ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 29/387
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 23.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кравчука Г.А. (головуючого), суддів: Грейц К.В., Першикова Є.В.,
за участю представників: від позивача - Тригубчук О.В., від
відповідача - Половинка О.В., розглянувши касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва на
постанову від 09.02.2005 Київського апеляційного господарського
суду у справі N 29/387 господарського суду міста Києва за позовом
ТОВ фірма "ТехНова" до Державної податкової інспекції у
Подільському районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 28.10.2004 (суддя
Усатенко І.В.), залишеним без змін постановою колегії суддів
Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючого
судді Шипка В.В., суддів: Нечитайла О.М., Мартюка А.І.) позовні
вимоги задоволені повністю - визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському
районі м. Києва від 20.01.2002 N 0000022303/0, яким виявлено
завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість за квітень 2002 р. у розмірі 211351 грн. та визнано
недійсним податкове повідомлення-рішення державної податкової
інспекції у Подільському районі м. Києва від 20.01.2002, яким
визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у
сумі 318643,50 грн.
Рішення та постанова у справі мотивовані тим, що відповідачем
не надано доказів про визнання у встановленому порядку недійсними
договорів та податкових накладних, про порушення податкового та
бухгалтерського обліку з боку контрагента-позивача - ТОВ "ТФК
"Центр", відповідач не надав будь-яких інших належних та
допустимих доказів про безтоварність операції, проведеної між
позивачем та ТОВ "ТФК "Центр".
Не погоджуючись з рішенням та постановою суду, державна
податкова інспекція у Подільському районі м. Києва звернулася з
касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові акти скасувати
та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні
позовних вимог. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що, на його
думку, позивачем до складу податкового кредиту включено ПДВ без
факту придбання товару, вартість якого відноситься на валові
витрати.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та
правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного
господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду
України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, на підставі акта N 2/23-70/24100060 від
19.01.2004 про результати позапланової перевірки з питання
достовірності відображення суми ПДВ до відшкодування ТОВ "ТехНова"
за січень, квітень, травень, липень, вересень 2002 р. відповідачем
прийнято податкові повідомлення-рішення за N 0000022303/0, яким
виявлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ
за квітень 2002 р. у розмірі 211351 грн., та за N 0000012303/0,
яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на
додану вартість в розмірі 318643,50 грн., у т.ч. 212429 грн. -
основний платіж та 106214,50 грн. - штрафні санкції.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що
товариство з обмеженою відповідальністю фірма "ТехНова" (покупець)
та товариство з обмеженою відповідальністю ТФК "Центр" (продавець)
уклали договір купівлі-продажу від 25 квітня 2002 року N 2,
відповідно до умов якого продавець передав товар (фільтр -
перетворювач палива ФПП-Б16 ТУУ 24587493001-98), визначений в
п. 1.2 цього договору, у власність покупцю, що підтверджується
актом прийому-передачі, б/н від 25.04.2002, а покупець прийняв
такий товар та оплатив його вартість відповідно до умов п. 3.1
цього договору у розмірі 2542680 грн., в т. ч. ПДВ 423780 грн., що
підтверджується платіжними дорученнями від N 1 від 31.05.2002 на
суму 542680 грн., N 2 від 31.05.2002 на суму 1000000 грн., N 3 від
31.05.2002 на суму 1000000 грн.
В підтвердження факту прийому-передачі фільтрів -
перетворювачів палива продавець передав покупцю видаткову накладну
від 25 квітня 2002 року N РН-2 та податкову накладну від 25 квітня
2002 року N 2 на загальну суму 2542680 грн., в т.ч. ПДВ -
423780 грн. Сума податку на додану вартість, сплачена продавцю
товару у розмірі 423780 грн., віднесена позивачем до складу
податкового кредиту за квітень 2002 року, згідно з декларацією з
податку на додану вартість за відповідний період.
При цьому, податковим органом в ході перевірки було
встановлено, що ТОВ "ТФК "Центр" (продавець) не є виробником
фільтрів перетворювачів палива ФПП-Б-16 ТУУ 24587493001-98, а, в
свою чергу, придбав їх у ПП "Аріз" в кількості 2405 шт. по
податковій накладній від 25.04.2002 N 13 на загальну суму
14551212 грн., в т.ч. ПДВ - 2425202 грн.
