - господарська операція,
яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги)
у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види
заліку та погашення взаємної заборгованості, у результаті яких не
передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для
компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Пунктом 1.31 статті 1 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
встановлено, що продаж товарів -будь-які операції, що здійснюються
згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими
цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав
власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від
її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
У відповідності з статті 3 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, об'єктом оподаткування є
прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого
валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника
податку та суму амортизаційних відрахувань.
Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 згаданого Закону
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачено, що валовий доход включає загальні
доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі
допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу
юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів (крім
операцій з їх первинного випуску (розміщення) та операцій з їх
кінцевого погашення (ліквідації).
Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України
"Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом
оподаткування податком на додану вартість є операції з продажу
товарів (робіт, послуг) на митній території України.
Підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
датою виникнення
податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг)
вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого
відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на
банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт,
послуг), що підлягають продажу, а в разі продажу товарів (робіт,
послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації
готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку;
або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата
оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг)
платником податку.
Аналіз зазначених приписів законодавства має суттєве значення
для вирішення даного спору по суті.
Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення
для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі
перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду
справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно
і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи,
об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її
розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20 квітня 2004 року господарського суду
Чернігівської області та постанову від 22.06.2004 року Київського
апеляційного господарського суду у справі N 11/101 господарського
суду Чернігівської області скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Чернігівської області.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
місті Чернігові задовольнити частково.