ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.04.2005 Справа N 2-15/6071-2004
(ухвалою Судової палати у господарських справах
Верховного Суду України від 30.06.2005
відмовлено у порушенні провадження з перегляду)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Чечель Д.В.
прокурор: Савицька О.В.
розглянувши касаційне подання Заступника прокурора Автономної
Республіки Крим та касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
на постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 27.07.2004 р.
у справі N 2-15/6071-2004 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Підприємства "Т.С.П."
до Кримської регіональної митниці
за участю Прокурора Автономної Республіки Крим
про визнання недійсним талону відмови,
В С Т А Н О В И В:
Підприємство "Т.С.П." звернулося до Господарського суду
Автономної Республіки Крим з позовом до Кримської регіональної
митниці про визнання недійсними талонів відмови від 10.07.2003 р.
N 60002/3/002073, від 09.07.2003 р. N 60002/3/002073, від
10.07.2003 р. N 60002/3/002074 та від 09.07.2003 р.
N 60002/3/002074.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
08.04.2004 р. (суддя Т.В. Дадинська), залишеним без змін
постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
27.07.2004 р. (судді: Л.Н. Заплава, Т.С. Видашенко, В.А. Лисенко),
позовні вимоги Підприємства "Т.С.П." задоволено: визнано
недійсними талони відмови Кримської регіональної митниці від
10.07.2003 р. N 60002/3/002073, від 09.07.2003 р.
N 60002/3/002073, від 10.07.2003 р. N 60002/3/002074 та від
09.07.2003 р. N 60002/3/002074; стягнуто з Кримської регіональної
митниці на користь Підприємства "Т.С.П." витрати по сплаті
держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, заступник прокурора Автономної Республіки Крим вніс
касаційне подання, в якому просить скасувати рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2004 р.
та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 27.07.2004 р. та відмовити позивачу в задоволені позовних
вимог. Свою вимогу заступник прокурора Автономної Республіки Крим
мотивує тим, що господарським судом першої та апеляційної
інстанції порушено норми матеріального права, а саме: Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, Митного
кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
.
Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими
рішеннями, Кримська регіональна митниця подала касаційну скаргу, в
якій просить скасувати рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 08.04.2004 р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 27.07.2004 р. та відмовити
позивачу в задоволені позовних вимог. Свою вимогу Кримська
регіональна митниця мотивує тим, що господарським судом першої та
апеляційної інстанції порушено норми матеріального права, а саме:
Закону України "Про податок на додану вартість", Митного кодексу
України ( 1970-12 ) (1970-12)
.
Розглянувши касаційне подання та касаційну скаргу, заслухавши
доводи представників, які з'явились в господарське засідання суду
касаційної інстанції, перевіривши правильність застосування
господарським судом норм матеріального та процесуального права,
Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційне
подання заступника прокурора Автономної Республіки Крим та
касаційна скарга Кримської регіональної митниці не підлягає
задоволенню.
Господарським судом встановлено:
- Позивач та турецька фірма 04.07.2003 р. уклали контракт на
оренду майна, за яким турецька фірма передає, після поставки
комбайнів на митну територію України, в оперативну оренду строком
на один рік для здійснення збору урожаю зернових культур комбайни
зернозбиральні і комплектуючі до них. Орендна плата складає
200 грн. на місяць. Орендар зобов'язаний здійснити митне
оформлення майна, а після закінчення строку дії договору повернути
майно.
- За вищезгаданим контрактом на митну територію України на
адресу позивача надійшли комбайни зернозбиральні у кількості
6 одиниць, які було заявлено до митного оформлення за вантажними
митними деклараціями N 6000/3/002073 від 09.07.2003 р. та
N 60002/3002074 від 09.07.2003 р.
- Відповідачем було відмовлено в митному оформленні вантажу
шляхом видачі талонів відмови N 60002/3 002073 від 10.07.2003 р.
та N 60002/3/002074 від 10.07.2003 р. Підставою для відмови стало
невиконання вимог Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
та наказу ДПСУ від 20.09.2000 р. N 530 ( z0687-00 ) (z0687-00)
та невідповідність заявленої митної вартості товару ст. 16 Закону
України "Про єдиний митний тариф" ( 2097-12 ) (2097-12)
і постанові Кабінету
Міністрів України N 1598 ( 1598-98-п ) (1598-98-п)
від 05.10.1998 р. "Про
затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших
предметів у разі переміщення їх через митний кордон України".
