ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.04.2005 Справа N 4/284
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - Дерепи В.І.
суддів: Стратієнко Л.В., Чабана В.В.
з участю представників:
позивача: Постол Н.І., Крайняк Ю.О.
відповідача: Марчук В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Метаком"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
14 лютого 2005 р.
у справі N 4/284
за позовом виробничо-комерційного товариства з обмеженою
відповідальністю "СД"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Метаком"
про стягнення 207 900 грн.
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою
відповідальністю "Метаком"
до виробничо-комерційного товариства з обмеженою
відповідальністю "СД"
про стягнення 146 090,95 грн.
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 р. позивач звернувся в суд з позовом про
стягнення з відповідача 207 900 грн. пені та штрафу за невиконання
зобов'язань за договором поставки від 07.04.2004 р. N 122.
У вересні 2004 р. відповідач звернувся з зустрічним позовом
про стягнення з позивача пені у розмірі 144 900 грн. за
невиконання зобов'язань за вказаним договором та 3% річних від
простроченої суми у розмірі 1190,95 грн.
В подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив
стягнути з відповідача 252 000 грн. штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду м. Києва від 26.11.2004 р.
(суддя Борисенко І.І.) первісний позов задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Метаком" на користь виробничо-комерційного
товариства з обмеженою відповідальністю "СД" 197 400 грн. штрафу
та судові витрати. В частині стягнення штрафу за прострочку оплати
у сумі 33 600 грн. відмовлено. Позовні вимоги в частині стягнення
штрафу у сумі 21 000 грн. залишено без розгляду.
Зустрічний позов задоволено. Стягнуто з
виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю
"СД" на користь ТОВ "Метаком" 144 900 грн. пені та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
14.02.2005 р. (головуючий - Корсак В.А., судді - Авдеєв П.А.,
Коршун Н.М.) змінено. Викладено резолютивну частину рішення в
новій редакції, згідно якої в задоволенні зустрічного позову
відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Метаком", посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального права та порушення норм
процесуального права, просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 14.02.2005 р. скасувати, постановивши нове
рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити,
зустрічний позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 14.02.2005 р. - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до
вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання
зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною
обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Не допускаються одностороння відмова від виконання
зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова
від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання
другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором
поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати
(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві
товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом,
07.04.2004 р. між сторонами було укладено договір поставки N 122,
згідно якого продавець (відповідач) зобов'язувався згідно графіку
поставки поставити покупцеві (позивачу) 4 трактори ХТЗ-150К-09, а
останній - оплатити їх у встановлені договором терміни.
В порушення умов договору відповідач поставив перші два
трактори позивачу з простроченням встановлених договором термінів,
а третій і четвертий на поставив взагалі.
Згідно п. 4.2 договору у випадку порушення продавцем
зобов'язання передати товар в строк, передбачений договором, він
зобов'язаний, крім відшкодування заподіяних збитків, сплатити
покупцю пеню в розмірі 1% вартості не переданих товарів за кожен
день прострочення, починаючи від дати настання зобов'язання згідно
з графіком.
Задовольняючи первісний позов частково, суд першої інстанції
виходив з того, що 197 400 грн. пені підлягають стягненню з
відповідача у зв'язку з порушенням відповідачем графіку поставки
двох перших тракторів та непоставкою третього і четвертого
тракторів.
Стягнення 33 600 грн. штрафу за невиконання зобов'язання на
підставі Положення про поставки товарів народного споживання
( v0888400-88 ) (v0888400-88)
не підлягають задоволенню, оскільки в договорі
відсутнє посилання на Положення для застосування відповідальності
за порушення зобов'язань.
Позовні вимоги про стягнення на підставі вказаного Положення
( v0888400-88 ) (v0888400-88)
21 000 грн. штрафу за поставку неякісного товару
судом залишені без розгляду у зв'язку з тим, що це нова вимога,
яка не була заявлена позивачем при подачі позову.
З такими висновками місцевого господарського суду в частині
вирішення первісного позову погодився і суд апеляційної інстанції.
