Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Добролюбової Т.В.

суддів: Гоголь Т.Г., Дроботової Т.Б.

за участю представників сторін котрі

позивача Нижний С.В. - дов. від 02.12.05

відповідача Заєць Н.О. - дов. від 05.04.04

Нікіфоров М.Л. - дов. від 23.12.04

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"

у справі N 8/606

на постанову Житомирського апеляційного господарського суду

від 31.10.2005 року

за позовом Приватного підприємства "Ірена-Плюс"

до Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС"

про стягнення збитків у сумі 835 347,00 грн.

Приватне підприємство "Ірена-Плюс" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" збитків у сумі 835347 грн. завданих втратою переданої на зберігання на підставі договору схову від 22.09.1999 року речі - стрічки транспортерної.

Господарський суд Хмельницької області рішенням від 30.03.2005 року (суддя Степанюк А.Г.) позовні вимоги задовольнив, стягнув з Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва Хмельницької АЕС" 835347 грн. понесених збитків. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення вмотивоване тим, що за умови відсутності на зберіганні у відповідача переданої стрічки транспортерної, позовні вимоги щодо стягнення понесених збитків за договором схову N 458 від 22.09.1999 року у сумі 835347 грн., які складають вартість стрічки транспортерної обґрунтовані матеріалами справи.

Житомирський апеляційний господарський суд постановою від 31.10.2005 року (судді Щепанська Г.А., Зарудяна Л.О., Черпак Ю.К.) рішення господарського суду Хмельницькї області від 30.03.2005 року залишив без змін з тих самих підстав.

Відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить рішення господарського суду Хмельницької області та постанову Житомирського апеляційного господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що зазначені рішення прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме частини 5 статті 261 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки вимоги про повернення стрічки були пред'явлені позивачем після спливу строків позовної давності. Крім того скаржник зазначає, що стрічка в наявності є, що підтверджується актом інвентаризації, проте вона є власністю відповідача на законних підставах. В судовому засіданні скаржник уточнив свої вимоги та просить суд направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, скасувавши усі ухвалені у справі рішення, у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення.

Приватне підприємство "Ірена-Плюс" надало відзив на касаційну скаргу проти доводів якої заперечує з мотивів наведених в судових рішеннях.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів визнає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництва ХАЕС" збитків у сумі 835347 грн. господарський суд Хмельницької області та Житомирський апеляційний господарський суд виходили з того, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо зберігання речі - стрічки транспортерної, які були взяті ним за договором схову від 22.09.1999 року. При цьому, вони посилалися на те, що наявність між сторонами правовідносини зі схову речі вже була встановлена рішенням господарського суду Хмельницької області від 13 березня 2003 року у справі N 7/6/2377 та цей факт не потребує повторного доведення. Оскільки, на вимогу позивача стрічка транспортерна не була повернута з відповідача стягнуті збитки у сумі її вартості. Проте, висновок щодо задоволення позовних вимог, до якого дійшли попередні судові інстанції, є передчасним. Відкрите акціонерне товариство "Управління будівництва Хмельницької АЕС" упродовж усього розгляду справи (не заперечуючи факту наявності правовідносин зі зберігання, які виникли на підставі договору N 458 від 22 вересня 1999 року) наголошувало на тому, що в подальшому за видатковою накладною від 4 жовтня 1999 року та довіреністю N 770136 від 3 жовтня 1999 року спірна стрічка була продана позивачем відповідачеві; позивач видав податкову накладну від 4 жовтня 1999 року; вказана операція за бухгалтерською і податковою звітністю була проведена обома сторонами саме як купівля-продаж; за отриману стрічку транспортерну проведені розрахунки. Проте усі ці наведені доводи не були досліджені та оцінені у повному обсязі місцевим і апеляційним господарськими судами. Заперечуючи наявність між сторонами правовідносин з купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що за наказом N 34 від 09.10.2003 року позивач вивів стрічку транспортерну з обліку як реалізовану та провів по обліку власних товарів підприємства, що знаходяться на зберіганні. Такий висновок суперечить вимогам глави 20 Цивільного кодексу УРСР (1540-06) , якою унормовані зобов'язання, що виникають з купівлі-продажу. В розумінні статті 224 Цивільного кодексу УРСР договір купівлі-продажу є договором консенсуальним, двосторонньо зобов'язуючим, тобто права і обов'язки виникають уже в момент досягнення усіх істотних умов і зобов'язання виникають у обох сторін (у продавця передати, у покупця оплатити товар). Встановлення фактів реального виконання зобов'язань (чи їх відсутності) мають суттєве значення для справи.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом. Рішення суду може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, у відповідності зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести всі доведені фактичні обставини справи та на їх підставі встановити дійсні правовідносини, що склалися між сторонами. Вказане, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин та не дослідження всіх доказів, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, всі рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України - П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 30.03.2005 та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 31.10.2005 року у справі N 8/606 скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області.

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Управління будівництв Хмельницької АЕС" задовольнити.