ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.05.2005 Справа N 17-6-14-11/5-4160
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
Михайлюка М.В., Невдашенко Л.П., Дунаєвської Н.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед", Кіпр
на постанову від 12.01.2005 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі господарського суду N 17-6-14-11/5-4160 Одеської
області
за позовом Компанії "Ліндселл Ентерпрайзис Лімітед", Кіпр
до
Одеської міської ради, м. Одеса
Виконавчого комітету Одеської міської ради, м. Одеса
3-я особа
Акціонерний комерційний банк "Порто-Франко", м. Одеса
Акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна",
м. Київ
орган стягнення
Другий відділ Державної виконавчої служби Приморського
районного управління юстиції м. Одеси
про відстрочку виконання рішення арбітражного суду від
14.12.2000 р. та додаткового рішення від 23.04.2001 р.
за участю представників сторін:
від позивача - Васько В.В.
від відповідача - не з'явилися
До розгляду касаційної скарги скаржник звернувся з
клопотанням про фіксацію судового процесу аудіо або
відео-технічними засобами та клопотанням про зняття копії запису
судового процесу.
Колегія суддів розглянула зазначені клопотання та дійшла
висновку про відхилення цих клопотань.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням арбітражного суду Одеської області від 14.12.2000 р.
задоволено позов Компанії " Lindsell Enterprises Limited" до
Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської
ради, АКБ "Порто-Франко", АК АПБ "Україна", з відповідачів
стягнуто 1 900 000,00 грн. номінальної вартості облігацій,
950 000,00 грн. відсотків, 142 500,00 грн. витрат по сплаті
державного мита.
Додатковим рішенням арбітражного суду Одеської області від
23.04.2001 р. уточнено п. 2 резолютивної частини рішення
арбітражного суду від 14.12.2000 та викладено його в наступній
редакції: "стягнути з Виконавчого комітету Одеської міської
ради на користь Компанії "Lindsell Enterprises Limited"
1 900 000,00 грн. номінальної вартості облігацій, 950 000,00 грн.
відсотків, 142 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.07.2004,
яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного
господарського суду від 12.01.2005, надано Одеській міській раді
та Виконавчому комітету Одеської міської ради відстрочення
виконання рішення арбітражного суду Одеської області від
14.12.2000 та додаткового рішення від 23.04.2001 до 01.01.2005 р.
Суд мотивував своє рішення тим, що існують обставини, які
ускладнюють виконання зазначених рішень, а саме відсутність у
затвердженому на 2000 рік бюджеті міста Одеси асигнувань на
проведення видатків щодо погашення залишку боргу Одеської
муніципальної позики 1997 року в сумі 2 850 000,00 грн. на користь
Компанії "Lindsell Enterprises Limited" та на низькі показники
об'ємів бюджету і як наслідок, складну фінансову ситуацію.
Оскаржуючи ухвалу господарського суду та постанову
апеляційного суду скаржник просить їх скасувати та припинити
провадження стосовно заяв відповідачів про відстрочку виконання
рішень посилаючись на те, що при винесені судових рішень судами
порушено норми матеріального та процесуального права, а саме
ст.ст. 4-2 - 4-4, 62, 80, 104, 121 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 6-11 Закону України "Про
судоустрій" ( 3018-14 ) (3018-14)
, ст. 129 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст.ст. 7, 74 Бюджетного кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
.
Зокрема, зазначає скаржник відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, питання про надання відстрочки виконання
рішення суду розглядається у судовому засіданні з викликом сторін.
Позивача не було повідомлено належним чином про час та місце
розгляду заяви відповідачів щодо надання відстрочки виконання
рішень.
Крім того, апеляційний суд проігнорував доводи позивача щодо
навмисних дій відповідачів по непередбаченню при затвердженні
щорічного місцевого бюджету випадків на погашення боргу
позивачеві.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню
з наступних підстав.
Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
при наявності обставин, що ускладнюють
виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони,
державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або
за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий
документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може
відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови,
змінити спосіб та порядок їх виконання.
Зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними
обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити
виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при
наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний
вплив на виконання судового рішення.
Місцевий господарський суд, з яким погодився і апеляційний
суд, приймаючи ухвалу від 01.07.2004 про відстрочку виконання
рішень правомірно прийняв доводи відповідачів про відсутність
бюджетних асигнувань на проведення видатків для погашення залишку
боргу Одеської муніципальної позики 1997 року у затвердженому на
2004 рік бюджеті м. Одеси та низькі показники об'ємів бюджету і як
наслідок складний фінансовий стан.
Посилання скаржника на те, що його не було повідомлено
належним чином про час та місце розгляду заяви відповідачів щодо
надання відстрочки виконання рішень перевірено судом апеляційної
інстанції і відхилено, як необґрунтоване, а тому додаткова оцінка
зазначених обставин не відновиться до юрисдикції касаційної
інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні
оскаржуваного рішення повно і всебічно з'ясували фактичні
обставини справи, дослідили та надали оцінку як доводам позивача
так і запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
апеляційним судом інших норм матеріального та процесуального права
також не знайшли свого підтвердження.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану судом апеляційної інстанції обставинам
справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Одеському апеляційного господарського суду від 12.01.2005 у справі
N 17-6-14-11/5-4160 без змін.