ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2005 Справа N 12/39
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - Першикова Є.В.
суддів: Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційну скаргу Кіровоградської обласної
організації Всеукраїнської спілки автомобілістів
на постанову від 14.07.04 Дніпропетровського апеляційного
господарського суду
у справі N 12/39 господарського суду Кіровоградської області
за позовом Кіровоградської обласної організації
Всеукраїнської спілки автомобілістів
до Кіровоградської міської Ради
3-тя особа Виконавчий комітет Кіровоградської міської Ради
про визнання рішення недійсним та зустрічним позовом
Кіровоградської міської Ради до Кіровоградської обласної
організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про звільнення
самостійно зайнятої земельної ділянки
за участю представників сторін:
позивача: Луценко І.В. (дов. N 30 від 26.04.05)
Дуковська Т.М. (дов. N 29 від 26.04.05)
відповідача: Гора І.Ю. (дов. N 24-МР від 05.01.05)
3-ої особи: Гора І.Ю. (дов. N 23/11 від 04.01.05)
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 28.04.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого господарського
суду України.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від
27 травня 2004 року (суддя Макаренко Т.В.) в задоволенні
первісного та зустрічного позовів відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходив із того, що
оспорюване рішення Кіровоградської міської ради від 23 грудня
2003 року N 636 прийнято відповідачем в межах його повноважень
відповідно до встановленої законом процедури, а підстави для
поновлення договору оренди землі, передбачені ст. 33 Закону
України "Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
, відсутні. В частині відмови
в задоволенні зустрічного позову рішення суду мотивовано тим, що
спірна земельна ділянка не була зайнята позивачем самовільно, а
вимог щодо повернення земельної ділянки відповідно до умов
договору оренди не заявлялось.
Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у складі: Кузнецова І.Л., Голяшкіна О.В.,
Чимбар Л.О. від 14.07.04 рішення місцевого господарського суду
залишено без змін.
Кіровоградська обласна організація Всеукраїнської спілки
автомобілістів звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду, вважаючи, що дана постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, а
тому просить постанову апеляційного господарського суду та рішення
місцевого господарського суду у даній справі в частині відмови у
задоволенні позову скасувати, позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України,
розглянувши касаційну скаргу Кіровоградської обласної організації
Всеукраїнської спілки автомобілістів на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, заслухавши
представників сторін та перевіривши наявні матеріали справи на
предмет правильності їх оцінки судом, а також правильність
застосування норм матеріального і процесуального відзначає
наступне: Господарськими судами при розгляді справи було
встановлено, що 16 грудня 1993 року між Виконавчим комітетом
Кіровоградської міської ради і Кіровоградською обласною радою
спілки автомобілістів України, на підставі рішення Виконкому
Кіровоградської міської ради від 08 грудня 1993 року N 1062,
укладено договір на право тимчасового користування землею (у тому
числі на умовах оренди), на підставі якого позивач -
Кіровоградська обласна рада спілки автомобілістів отримав у
тимчасове довгострокове користування строком на 10 років земельну
ділянку загальною площею 0,62 га., розташовану по вул. Героїв
Сталінграда (біля парку 50-річчя Жовтня) у м. Кіровограді, для
розміщення автостоянки N 6. Зазначений договір набрав чинності
10 січня 1994 року - з моменту його реєстрації. У зв'язку з
закінченням строку дії договору від 16 грудня 1993 року, позивач
листом від 14 жовтня 2003 року N 68 звернувся до Кіровоградської
міської ради з заявою про продовження терміну дії договору оренди
земельної ділянки. Рішенням Кіровоградської міської ради від
23 грудня 2003 року N 636 в продовженні права користування
земельною ділянкою площею 0,62 га. для розміщення автостоянки по
вул. Героїв Сталінграда (біля парку ім. 50-річчя Жовтня)
Кіровоградській обласній організації Всеукраїнської спілки
автомобілістів відмовлено. Позивача зобов'язано протягом 13-ти
днів звільнити земельну ділянку. 21 січня 2004 року Виконкомом
Кіровоградської міської ради на адресу Кіровоградської обласної
організації Всеукраїнської спілки автомобілістів направлений лист
за вихідним N 236/32, яким позивача повідомлено про прийняте
23 грудня 2003 року Кіровоградською міською радою рішення N 636
про відмову у продовженні права користування спірною земельною
ділянкою. Зазначений лист отриманий позивачем 24 січня 2004 року,
вхідний N 3. Підставами для визнання акта недійсним можуть бути
невідповідність його вимогам чинного законодавства та визначеній
законом компетенції органу, який видав цей акт. Також,
обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку
з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом
інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.
