ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2005 Справа N 3/346
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 08.09.2005
відмовлено в допуску до провадження
за винятковими обставинами)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
[...]
розглянула касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної
податкової інспекції Рівненської області (далі Рівненська ОДПІ)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 18.01.05
у справі N 3/346
господарського суду Рівненської області
за позовом приватного підприємства "Буд-Мол" (далі
Підприємство)
до Рівненської ОДПІ
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь [...]
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 12.05.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 16.11.04 господарського суду Рівненської позовні
вимоги Підприємства задоволено. Визнано недійсним з моменту
прийняття податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Рівне від
21.06.04 N 000202/2342/0/23-225. З Рівненської ОДПІ на користь
Підприємства стягнуто судові витрати в сумі 203 грн.
Постановою від 18.01.05 Львівського апеляційного
господарського суду рішення від 16.11.04 залишено без змін, а
апеляційна скарга Рівненської ОДПІ без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій,
Рівненська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.11.04 та
постанову від 18.01.05 скасувати та прийняти по справі нове
рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємству відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених
рішень судовими інстанціями було порушено та невірно застосовано
норми матеріального права, а саме: абз. 3 п. 1.31 ст. 1, п. 5.1
ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Підприємство щодо
доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, а рішення
попередніх судових інстанцій такими, що прийняті при повному та
всебічному дослідженні обставин справи, у зв'язку з чим просить
залишити постанову від 18.01.05 без змін, а касаційну скаргу
Рівненської ОДПІ без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, відзив на касаційну скаргу та на уточнення до неї, заслухавши
пояснення сторони, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судом норм матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла до висновку про відсутність
підстав для задоволення касаційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, Рівненською
ОДПІ було проведену позапланову документальну перевірку дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ПП "Продконтракт",
правонаступником якого є Підприємство, за період з 01.04.02 по
06.03.03, за результатами перевірки складено акт перевірки від
17.06.04 (далі Акт).
На підставі Акту 21.06.05 Рівненською ОДПІ було прийнято
податкове повідомлення-рішення N 000202/2342/0/23-225 яким
Підприємству визначено податкове зобов'язання з по, прибуток в
сумі 1 050 грн., у тому числі 700 грн. основного та 350 грн.
штрафні санкції.
За результатами перевірки, Рівненська ОДПІ виключила з витрат
підприємства понесені ним витрати в сумі 2 025 грн. з надання
маркетингових послуг приватним підприємцем К[...]. з ринку по
реалізації кави та чаю у містах Житомирі та Новоград-Волинську
згідно договору від 02.09.02 та виключено в 1-му 2003 році з
валових витрат 7 720 грн., які були включені підприємством за
виконані роботи по наданню маркетингових послуг приватним
підприємцем З[...] з дослідження ринку по реалізації кави та чаю у
м. Рівне згідно договору від 08.01.03 та акту виконаних робіт від
14.02.03.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 N 283/97
( 283/97-ВР, 334/94-ВР ) (283/97-ВР, 334/94-ВР)
(далі Закон) до складу валових витрат
включаються суми будь-яких витрат, (нарахованих) протягом звітного
періоду у зв'язку з організацією, веденням (виробництва, продажем
продукції послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень,
встановлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.
Береться до уваги, що п.п. 5.3-5.8 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не
містять чіткого посилання, що віднесення до складу витрат,
понесених витрат за отримані маркетингові послуги є неправомірним.
Згідно п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону валові витрати мають бути
підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами,
обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами
ведення податкового обліку.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
Підприємством під час перевірки було надано перевіряючому органу
договір про надання маркетингових послуг від 14.10.02 та накладну
N 4 від 14.11.03 на відпуск товарів приватному підприємцю К[...]
за маркетингові послуги в сумі 2 025 грн., а також договір на
маркетингових послуг від 08.01.03 з приватним підприємцем З[...]
на виконання робіт за договором від 14.02.03, та платіжні
доручення N 4 від 14.01.03 та N 15 від 03.02.03 на оплату
маркетингових послуг в сумі 7 720 грн., інші платіжні документи.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що пункт 11.2 статті 11 Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
передбачає, що датою
збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на
податковий період протягом якого відбувається будь-яка з подій, що
сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків
платника податку на оплату послуг, а разі їх придбання за
готівку-день їх видачі з каси платника податку; або дата
оприбуткування платником податку послуг - дата фактичного
отримання латником податку результатів робіт (послуг).
Аналіз норм Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, свідчить про те, що платник
податків вправі віднести до валових витрат підприємства суми
витрат, здійснені, у зв'язку з придбанням послуг, для подальшого
їх використання у господарській діяльності підприємства. При цьому
Закон не визначає чітко граничних строків такого подальшого
використання отриманих послуг у господарській діяльності
підприємства.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
докази, які є в матеріалах справи, спростовують доводи податкового
органу про порушення Підприємством вимог закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовими
інстанціями не лише норм матеріального та процесуального права, а
також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка
доказів, на підставі яких судові інстанції дійшли висновку про
встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за
внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до
компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового
рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі
встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів
та встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза межами
компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про неможливість
задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено
рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права,
що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Рівненської об'єднаної державної податкової
інспекції Рівненської області N 5369/10-10 від 14.02.05 залишити
без задоволення.
Постанову від 18.01.05 Львівського апеляційного
господарського суду у справі N 3/346 господарського суду
Рівненської області залишити без змін.