ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2005 Справа N 23/340
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя - Першиков Є.В.
судді: Савенко Г.В., Ходаківська І.П.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк"
на постанову від 20.01.2005 р. Запорізького апеляційного
господарського суду
у справі N 23/340 господарського суду Запорізької області
за позовом АКБ "Правекс-Банк"
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та
стягнення збитків
За участю представників сторін:
позивача - Суліма М.В., за довіреністю
відповідача - не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Акціонерним комерційним банком "Правекс-Банк" подано позов до
Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі про визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 03.08.2004 р. N 0000060304/0
та про стягнення збитків у розмірі 41.397,44 грн.
Рішенням господарського суду Запорізької області від
20.10.2004 р., яке залишене без змін постановою від 20.01.2005 р.
Запорізького апеляційного господарського суду, в позові
відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами,
Акціонерний комерційний банк "Правекс-Банк", позивач, звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову від 20.01.2005 р. Запорізького
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Запорізької області від 20.10.2004 р., і прийняти нове рішення
яким позов задовольнити повністю.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою Державною
податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у
м. Запоріжжі було проведено планову документальну перевірку
дотримання вимог податкового та валютного законодавства
Запорізької філії Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк",
код ЄДРПОУ 20482337, за період з 01.04.2001 р. по 30.09.2003 р.
За результатами перевірки складено акт від 30.07.2004 р.
N 9/33-4/20482337.
В ході перевірки фахівцями держподаткінспекціі встановлено,
що при обчисленні прибуткового податку з заробітної плати
працівників банківської установи за період з 01.05.2002 р. по
01.10.2003 р. застосовувалась ставка прогресивної шкали
оподаткування - прибутковий податок утримувався виходячи з
мінімального розміру заробітної плати, а не з неоподатковуваного
мінімуму доходів громадян.
Прибутковий податок було зайво повернуто працівникам
банківської установи в лютому 2003 р. в сумі 2.664,80 грн. у
зв'язку з тим, що прибутковий податок було перераховано за весь
2002 р. з застосуванням ставки прогресивної шкали оподаткування, з
урахуванням мінімального розміру заробітної плати.
Порушення п. 2 Указу Президента України "Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного оподаткування
доходів громадян" від 13 вересня 1994 року N 519/94 ( 519/94 ) (519/94)
,
статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" від 26 грудня 1992 року N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
призвели до неутримання прибуткового податку з заробітної плати в
сумах 24.855,12 грн. і 2.661,18 грн. відповідно.
У випадках, коли при звільнені робітник відпрацював неповний
місяць (менше 15 календарних днів), прибутковий податок з
виплачених в цьому місяці доходів утримувався із застосуванням
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що є порушенням
п. 9.2 Інструкції "Про прибутковий податок з громадян",
затвердженої наказом ГДПІ N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
від 21.04.1993 р.
Внаслідок порушення позивачем здійснені виплати без
попереднього нарахування та перерахування до бюджету суми
прибуткового податку з громадян у розмірі 3,20 грн.
Позивач не включив до складу місячного сукупного
оподатковуваного доходу працівників банківської установи
компенсаційні виплати, що перевищують нормативні по авансовим
звітам. Порушення пп. "г" п. 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня
1992 року N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
призвело до заниження прибуткового
податку в сумі 78,79 грн.
За результатами документальної перевірки керівником
Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі прийняте податкове
повідомлення-рішення від 03.08.2004 р. N 0000060304/0, яким
Запорізькій філії Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк"
визначено суму податкового зобов'язання з прибуткового податку з
громадян у розмірі 82.794,87 грн. У тому числі 27.598,29 грн.
основного платежу і 55.196,58 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Визнання недійсним податкового повідомлення-рішення було
предметом судового позову.
Як вбачається з матеріалів справи, в першому випадку спірні
правовідносини виникли між сторонами стосовно визначення
правомірності застосування відповідачем приписів статті 7 Декрету
Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян"
( 13-92 ) (13-92)
при визначенні розміру місячного сукупного
оподатковуваного доходу у мінімальних місячних заробітних платах)
без врахування Указу Президента України "Про збільшення
неоподатковуваного мінімуму та ставки прогресивного
оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Ухвалюючи судові рішення, господарські суди першої та
апеляційної інстанції дійшли висновку, що в даному випадку при
визначенні ставки прибуткового податку повинен застосовуватися
мінімум доходів громадян, що не обкладається прибутковим податком,
у розмірі 17 грн. на місяць, який визначено Указом Президента
України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та ставки
прогресивного оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
.
