ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.05.2005 Справа N 2/262а
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
"Донецький обласний радіотелевізійний передавальний центр"
на постанову від 23.12.04 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі N 2/262а господарського суду Донецького області
за позовом Державного підприємства "Донецький обласний
радіотелевізійний передавальний центр"
до ДПІ в Петровському районі м. Донецька
про визнання недійсними повідомлення-рішення
за участю представників сторін:
позивача:
Бєлоусов І.В. (дов. від 31.03.05)
Дідіщева В.І. (дов. N 226 від 19.04.05)
відповідача:
Глуговський Д.І. (дов. N 7143/10/10-013 від 04.05.05)
Цапаєва Т.В. (дов. N 7144/10/10-13 від 04.05.05)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 12.05.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Донецької області (судді:
Наумова К.Г., Гончаров С.А., Кододова О.В.) від 22.10.04 позов
задоволено з посиланням на обгрунтованість позовних вимог.
Постановою колегії суддів Донецького апеляційного
господарського суду у складі: Москальової І.В., Волкова Р.В.,
Запорощенко М.Д. від 23.12.04 рішення місцевого господарського
суду скасовано, у задоволенні позовних вимог Державного
підприємства Донецький обласний радіотелевізійний передавальний
центр м. Донецьк до Державної податкової інспекції в Петровському
районі м. Донецька про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДШ в Петровському районі м. Донецька
N 0000262342/2 від 14.08.03 р. про визначення податкового
зобов'язання з податку на землю у сумі 145456 грн. та застосування
фінансових санкцій у сумі 72728 грн., всього у загальній сумі
218184 грн. відмовлено.
Державне підприємство "Донецький обласний радіотелевізійний
передавальний центр" звернулось до Вищого господарського суду
України із касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а
тому просить постанову апеляційного господарського суду скасувати,
рішення місцевого господарського суду у даній справі залишити без
змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Донецький
обласний радіотелевізійний передавальний центр" на постанову
Донецького апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального і процесуального відзначає
наступне:
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що за результатами документальної перевірки з питання повноти та
своєчасності перерахування до бюджету сум земельного податку
Державним підприємством "Донецький обласний радіотелевізійний
передавальний центр" м. Торез за період з 01.04.01 р. по
31.03.03 р. ДПІ в Петровському районі складений акт перевірки
N 148/23-1-114/01183712 від 12.05.03 р., на підставі якого
відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення
N 0000262342/0 від 14.05.03 р. про визначення позивачу податкового
зобов'язання з податку на землю у сумі 145456 грн. та застосовані
фінансові санкції у розмірі 145456 грн., у загальній сумі
290912 грн.
Рішенням про результати розгляду скарги ДПА у Донецькій
області від 11.08.03 р. N 11769/10/25-013-5 зазначене податкове
повідомлення-рішення скасовано у частині застосування фінансових
санкцій у сумі 72728 грн., у зв'язку з чим за наслідками
адміністративного оскарження позивачеві було направлено податкове
повідомлення-рішення від 14.08.03 р. N 0000262342/2 про визначення
позивачу податкового зобов'язання з податку на землю у сумі
145456 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 72728 грн., у
загальній сумі 218184 грн., яке є предметом даного судового
розгляду.
В акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове
повідомлення-рішення визначено про донарахування позивачу суми
земельного податку за 2002 рік та 3 місяця 2003 року в розмірі
145456 грн., в тому числі за 2002 р. - 122141 грн., 3 місяці
2003 р. - 23315 грн., оскільки позивач, подававши розрахунки
земельного податку на землю безпідставно визначив про наявність у
нього пільги, яка звільняє його від сплати цього виду податку за
п. 4 ст. 5 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
не
сплатив податок на землю.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного
податку в порядку, визначеному цим Законом, та подають дані
відповідній державній податковій інспекції.
Апеляційним господарським судом було встановлено, що
позивачем самостійно обчислювався земельний податок та подавались
до відповідача розрахунки земельного податку за 2002 рік та
2003 рік з нарахуванням земельного податку за 2002 рік в сумі
122141 грн. та за 2003 рік - 93259 грн., але з визначенням
наявності пільги під час користування земельною дільницею
площею 9,55 га у Петровському районі м. Донецьк.
Право постійного користування земельною дільницею площею
9,55 га у Петровському районі м. Донецька підтверджується
державним актом на право постійного користування від
17.05.1988 року та рішенням виконкому Донецької міської ради
народних депутатів від 02.11.1987 р. про відвід земельної
дільниці, в яких визначено мета надання землі - для будівництва
радіотелевізійної передавальної станції.
У розрахунках земельного податку за 2002, 2003 роки позивач
самостійно визначив про наявність пільги по сплаті земельного
податку на підставі п. 4. ст. 12 Закону України "Про плату на
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
.
Відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
від земельного податку звільняються вітчизняні
заклади культури.
Частиною 1 статті 21 Основ законодавства України про культуру
( 2117-12 ) (2117-12)
в Україні гарантується розвиток мережі різних за
видами діяльності та формою власності закладів, підприємств та
організацій культури: театрів, філармоній, професійних творчих
колективів, кіностудій, організацій телебачення, радіомовлення,
кіновідеопрокату, видавництв, редакцій та інше.