З метою проведення зустрічної перевірки по ПП "Аріз" до ДПІ у
Херсонській області було направлено відповідний запит. На момент
складання акта отримана відповідь з ДПІ у Херсонській області за
N 1341/7/23-2 від 28.03.2003, в якій повідомлено, що ПП "Аріз" за
юридичною адресою не знаходиться, засновник ПП "Аріз" Деброва О.Г.
виїхала за невідомою адресою, а директор та головний бухгалтер
ПП "Аріз" Гришко Є.В. за місцем прописки не мешкає.
ТОВ фірма "ТехНова" до ДПІ у Подільському районі м. Києва
надано паспорт Кб2.966.001 ПС, виданий ПП "Аріз" (м. Херсон) на
фільтр - перетворювач палива ФПП-Б-16, згідно якого виробником
вищевказаних фільтрів зазначене підприємство, що знаходиться за
адресою Північної виправної колонії N 90 - м. Херсон,
вул. Некрасова, 234. Прокуратурою Київської області було
направлено запит до Північної виправної колонії N 90, а в
отриманій на нього відповіді N 28/936 від 28.02.2003 начальника
ПВК-90 УДДУПВП в Херсонській області повідомлено, що протягом
березня-жовтня 2002 р. на підприємстві установи фільтри -
перетворювачі палива (ФПП-Б-16) не збирались.
На підставі зазначеного податковий орган дійшов висновку про
здійснення позивачем безтоварної операції, тобто вартість товарів
за такою операцією не відноситься до валових витрат, що відповідно
до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
унеможливлює формування податкового
кредиту.
Судами встановлено, що отримані від ТОВ ТФК "Центр" фільтри -
перетворювачі палива були надалі використані в господарській
діяльності ТОВ фірми "ТехНова", що підтверджується укладенням між
позивачем (комітент) та товариством з обмеженою відповідальністю
"Контакт плюс" (комісіонер) договору комісії від 25 квітня
2002 року N КО1/04, відповідно до умов якого комітент доручає, а
комісіонер зобов'язаний від свого імені та за рахунок комітента
реалізувати нерезидентам України продукцію, що належить комітенту,
укладати договори (контракти) купівлі-продажу, укладати договори
митного оформлення продукції з підприємствами (брокерами), що
мають свідоцтво про визнання підприємства декларантом.
Відповідно до специфікації (додаток N 1 до договору комісії)
від 25.04.2002 року на комісію передано товар на загальну суму
2133104,40 грн. без ПДВ, що підтверджується актом прийому-передачі
товару від 25.04.2002.
На виконання договору комісії від 25.04.2002 року N КО1/04
між комісіонером та компанією "GREENOCK SH1PPING LTD" (покупець)
укладено контракт N 5 від 15.05.2002 року, відповідно до умов
якого та специфікації (додаток N 2 до контракту) від 15.05.2002
продано 420 шт. фільтрів - перетворювачів палива ФПП-Б-16 на суму
12530721 рос. руб., що становить 2133104,64 грн.
Виконання контракту N 5 та реалізація фільтрів -
перетворювачів палива нерезиденту підтверджується ВМД від
30.05.2002 року N 008517, що також підтверджує здійснення
позивачем експорту товару на загальну суму 2133104,64 грн., та
платіжними дорученнями від 31.05.2002 року, якими ТОВ "Контакт
плюс" на виконання договору комісії N К01/04 перерахувало грошові
кошти позивачу на загальну суму 2124104,20 грн., в т.ч. платіжним
дорученням N 1 на суму 1000000 грн., N 2 на суму 1000000 грн., N 3
на суму 124104,40 грн.
Постановою УПМ ДПА у м. Києві від 14.02.2004 р. відмовлено в
порушенні кримінальної справи за ознаками складу злочину,
передбаченого ст. 212 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, щодо громадянина
Симканича В.С. - директора та Рибчинко Л.В. - головного бухгалтера
ТОВ фірми "ТехНова" за відсутністю у їх діях складу злочину.
Постановою, зокрема, встановлено, що операції з фільтрами були
збалансованими, оплата за фільтри була отримана, розрахунки з
постачальником проведені в повному обсязі, економічна вигода була
отримана у вигляді різниці в ціні покупки та продажу.