Згідно п. 3.1 договору покупець зобов'язаний оплатити
вартість товару відповідно до п. 1.7 цього договору (420 000 грн.)
в терміни: 50% вартості товару - до 13.04.04 р.; 50% вартості
кожної чергової партії товарів, яка підлягає поставці згідно з
графіком - після повідомлення продавця згідно з п. 2.1.2 цього
договору, але не пізніше ніж за 5 календарних днів до дати
поставки.
У випадку порушення зазначених зобов'язань, покупець повинен
згідно з п. 4.3 договору сплатити продавцю пеню у розмірі 1% від
несплаченої суми за кожен день прострочення.
Задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції виходив
з того, що в порушення п. 3.1 договору позивач оплатив 50%
вартості товару замість 13.04.04 р. 14.04.04 р., тобто з
простроченням в один день, а 50% відсотків решти оплати за перший
і другий трактори не здійснив взагалі.
Змінюючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи
в задоволенні зустрічного позову, суд апеляційної інстанції
виходив з того, що п. 2.1.2 договору передбачено, що продавець
(відповідач) не менш ніж за 10 днів до дати поставки партії
товарів згідно з графіком повинен проінформувати покупця, що
товари будуть надані у розпорядження в кількості, вказаній в
графіку щодо цієї партії, проте цього обов'язку відповідач не
виконав, а тому у позивача не виникло зобов'язання щодо оплати
вартості товару.
Проте, погодитись з таким висновком неможливо, оскільки він
зроблений без належної правової оцінки змісту п. 3.1 договору,
яким передбачено зобов'язання позивача оплатити 50% відсотків
чергової партії товару в будь-якому випадку не пізніше ніж за
5 календарних днів до дати поставки, незалежно від отримання від
відповідача вказаного повідомлення.
За таких обставин повне звільнення позивача від
відповідальності за прострочення оплати поставленого товару є
помилковим.
Крім того, помилковим є посилання у постанові апеляційного
господарського суду на ст. 4 Закону України "Про відповідальність
за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
при
вирішенні питання про розмір пені за несвоєчасне виконання
грошових зобов'язань, оскільки з 01.01.2004 р. це питання
регулюється ч. 6 ст. 231 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Також в даному випадку судом апеляційної інстанції фактично
скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення
зустрічних позовних вимог та постановлено в цій частині нове
рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову, проте в
порушення ст. ст. 104, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
суд апеляційної
інстанції вказав у постанові про зміну рішення.
За таких обставин постанова апеляційного господарського суду
підлягає скасуванню, як постановлена з порушенням норм
матеріального і процесуального права.
Разом з тим суд першої інстанції також при розгляді справи
допустив порушення вимог закону, що тягнуть його скасування.
Зокрема, стягуючи з відповідача пеню за непоставку третього і
четвертого трактора суд не звернув увагу, що згідно п. 3.1
договору необхідною умовою поставки відповідачем тракторів була
повна передоплата позивачем їх вартості, чого останнім зроблено не
було, та не з'ясував чи не виникло за таких умов у відповідача
право відповідно до ч. 6 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
відмовитись
від виконання зобов'язання.
Крім того, згідно ч. 4 ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач
вправі до прийняття рішення у справі змінити підставу або предмет
позову, збільшити розмір позовних вимог.
За таких обставин залишення судом без розгляду позовних вимог
про стягнення з відповідача на підставі ст. 269 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
штрафу за поставку неякісного товару, які були
викладені у заяві позивача від 23.09.2004 р. у зв'язку з тим, що
такі вимоги не ставились ним у позовній заяві, з якою він
звернувся до суду, суперечить вказаній нормі закону.
Враховуючи викладене, рішення місцевого господарського суду
також підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене, більш ретельно з'ясувати права і обов'язки кожної з
сторін за укладеним ними договором поставки, наявність підстав для
притягнення до відповідальності за невиконання договірних
зобов'язань і в залежності від встановленого та відповідно до
вимог закону вирішити спір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 - 111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Метаком" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 26 листопада 2004 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
14 лютого 2005 р. у справі за N 4/284 скасувати, а справу передати
на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.