Підприємства, організації і заклади є окремими
організаційно-правовими формами господарювання. Отже залежно від
того, яка організаційно-правова форма господарювання юридичної
особи визначена у свідоцтві про її реєстрацію та в установчих
документах, зазначена особа є або не є закладом культури, а отже є
або не є платником земельного податку.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції, в
статуті позивача, який затверджено Концерном радіомовлення та
телебачення 13.12.95 р. та зареєстрований розпорядженням
Ленінської районної Ради народних депутатів від 29.02.1996 р. за
N 126-р, зазначено, що Донецький обласний радіотелевізійний
передавальний центр є державним підприємством. Такі відомості
містять і у довідках про включення до ЄДРПОУ.
Статтею 21 "Основ законодавства про культуру" N 2117
( 2117-12 ) (2117-12)
від 14.02.92 р. визначені заклади, підприємства та
організації культури. Частиною 3 цієї статті зазначено, що
перелічені заклади, підприємства і організації культури повинні
здійснювати ті види культурної та господарської діяльності, які
визначені статтею 12 Основ і відповідати цілям, передбаченим їх
статутами (положеннями).
Відповідно до ст. 12 Основ ( 2117-12 ) (2117-12)
, діяльністю у сфері
культури є: створення розповсюдження і популяризація творів
літератури та мистецтва; збереження використання культурних
цінностей; естетичне виховання; організація спеціальне освіти,
відпочинку і дозвілля громадян.
Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно з
п. 2.1 статуту позивача підприємство створене з однією метою -
забезпечення народного господарства та населення України засобами
радіомовлення, радіозв'язку та телебачення. Основними напрямками
діяльності позивача з огляду на статут є розвиток, вдосконалення
та експлуатація технічних засобів телебачення ті радіомовлення,
розповсюдження телевізійних та радіопрограм, телефонної,
телеграфної комп'ютерної та іншої інформації; виконання
технологічних функцій з визначеною нормативною якістю, організація
і експлуатація телефонних стволів та каналів, утворенню власних
комерційних та інформаційних програм.
Згідно довідки N 01183712 Донецького обласного управління
статистики від 22.09.99 р., основним видом діяльності позивача є
діяльність у сфері радіомовлення та телебачення, за довідкою
Донецького обласного управління статистика від 29.10.02 р.
N 725-489 додатково до вказаного виду діяльності визначена
діяльність у сфері зв'язку.
В статті 1 Закону України "Про телебачення і радіомовлення"
від 21.12.93 р. N 3759-XII ( 3759-12 ) (3759-12)
наведені наступні терміни,
які підлягають застосуванню в даному випадку:
трансляція - розповсюдження телевізійник або радіомовних,
програм з допомогою технічних засобів зв'язку;
канал мовлення - сукупність технічних засобів з частотними
присвоєннями, призначених для трансляції теле- та радіопередач на
територію, що визначається параметрами технічних засобів мовлення;
технічні засоби мовлення - сукупність радіоелектронних
засобів та технічних пристроїв, за допомогою яких програми та
передачі доводяться до споживачів.
телерадіоцентр (телецентр, радіоцентр, технічний центр
телерадіомовлення) - це підприємство, що забезпечує технічну
експлуатацію обладнання, призначеного для виробництва
телерадіопередач та програм.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про зв'язок" від
16.05.95 р. N 160/95-ВР ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
:
засоби зв'язку - це технічне обладнання, що використовується
для організації зв'язку;
підприємство зв'язку - підприємство, що здійснює свою
господарську діяльність для забезпечення функціонування засобів,
споруд та мереж зв'язку з метою надання послуг зв'язку.
Апеляційним господарським судом встановлено, що позивач є
підприємством, що забезпечує лише технічну експлуатацію
обладнання, призначеного для трансляції програм технічними
засобами мовлення, за допомогою яких такі програми та передачі
доводяться до споживачів, та не є закладом культури ні за
організаційно-правовою формою, ні за метою його створення,
визначеної у п. 2.1 статуту, а з огляду на вимоги Закону України
"Про зв'язок" ( 160/95-ВР ) (160/95-ВР)
та мету створення є підприємством
зв'язку.
Доказів, які свідчать про здійснення підприємством саме виду
діяльності у сфері культури не надано.
Відповідно до стаття 8 Закону України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
податок за земельні ділянки, надані для підприємств
зв'язку справляється з розрахунку 5 відсотків від грошової оцінки
одиниці площі ріллі по області.
Відповідно до Закону України від 18.02.97 р. N 77/97-ВР
"Про систему оподаткування" ( 77/97-ВР, 1251-12 ) (77/97-ВР, 1251-12)
пільги щодо
оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими
законами України, крім законів про оподаткування.
Справляння плати за землю здійснюється відповідно до Закону
України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
в редакції Закону України
від 19.09.96 р. N 378/96-ВР ( 378/96-ВР ) (378/96-ВР)
(зі змінами та
доповненнями), який є основним законом, що визначає розміри та
порядок плати за використання земельних ресурсів, пільги щодо
оподаткування, відповідальність платників та контроль за
правильністю обчислення і справляння земельного податку.
Враховуючи, що державні підприємства зв'язку, які займаються
розповсюдженням теле- і радіопрограм, не включені до переліку
платників, яким надано пільгу щодо сплати земельного податку за
ст. 12 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
, вказані
підприємства зв'язку є платниками земельного податку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Державного підприємства "Донецький обласний
радіотелевізійний передавальний центр" залишити без задоволення.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
23.12.04 у справі N 2/262а залишити без змін.