Проте, судова колегія вважає такий висновок помилковим та
таким, що не ґрунтується на приписах діючого податкового
законодавства.
Статтею 67 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
в імперативній
формі визначено, що кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори
у порядку та розмірах, встановлених законом.
У статті 92 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
зазначено, що
виключно законами України встановлюються, зокрема, система
оподаткування, податки та збори.
За приписами статті 1 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(з подальшими змінами) встановлено, що
ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових
платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді
цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову
енергію, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або
змінюватися іншими законами України, крім законів про
оподаткування.
Вказану норму, також містять Постанова Верховної Ради України
від 24.12.1998 р. N 363-XIV ( 363-14 ) (363-14)
"Про застосування
нормативно-правових актів з питань оподаткування в Україні" та
Закон України від 14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок
встановлення ставок податків і зборів (обов'язкових платежів),
інших елементів податкових баз, а також пільг щодо оподаткування."
Як випливає зі статті 14 Закону України "Про систему
оподаткування" ( 1251-12 ) (1251-12)
(із змінами та доповненнями), податок
на доходи фізичних осіб віднесено до загальнодержавних податків.
А відповідно до статті 1 вказаного Закону України від
14.10.1998 р. N 171-XIV ( 171-14 ) (171-14)
"Про порядок встановлення
ставок податків і зборів (обов'язкових платежів), інших елементів
податкових баз, а також пільг щодо оподаткування", ставки
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів), інших
елементів податкових баз, а також пільги щодо оподаткування
встановлюються або змінюються виключно законами України з питань
оподаткування.
Основним Законом з питання оподаткування доходів фізичних
осіб, який діяв під час спірних правовідносин, був Декрет Кабінету
Міністрів України від 26.12.1992 р. N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
"Про
прибутковий податок з громадян" прийнятий на підставі Закону
України від 18.11.1992 р. N 2796-XII ( 2796-12 ) (2796-12)
"Про тимчасове
делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати
декрети в сфері законодавчого регулювання".
На підставі статті 2 вказаного Декрету ( 13-92 ) (13-92)
, об'єктом
оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в
Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що
складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів),
одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її
межами.
У статті 6 цього Декрету ( 13-92 ) (13-92)
визначено, що сукупний
оподатковуваний доход зменшується на суму, що не перевищує за
кожний повний місяць, протягом якого одержано доход, встановленого
чинним законодавством розміру мінімальної місячної заробітної
плати (неоподатковуваний мінімум). Неоподатковуваний мінімум
введено в шкалу ставок оподаткування (пункт 1 статті 7 Декрету).
Ставки податку з прибуткового податку з громадян визначені у
статті 7 Декрету Кабінету міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
, пунктом 1 якої встановлено шкалу
обчислення прибуткового податку з громадян за місцем основної
роботи в мінімальних місячних заробітних платах.
Тобто, за змістом вказаних норм під неоподатковуваним
мінімумом для обчислення прибуткового податку з громадян за місцем
основної роботи є мінімальна заробітна плата.
При цьому необхідно зазначити, що розмір мінімальної
заробітної плати є законодавчо врегульованим. Зміни щодо
визначення ставки оподаткування до статей 6 та 7 Декрету Кабінету
міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
у
законодавчому порядку не вносились.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає
безпідставним застосуванням до спірних правовідносин приписи Указу
Президента України "Про збільшення неоподатковуваного мінімуму та
ставки прогресивного оподатковування доходів громадян" ( 519/94 ) (519/94)
без внесення відповідних змін до приписів Декрету Кабінету
Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" щодо
встановлених ставок оподаткування за вказаним Декретом.
Беручи до уваги, що в даному випадку порушень з боку позивача
приписів Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий
податок з громадян" ( 13-92 ) (13-92)
щодо застосування ставок
оподаткування не встановлено, судова колегія вважає, що
відповідачем помилково було прийнято оскаржуване податкове
повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобов'язання з
прибуткового податку та застосування до позивача фінансових
санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Також, в ході перевірки податковою інспекцією встановлено
утримання прибуткового податку з виплачених доходів із
застосуванням неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у
випадках, коли при звільнені робітник відпрацював неповний місяць
(менше 15 календарних днів).