У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про
податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит
звітного періоду складається із сум податків, сплачених
(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з
придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відносяться до
складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
валові витрати виробництва та
обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як
компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються
(виготовляються) таким платником податку для їх подальшого
використання у власній господарській діяльності.
Таким чином, позивачем були придбані фільтри ФПП-Б-16, які в
подальшому були реалізовані через комісіонера нерезиденту України,
тобто використані у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та п. 6.2 Порядку заповнення
податкової декларації, затвердженого наказом ДПА України від
30.05.97 N 165 ( z0233-97 ) (z0233-97)
"Про затвердження форм податкової
накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів
(робіт, послуг), порядку їх заповнення", зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 23.06.97 за N 233/2037, факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а також право
покупця, зареєстрованого як платник податку, на включення до
податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість
засвідчує податкова накладна.
Відповідно до пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова
накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань
продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу
продавцем товарів (робіт, послуг).
Частиною 3 пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачено, що податкова накладна є звітним
податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Пункт 7.5 ст. 7 вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визнає датою
виникнення права платника податку на податковий кредит дату
здійснення першої з наступних подій:
а) або дату списання коштів з банківського рахунку платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг);
б) або дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт
придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Таким чином, нормами вищеназваного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
закріплені певні вимоги до податкової накладної, а також міри
відповідальності в разі її відсутності, тобто, на податковий
кредит не можна розраховувати лише за відсутності податкової
накладної або у випадку виписки податкової накладної особою, яка у
встановленому порядку не зареєстрована як платник ПДВ.
Судами достеменно встановлено, що ТОВ "ТФК "Центр"
зареєстрований як платник податку на додану вартість і має право
на оформлення податкових накладних, а виписана ним податкова
накладна N 2 від 25.04.2002 відповідає вищезазначеним вимогам
законодавства. Таким чином, на підставі цієї податкової накладної
у ТОВ "ТФК "Центр" виникли обов'язки по включенню вказаних в ній
сум до складу податкового зобов'язання з ПДВ, а у позивача виникло
право на включення сплачених ним сум до податкового кредиту з ПДВ,
що й було ними зроблено та не заперечується податковим органом.
Договір купівлі-продажу фільтрів ФПП-Б-16 від 25.04.2002 N 2,
укладений між позивачем та ТОВ "ТФК "Центр", виконано сторонами,
що підтверджується актами приймання-передачі товару, накладними та
податковими накладними, платіжними дорученнями на оплату товару, в
т.ч. ПДВ.
Відповідачем не надано доказів визнання у встановленому
порядку недійсними договорів реалізації фільтрів ФПП-Б-16 та
податкових накладних, порушення податкового та бухгалтерського
обліку позивачем та ТОВ "ТФК "Центр". Крім того, відповідач не
надав будь-яких інших належних та допустимих доказів про
безтоварність операції, проведеної між позивачем та ТОВ "ТФК
"Центр".
З огляду на наведене обґрунтованим є висновок судів першої та
апеляційної інстанцій про те, що позивачем не були порушені вимоги
пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
(а саме: завищення податкового кредиту в
квітні 2002 року на 423780 грн., що призвело до безпідставного
завищення суми бюджетного відшкодування за квітень 2002 року на
211351 грн. та заниження суми податку на додану вартість на
212429 грн.), а тому до позивача не може бути застосована
відповідальність за порушення положень даної статті.
Зважаючи, що ТОВ фірма "ТехНова" має належним чином оформлену
податкову накладну від 25 квітня 2002 року N 2, видану ТОВ "ТФК
"Центр" на придбання фільтрів перетворювачів палива, то сума
податку на додану вартість у розмірі 423780 грн., сплачена у
вартості фільтрів, придбаних у ТОВ "ТФК "Центр" правомірно
віднесена позивачем до податкового кредиту у квітні 2002 року, а
тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі
м. Києва від 20.01.2002 N 0000022303 та N 0000012303/0
обґрунтовано визнані недійсними.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає рішення та
постанову у справі такими, що прийняті із врахуванням всіх
обставин, які мають значення для правильного вирішення спору,
відповідають вимогам чинного матеріального та процесуального
законодавства, підстав для їх скасування або зміни не вбачається.
Керуючись вимогами ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.02.2005 у справі N 29/387 господарського суду міста Києва
залишити без змін, а касаційну скаргу державної податкової
інспекції у Подільському районі м. Києва - без задоволення.