Порядок декларування товарів та інших предметів визначено
Митним кодексом України ( 1970-12 ) (1970-12)
, який згідно преамбули,
визначає принципи організації митної справи в Україні з метою
створення умов для формування ринкової економіки та зростання
активності зовнішньоекономічної діяльності на основі єдності
митної території, мит та митних зборів та спрямований на
забезпечення митними, іншими державними органами, суб'єктами
зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також
громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи.
Згідно ст. 37 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
, який діяв
на момент виникнення спірних правовідносин (ділі Митний кодекс
України): "Переміщення через митний кордон України товарів та
інших предметів підлягає митному оформленню.
Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з
метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів
державного регулювання ввезення на митну територію України,
вивезення за її межі і транзиту через територію України товарів та
інших предметів.
Операції, що входять до митного оформлення, і порядок їх
здійснення визначаються Державною митною службою України
відповідно до цього Кодексу."
Згідно ст. 43 Митного кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
у разі
відмови в пропуску через митний кордон України товарів та інших
предметів митниця зобов'язана давати заінтересованим особам
вичерпні роз'яснення вимог митного оформлення, виконання яких
забезпечує можливість такого пропуску. Отже, як випливає із
приписів даної правової норми, у випадку відмови у пропуску через
митний кордон товарів на митницю покладено обов'язок роз'яснити
вимоги щодо митного оформлення.
Відповідно до вимог вищенаведеної ст. 43 Митного кодексу
України ( 1970-12 ) (1970-12)
Державною митною службою України видано наказ
від 24.04.1999 р. N 239 ( z0300-99 ) (z0300-99)
"Про затвердження Порядку
заповнення й використання Картки відмови". Згідно п. 1 "Порядку
заповнення й використання Картки відмови у пропуску на митну
територію України чи митному оформленні товарів та інших
предметів" Картка відмови у пропуску на митну територію України чи
митному оформленні товарів та інших предметів (далі Картка) з
талоном відмови у пропуску на митну територію України чи митному
оформленні товарів та інших предметів (далі Талон) заповнюється в
усіх випадках відмови у пропуску на митну територію України чи
митному оформленні товарів та інших предметів (далі товари),
пред'явлених до митного контролю митному органу України
підприємством або перевізником, що самостійно декларує товари, чи
особою, уповноваженою на декларування. Таким чином, наведена норма
наказу, на виконання вимог ст. 43 Митного кодексу України,
зобов'язує митні органи у разі відмови у пропуску на митну
територію України товарів та інших предметів заповнити Картку
відмови з Талоном, який після заповнення має бути відокремлений
від Картки та наданий відповідній особі. Отже, як Картка відмови
так і Талон за своєю правовою природою є роз'ясненням митниці
вимог митного оформлення, виконання яких забезпечує пропуск через
митний кордон України.
Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, дія відповідача
щодо видачі позивачу талону відмови є правомірною дією, оскільки
передбачена вищенаведеними правовими нормами.
Згідно п. 7 "Порядку заповнення й використання Картки відмови
у пропуску на митну територію України чи митному оформленні
товарів та інших предметів" ( z0300-99 ) (z0300-99)
на підставі оформленого
митним органом Талону підприємство або перевізник чи особа,
уповноважена на декларування, має право оскаржити дії митного
органу. Як випливає із приписів даної правової норми, зазначеною
нормою визначено спосіб захисту особи, право якої порушено
митницею і таким способом є оскарження дій митного органу.
Оскільки позивач за захистом свого порушеного права звернувся
з позовом щодо визнання недійсним талону відмови, а даний спосіб
захисту чинним законодавством не передбачений, то позов
задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи
апеляційного господарського суду або постанови апеляційного
господарського суду є порушення або неправильне застосування норм
матеріального чи процесуального права. Оскільки рішення місцевого
господарського суду та постанова апеляційного господарського суду
прийняті з порушенням норм матеріального права, то дані судові
рішення підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 2 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Заступника прокурора Автономної Республіки
Крим Касаційну та касаційну скаргу Кримської регіональної митниці
задовольнити.
Скасувати рішення Господарського суду Автономної Республіки
від 08.04.2004 р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 27.07.2004 р. у справі N 2-15/6071-2004.
В позові відмовити.