Згідно з п. 9.2. Інструкції "Про прибутковий податок з
громадян", затвердженої наказом Головної державної податкової
інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
(із змінами і доповненнями) у випадках, коли працівник працював не
повний місяць (менше 15 календарних днів) і подав заяву про
звільнення з роботи, прибутковий податок з виплачуваних у цьому
місяці доходів (заробіток за відпрацьовані дні, компенсація за
невикористану відпустку та інші оподатковувані доходи) утримується
без застосування неоподатковуваного мінімуму і пільги на дітей.
Про це зазначається у довідці про виплачені доходи і утримані
податки.
Ці пільги повинні бути надані працівнику за новим місцем його
роботи, якщо кількість відпрацьованих днів за попереднім і новим
місцем роботи у місяці звільнення перевищує 15 календарних днів.
Порушення п. 9.2. Інструкції "Про прибутковий податок з
громадян", затвердженої наказом Головної державної податкової
інспекції України від 21 квітня 1993 р. N 12 ( z0064-93 ) (z0064-93)
(із
змінами і доповненнями) призвело до заниження прибуткового податку
у сумі 3.20 грн.
Також, за висновком перевірки позивач не включав до складу
місячного сукупного оподатковуваного доходу працівників
банківської установи компенсаційні виплати, що перевищують
нормативні по авансовим звітам.
Відповідно до п. 1 статті 5 Декрету N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
до
сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в
період, за який здійснюється оподаткування, не включаються:
г) компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у
межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком
компенсації за невикористану відпустку при звільненні.
Згідно з абз. 2 пп. 1.1 Інструкції про службові відрядження в
межах України та за кордон, затвердженої Наказом Міністерства
фінансів України 13.03.98 N 59 ( z0218-98 ) (z0218-98)
, (в редакції наказу
Міністерства фінансів України від 10.06.99 N 146 ( z0418-99 ) (z0418-99)
,
строк відрядження визначається керівником або його заступником,
але не може перевищувати 30 календарних днів.
Як встановлено в ході перевірки, працівнику С.О.С. надані
добові за 7 днів, що перевищують тридцяти денний термін, в сумі
126,00 грн., працівнику х.С.В. надані добові за 15 днів, що
перевищують тридцяти денний термін, в сумі 270,00 грн.
Порушення пп. "г" п. 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів
України "Про прибутковий податок з громадян" від 26 грудня
1992 року N 13-92 ( 13-92 ) (13-92)
призвело до заниження прибуткового
податку в сумі 78,79 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наводилося
будь-яких доводів щодо неправомірності донарахування прибуткового
податку у сумі 3.20 грн. та в сумі 78,79 грн., тому позовні вимоги
в цій частині є необґрунтованими.
При цьому, судова колегія вважає обґрунтованим доводи
заявника, викладені у касаційній скарзі, що застосування
фінансових санкцій у подвійному розмірі суми від суми зобов'язання
на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України
"Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
можливе
лише за порушення, передбачені у даній нормі, зокрема, здійснення
грошових виплат без попереднього нарахування та сплати податку,
збору (обов'язкового платежу), але вказаного під час перевірки
встановлено не було. У зв'язку з чим, донарахування штрафних
санкцій на підставі підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" є
необґрунтованим.
Разом з цим, позовні вимоги про стягнення з податкової
інспекції згідно ст. 22 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
збитків (додаткових
витрат на оплату юридичної допомоги, які не перебувають у
причинному зв'язку з діями Спеціалізованої Державної податкової
інспекції) задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.ст. 85, 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
в судовому засіданні за згодою сторін
оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку
"Правекс-Банк" задовольнити частково.
Постанову від 20.01.2005 р. Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення господарського суду Запорізької
області від 20.10.2004 р. у справі N 23/340 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення
Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з
великими платниками податків у м. Запоріжжі від 03.08.2004 р.
N 0000060304/0 в частині визначення прибуткового податку з
громадян в сумі 27 516,30 грн. та застосування штрафних санкцій в
сумі 55 196,58 грн.
В іншій частині позову відмовити.