ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.05.2004 Справа N 15/437-03
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого
суддів
розглянувши у відкритому Сільськогосподарського товариства з
судовому засіданні обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу агрофірма “М”, с. Революційне
на постанову від 17.12.2003
Харківського апеляційного
господарського суду
у справі № 15/437-03
господарського суду Харківської області
за позовом Сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю
агрофірма “М”, с. Революційне
до Акціонерної компанії “Х”, м. Харків
про визнання рахунку не підлягаючим виконанню та спонукання до
виконання зобов'язання
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Харківської області від 28.07.2003
задоволено позов СТОВ агрофірми “М” до АК “Х”. Рахунки АК “Х” за
травень та червень 2003 року визнані такими, що не підлягають
виконанню.
АК “Х” зобов’язано поновити виконання своїх зобов’язань за
договором № 17013 від 09.08.2000 у повному обсязі. На користь
СТОВ агрофірма “М” стягнуто 5000 грн. витрат за надану правову
допомогу.
Рішення суду вмотивовано тим, що оплата поточної фактично
спожитої електроенергії позивачем здійснювалась. Однак не
передоплатою заявлених обсягів споживання електроенергії, а 5,
7, 9 дня наступного місяця.
За висновками Торгово-промислової палати України у позивача
виникли форс-мажорні обставини від дії непереборної сили
погодних умов. Суд дійшов висновку про те, що дії на позивача
непереборної сили природи є фактором, який вказує на відсутність
у нього провинних дій і звільняє агрофірму “М” від
відповідальності за неналежне виконання договірних зобов’язань.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
17.12.2003 рішення господарського суду скасовано. В частині
позовних вимог про визнання рахунку АК “Х” від 31.05.2003 за
травень 2000 року таким, що не підлягає виконанню, провадження у
справі припинено.
Апеляційна інстанція зазначила, що рахунок АК “Х” за травень
2000 не є актом ненормативного характеру в розумінні ст. 12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Крім
того, стаття 6 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає такого способу захисту, як визнання не
підлягаючим виконанню приписів, необов’язкового характеру. Крім
того, апеляційна інстанція встановила, що дії позивача по
припиненню постачання електроенергії позивачу були здійснені
відповідно умов договору та “Правил користування електричною
енергією” ( z0417-96 ) (z0417-96)
, тому позовні вимоги про визнання дій
відповідача по повному припиненню постачання електроенергії
незаконними є безпідставними, як і вимоги позивача по здійсненню
платежів за іншими правовідносинами та вимоги про спонукання
відповідача до поновлення виконання зобов’язань за договором
№ 17031 від 09.08.2000 за власний рахунок.
Що стосується вимог позивача про стягнення 10000 грн. витрат на
оплату правової допомоги, то апеляційна інстанція вказала на
відсутність вини відповідача в понесених позивачем витратах та
відсутність причинного зв’язку між діями відповідача та
понесеними позивачем збитками.
У касаційній скарзі СТОВ агрофірма “М” просить скасувати
постанову апеляційної інстанції, рішення господарського суду
залишити без змін, посилаючись на те, що всупереч висновкам щодо
правової оцінки спірних правовідносин місцевого господарського
суду Харківської області, апеляційний суд безпідставно і
необгрунтовано здійснив оцінку обставин справи на повністю
протилежну, посилаючись на неналежні норми матеріального і
процесуального права.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх
повноту, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних
підстав.
Місцевим та апеляційним судами встановлено, що СТОВ “М”
09.08.2000 укладено з АК “Х” договір на користування електричною
енергією та доповнення до договору за № 031 від 09.08.2000.
Згідно п. 4.2 договору розрахунки за електричну енергію
здійснюються шляхом перерахування попередньої оплати до початку
розрахункового періоду у розмірі 100% від договірної величини
споживання електричної енергії.
Пунктом 4.5 цього договору встановлено, що в разі наявності у
споживача заборгованості по всіх видах платежів (основної
оплати, штрафів та пені) загальна сума яких перевищує
двомісячний обсяг електроспоживання, електропостачальна
організація має право, попередивши споживача за 2 дні відключити
споживача від електропостачання. Поновлення енергопостачання
здійснюється за умов погашення заборгованості або надання
споживачем гарантійного листа, яким обумовлено строки погашення.
Судом встановлено, що СТОВ “М” 04.04.2003 отримано повідомлення
№ 10269 про припинення постачання електроенергії у разі несплати
заборгованості, що виникла станом на 01.04.2003.
Крім того, АК “Х” здійснено перевірку дотримання СТОВ “М” Правил
користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
. За результатами
перевірок виявлені порушення Правил, що відображені у
відповідних актах, зокрема виявлено недоврахованої енергії на
суму 15669,12 грн., з якою погодився позивач. АК “Х” 31.02.2003
направило СТОВ “М” повідомлення, в якому пропанувалося здійснити
оплату заборгованості та попереджено про припинення
електропостачання, в разі несплати боргу.
Згідно п. 8.3 Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
постачальник електричної енергії зобов’язаний, попередивши
споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю
або частково постачання йому електричної енергії у разі несплати
за електричну енергію у терміни і за умов передбачених у
договорі, а також в разі несплати за недовраховану електричну
енергію, визначену у відповідності до погодженого із споживачем
акта про порушення.
Відповідальність споживача за порушення умов договору з
енергопостачальником та Правил користування електричною і
тепловою енергією передбачено і Законами України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
.
За таких обставин, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок
Харкўвського апеляційного господарського суду про те, що дії
відповідача по припиненню постачання електроенергії СТОВ фірма
“М” були здійснені відповідно до умов договору та Правил
користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, а тому позовні
вимоги СТОВ фірма “М” визнано такими, що не підлягають
задоволенню.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
Харківським апеляційним господарським судом обставинам справи
такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному
законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не
вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Харківського апеляційного господарського суду від 17. 12.2003 у
справі № 15/437-03 - без змін