ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 11/542
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників
сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Дробитько В.М.
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у
Печерському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
13.12.2004 р.
у справі N 11/542 Господарського суду м. Києва
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер"
про визнання договору недійсним,
В С Т А Н О В И В:
Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про визнання
договору купівлі-продажу від 22.11.2002 р. N 1-2002, укладеного
між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка" та
Товариством з обмеженою відповідальністю "Донполімер", недійсним
на підставі ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а також просить
стягнути з відповідачів в доход держави все отримане ними за
спірним договором.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.10.2004 р.
(суддя С.М. Морозов), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. (судді:
В.М. Коваленко, М.М. Малетич, О.В. Вербицька), в задоволені
позовних вимог Державній податковій інспекції у Печерському районі
м. Києва відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Державна податкова інспекція у Печерському районі
м. Києва подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення
Господарського суду м. Києва від 19.10.2004 р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. та
прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Свою
вимогу Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва
мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної
інстанції порушено норми матеріального права, а саме: ст.ст. 49,
58 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю "Донполімер" доводить безпідставність вимог
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва та
правомірність прийнятих у даній справі судових рішень.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представника
Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер", який
з'явився в господарське засідання суду касаційної інстанції,
перевіривши правильність застосування господарським судом
попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна
скарга Державної податкової інспекції у Печерському районі
м. Києва задоволенню не підлягає.
Згідно ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
правовий
порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто
не може бути примушений робити те, що не передбачено
законодавством. Органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на
підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України.
Позивач звернувся з позовом щодо визнання недійсним з
підстав, передбачених ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
договору купівлі-продажу від 22.11.2002 р. N 1-2002, укладеного
між відповідачами, а саме: Товариством з обмеженою
відповідальністю "Укрпромтехніка" та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Донполімер", як такого, що укладений з метою,
завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Таким чином,
предметом даного спору є відповідність чинному законодавству
укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція виходить із обставин, встановлених у справі
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, а саме.
Господарським судом встановлено:
- 22.11.2002 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю
"Укрпромтехніка" та Товариством з обмеженою відповідальністю
"Донполімер" був укладений договір купівлі-продажу N 1-2002,
згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Донполімер"
зобов'язалося передати мікроскоп "TESLA BC - 13" N 804359 вартістю
48000000,00 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю
"Укрпромтехніка" - прийняти і оплатити зазначений товар.
- На виконання умов вказаного договору Товариство з обмеженою
відповідальністю "Донполімер" виписало податкову
накладну від 13.12.2002 р. N 1 на суму 48000000,00 грн., в т.ч.
8000000,00 грн. - податок на додану вартість, оформлення якої
відповідало п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на
додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, а Товариство з обмеженою
відповідальністю "Укрпромтехніка" в свою чергу перерахувало на
рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Донполімер" кошти
у розмірі 39800000,00 грн.
Згідно ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
якщо угода
укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної
держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в
разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується
все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією
стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане
нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування
одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все
одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а
одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного
стягується в доход держави. Як випливає з приписів вищезгаданої
норми Кодексу, вирішуючи даний спір, господарський суд
зобов'язаний встановити обставини із яких випливає порушення
сторонами при укладенні договору законодавства, при цьому
встановити наявність мети, яка завідомо суперечна інтересам
держави і суспільства, встановити які саме інтереси держави та
суспільства порушено.
Проте, господарським судом не встановлено, що укладання між
відповідачами оспорюваної угоди мало на меті приховування від
оподаткування доходів та чи завідомо суперечила вона інтересам
держави і суспільства.
Як випливає з судових рішень, продавець за даною угодою -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Донполімер" та покупець -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромтехніка"
зареєстровані належним чином як платники податку на додану
вартість.
Посилання позивача, в обгрунтування вимог касаційної скарги,
на обставину щодо придбання відповідачем - Товариством з обмеженою
відповідальністю "Донполімер" об'єкту купівлі-продажу за
оспорюваним договором у ПП "Аніта", яке має ознаки фіктивності не
може бути прийнято судом до уваги, оскільки предметом спору є
договір, який не укладався з даним підприємством.
Крім того, господарським судом попередніх інстанцій не
встановлено, що діяльність відповідачів при укладенні спірної
угоди була спрямована на ухилення від сплати податків та
приховування від оподаткування прибутків та доходів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком господарського суду першої та апеляційної
інстанції про те, що визнання недійсними установчих документів
Приватного підприємства "Аніта" не є підставою для визнання
недійсною згідно ст. 49 ЦК Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
угоди,
укладеної між відповідачами. Оскільки цей факт зовсім не свідчить
про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Донполімер"
укладав відповідну угоди з метою завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, а саме лише визнання судом недійсними
установчих документів підприємства та/або рішення про створення
підприємства, а також прийняття рішення про скасування державної
реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності не є підставою для
того, щоб вважати недійсними угоди, укладені таким підприємством з
іншими підприємствами чи організаціями до моменту виключення його
з реєстру.
Крім того, господарським судом встановлено, що рішенням
Господарського суду м. Києва від 09.03.2004 р. у справі N 21/821
за позовом Державної податкової адміністрації у м. Києві до
Приватного підприємства "Аніта" та Товариства з обмеженою
відповідальністю "Донполімер" про визнання недійсним договору
купівлі-продажу N 1 від 10.12.2002 р. в задоволенні позовних вимог
відмовлено. Постановою Київського апеляційного господарського суду
від 14.05.2004 р. вказане рішення було залишено без змін.
Отже, враховуючи наведене, постанова Київського апеляційного
господарського суду від 13.12.2004 р. у справі N 11/542 відповідає
вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, у
зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1
ст. 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському
районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Київського
апеляційного господарського суду від 13.12.2004 р. у справі
N 11/542 - без змін.