У відповідності зі ст. 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, ст.ст. 12, 122 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, до повноважень міських рад у галузі
земельних відносин належить розпорядження землями територіальних
громад, надання земельних ділянок у користування із земель
комунальної власності. Міська рада, як суб'єкт права комунальної
власності на землю, має право володіння, користування і
розпорядження землями комунальної власності. Таким чином,
вирішення питання про передачу земельних ділянок у власність чи
користування або надання земельної ділянки в оренду віднесено до
компетенції ради як власника землі, яка здійснює розпорядження
землею на свій розсуд в інтересах територіальної громади.
Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
рада в межах своїх
повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після
обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім
випадків, передбачених цим Законом.
Відповідачем - Кіровоградською міською радою на дев'ятій
сесії двадцять четвертого скликання 23 грудня 2003 року прийнято
рішення N 636 про відмову в задоволенні клопотання Кіровоградської
обласної організації Всеукраїнської спілки автомобілістів про
продовження права користування земельною ділянкою площею 0,62 га.
для розміщення автостоянки по вул. Героїв Сталінграда (біля парку
ім. 50-річчя Жовтня). Рішення мотивовано необхідністю збереження
рекреаційної зони парку ім. 50-річчя Жовтня.
Господарськими судами при розгляді справи було встановлено,
що зазначене рішення Кіровоградської міської ради відповідає
вимогам чинного законодавства і визначеній законом компетенції
органу, який видав цей акт, при його винесенні міська рада
реалізувала своє право власника землі. Також, судами було
встановлено, що зазначеним рішенням не порушуються права позивача,
оскільки згідно умов договору від 16 грудня 1993 року земельна
ділянка надавалась тимчасово, на строк 10 років, з чим позивач при
укладанні договору погодився, а чинним законодавством не
передбачено обов'язкового подальшого надання в оренду або
продовження користування орендатором земельною ділянкою після
закінчення строку оренди.
Що стосується посилання скаржника на ст. 33 Закону України
"Про оренду землі" ( 161-14 ) (161-14)
відповідно до якої після закінчення
строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який
належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за
інших рівних умов переважне право на поновлення договору, то воно
не приймається до уваги, оскільки переважне право орендаря
враховується, якщо після закінчення строку дії договору оренди
орендодавець передає земельну ділянку в оренду іншій особі. Але,
як зазначено судами, позивачем не надані докази про те, що спірна
земельна ділянка є предметом іншого договору оренди і при цьому не
враховано його переважне право.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною
ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за
відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного
місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на
той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені
договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.
Господарськими судами було встановлено, що позивачем 24 січня
2004 року отримано лист Виконкому Кіровоградської міської ради від
21 січня 2004 року N 236/32, яким позивача повідомлено про те, що
рішенням Кіровоградської міської ради йому відмовлено в
продовженні права користування земельною ділянкою по вул. Героїв
Сталінграда (біля парку ім. 50-річчя Жовтня) для розміщення
автостоянки.
Суди обгрунтовано зазначили, що цей лист необхідно вважати
листом-повідомленням з письмовими запереченнями орендодавця щодо
подальшого користування позивачем спірною земельною ділянкою, а
тому договір оренди від 16 грудня 1993 року поновленню не
підлягає.
Що стосується твердження позивача про порушення
Кіровоградською міською радою порядку зміни цільового призначення
земель, воно не приймається до уваги, оскільки господарськими
судами було встановлено, що при винесенні спірного рішення ні
категорія, ні цільове призначення земель не змінювалось.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарські
суди обгрунтовано дійшли до висновку про відмову у задоволенні
первісного позову.
В частині зустрічного позову постанова апеляційного
господарського суду не оскаржується.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція на
підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності застосування
згаданими господарськими судами норм матеріального і
процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки фактичних
обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова
апеляційного господарського суду відповідає нормам чинного
законодавства і має бути залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія
суддів Вищого Господарського суду України, П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Кіровоградської обласної організації
Всеукраїнської спілки автомобілістів залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 14.07.04 у справі N 12/39 залишити без змін.